Методологічні принципи релігієзнавства

Релігієзнавство не ставить за мету узгодити погляди на релігію віруючого і невіруючого чи віруючих різних конфесій, воно дає певний обсяг наукових знань і прагне навчити само­стійно й об’єктивно оцінювати релігійні явища, релігію як сус­пільний феномен, події, що відбуваються в релігійному житті певного суспільства.

Принцип об’єктивності. Будучи вихідним, передбачає сувору об’єктивність, конкретно історичний розгляд предме­та, неприйняття абстрактних стереотипів, уявлення в чорно- білих тонах явищ релігії чи вільнодумства. Вимагає науково обгрунтованих положень, встановлених фактів, уникнення тенденційності.

Культурологічний принцип. Дає змогу розглядати релігію, релігійну філософію, вільнодумство в контексті розвитку ду­ховної культури. А релігієзнавство займається вивченням сво­єрідних сфер духовної культури в історичному та сучасному аспектах. вирішуючи низку проблем: з’ясовує особливості ре­лігії як феномена культури, властивості релігійно-культурних утворень, специфіку релігійної філософії, своєрідність різних проявів вільнодумства в духовному житті суспільства та осо­бистості.

Антропологічний принцип. Використання його зосереджує увагу на аналізі світоглядних питань в аспекті проблем буття людини, суті, мети та змісту її життя, смерті й безсмертя, тобто в руслі філософської антропології.

Принцип толерантності й терпимості. Передбачає діалог релігійних і нерелігійних світоглядів про людину, суспільст­во, світ. Це стосується пояснення основ буття природи, суспі­льства, людини, космосу, біосфери, економіки, політики, пра­ва, моралі, мистецтва, психіки, свідомості та ін. Вихідні засади релігійних і нерелігійних світоглядів різні. Різняться в них і пояснення процесів та подій в природі, суспільстві, людині. Але економічні, екологічні, моральні, естетичні, соціально-по­літичні та інші ідеї, цінності можуть бути близькими.

Принцип правового забезпечення свободи совісті. Має загальнофілософський, теологічний, етичний, естетичний, політологічний і правознавчий аспекти, передбачає за люди­ною право сповідувати певну релігію чи не сповідувати жод­ної, відправляти чи не відправляти релігійні культи і відповід­но організовувати наукові дослідження цих явищ і процесів.

Аналізуючи будь-яку форму релігії, релігієзнавство ви­користовує:

1) загальнофілософські та соціально-філософські кате­горії: буття, свідомість, пізнання, відображення, символ, істи­на, омана, фантазія, суспільство, матеріальне і духовне вироб­ництво, культура, відчуження;

2) загальнонаукові терміни: структура, система, функція, закон, роль та ін.;

3) конкретні наукові терміни: епоха, право, ілюзія, віра, почуття, настрій, страждання, спілкування, мова, життя, смерть;

4) спеціальні релігієзнавчі терміни: релігія, теологія, релі­гійний культ, церква, конфесія, храм, молитва, теїзм, деїзм, пан­теїзм, атеїзм, скептицизм. Особливе місце посідають терміни: Бог, ангел, пекло, рай, привид, карма тощо, які в науці мають інше значення, ніж в релігії;

5) терміни, які відображають процеси трансформації ре­лігії: сакралізація, секуляризація, розвиток і еволюція релігії, церквоутворення, сектоутворення, детеологізація, модерніза­ція, деміфологізація.