ГЕОПОЛІТИЧНА І ЕКОНОМІЧНА ПАСПОРТИЗАЦІЯ УКРАЇНИ

Для гармонійного входження в світовий контекст з одночасним збереженням культурних надбань, здобутих співжиттям у рамках минулої єдності, Україна повинна провести своєрідну геополітичну і економічну паспортизацію, тобто визначитись у кількості й якості тих природних передумов, з яких розпочинає розбудовуватись незалежна й самостійна держава.

Територіально Україна розташована у трьох природних зонах - лісовій, лісос­теповій і степовій. Більшість регіонів міститься у басейні Дніпра, який поділяє тери­торію на дві частини - Правобережжя і Лівобережжя. За природно-кліматичними умовами Україна належить до найсприятливіших для життя регіонів світу. Основу території становить рівнина з добре визначеними кордонами: південні - Чорне й Азовське моря, південно-західні і західні - Балкани і Карпатські гори з річками Дністер, Дунай, Прут, що впадають у Чорне море, північні - глухі Поліські ліси та болота, східні кордони визначаються річками, що несуть свої води в Азовське море (перш за все Сіверський Донець і Дон). До складу території України входять і гори - на півдні Кримські, на заході Карпати.

Природні ресурси України вивчені досить добре, вони інтенсивно розробля­ються й використовуються у господарській діяльності держави та інших країн світу. Як свідчать вчені, в Україні зосереджено понад 70% в минулому загаль­носоюзних запасів марганцевих руд, 60% первинних каолінів, 31% залізистих руд, 25% коксового вугілля та вогнетривких глин, понад 15% вугілля та вторин­них каолінів. На території України містяться великі поклади самородної сірки, мінеральної та калійної солей, цементної сировини та ряду інших цінних викоп­них ресурсів.

Характерно, що майже всі регіони (області) України мають значні (а деякі - визначні) запаси тих чи інших покладів природних багатств. Донбас, наприклад, має значні поклади кам’яного вугілля; у північних районах держави зосереджені родовища торфу; Криворізький басейн характеризується великими покладами якісної залізовмісної речовини; на Запоріжжі містяться марганцево-рудні родо­вища; Житомирщина славиться значними покладами титанових руд; Львівська та Івано-Франківська області багаті на поклади калійної та мінеральної солей, самородної сірки, торфових грязей. В останні роки в Україні розвідані великі запаси золота. В Савранському районі на Одещині, зокрема, концентрація зо­лота в породі в десятки разів перевищує промисловий мінімум. Його запаси є унікальними. Перспективи золотоносності мають також Нікопольський район на Дніпропетровщині, Донецька і Луганська області, Житомирщина, Закарпат­тя. Як свідчать вчені, вже на початку третього тисячоліття Україна може ввійти до числа найбільш золотовидобувних країн світу.

Разом з тим Україна має обмежені запаси нафти, горючого газу і кольорових металів, їх значні запаси були вичерпані для забезпечення промислового ком­плексу колишнього CPCP без врахування потреб республіки, збереження стра­тегічних запасів, раціонального використання. Значну кількість нафти й газу, особливо з родовищ Західної України (Дашава, Долинське, Рузківка), було пе­рекачено за кордон як допомога братнім соціалістичним державам. Валютні кошти, що надходили, осідали в центрі, це стримувало пошук нових родовищ, розробку нових технологій, впровадження передової техніки. Нафтою сьогодні за рахунок власного виробництва Україна задовольняє свої потреби лише на 8%, горючим газом - на 22%. А це означає, що нафтогазове питання нині є од­ним з найвагоміших у контексті налагодження міждержавних зв’язків України з Росією, Узбекистаном, Туреччиною, Іраном, державами Західної Європи.

Україна багата рослинним і тваринним світом. Проте внаслідок нераціональ­ного використання природних ресурсів республіка має проблему щодо забезпе­чення ними потреб народного господарства. Наприклад, катастрофічно не вис­тачає деревини; 80% її завозиться з Росії. Враховуючи, що деревина - це кріп­лення для шахт, будівельний матеріал, сировина для меблевої промисловості тощо, зазначений факт може бути використаний як предмет тиску на державу в економічному і політичному плані. Схожі проблеми виникають і у зв’язку з не­стачею кольорових металів.

Взаємозв’язок усіх природних компонентів України - рельєф, клімат, вода, грунти, рослинність, опади - створює унікально сприятливі умови для господа­рювання, життя та праці. Україна має густу річкову сітку, великі запаси підзем­них вод, родючий грунт, помірний клімат, працьовитих людей. В результаті під час існування єдиного економічного, народногосподарського комплексу Укра­їна поставляла до загальносоюзного фонду 60% цукру, 25% - тваринного масла, 24% - м’яса, 30% - молочних консервів, 30% - олії, 30% - овочів, 28% - картоплі, 21% зерна загальносоюзного виробництва.

Природа, земля - дароване Богом багатство України, її одвічне надбання і... горе. Українці ніколи не прагнули до завоювання чужих земель, бо своєї завжди було багато; ніколи не зазіхали на чуже, бо свого було досить; ніколи не захоп­лювались іншим, бо завжди пишались і кохались своїм краєм. Проте вони завж­ди були вимушені захищати свій край від чужоземних загарбників, боротися проти поневолення.

Л.М.Гумильов переконливо довів, що варварське ставлення до природи ха­рактерне насамперед прийшлому люду, мігрантам. Римляни, наприклад, загу­били свого часу свою житницю (Північну Африку), яку потім з великими труд­нощами відновили корінні жителі - араби; нові колонізатори - французи— піш­ли шляхами римлян, остаточно спустошили цей край, перетворили його на пус­телю.

Україна та її працелюбний народ пережили ряд історичних хвиль поневолення та колонізації, руйнаційні наслідки яких належить викорінювати декільком поко­лінням, що розпочинають відновлювати й розбудовувати власний Дім від дня про­голошення Незалежності. Ми маємо чітко визначити свої природоресурсні потуж­ності, розробити державну програму їх раціонального використання.

Значні зусилля слід докласти щодо очищення вод і грунтів, нарощення лісів, відновлення природо-тваринного світу. Головним же завданням геополітичної стратегії України має стати відродження, нарощення, освіта і виховання людсь­кого потенціалу держави - української людини - трудівника, господаря, дбай­ливого захисника Природи. За своїм геополітичним становищем Україна посі­дає особливе місце в Європі. «Доля й недоля багатьох, коли не всіх європейсь­ких держав теперішності, - писав у 1923 році відомий український географ, до- слідник-геоморфолог, автор багатьох оригінальних праць з проблем фізичної та соціально-економічної географії (до речі, репресований у 1933р.) Степан Руд- ницький, - залежить від того, як складеться політична доля України» (див.: Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії. - Берлін, 1923. - С.51). Сьогодні ці слова набувають особливого звучання: з проголошен­ням незалежності, початком розбудови демократичної держави, відкритості до народів світу, багатим людським і природно-ресурсним потенціалом, а також завдяки своєму географічному положенню Україна постає як чинник стабіль­ності в Європі, як своєрідний ареал єднання європейської та азіатської культур­них традицій, міст дружби та співробітництва народів. Протягом декількох сто­літь український народ перебував під тягарем іноземних загарбників і боровся за своє визволення. Нинішня розбудова незалежної державності є прямим на­слідком і завершальним акордом споконвічного прагнення українців до волі й справедливого співіснування у міжнародній співдружності. Українці мають для цього природні умови, необхідні лише політичний розум й добра воля, аби ви­користати їх на благо.