<<
>>

Ступінь наукової розробленості проблеми та основні методи дослідження

Вибори як політико-правовий феномен завжди відігравали важливу роль у житті суспільства. Заснування інституту виборів сягає найдавніших часів та безпосередньо пов’язане з реалізацією різних форм демократії.

На сучасному етапі на основі виборів відбувається формування та легітимація усіх представницьких органів влади. У процесі вдосконалення інституту виборів було сформовано різні типи виборчих систем, функціонування яких знайшло закріплення на законодавчому рівні.

Зважаючи на неоднозначність феномену виборів та виборчих систем, останні виступають предметом вивчення, зокрема, юридичних, політичних, соціологічних, історичних наук. Так, у межах зазначених наук вітчизняні та зарубіжні вчені особливу увагу приділяють вивченню поняття виборів та виборчої системи, її типів, позитивів та недоліків практичного застосування кожного з них. Зокрема, з-поміж українських вчених, вагомий внесок у вивчення теорії виборів та виборчих систем зробили І. Бодрова [18], О. Фісун [59], О. Марцеляк [142], М. Михальченко [146], Н. Мяловицька [154], М. Наход [157], М. Недюха [158], Б. Ольховський [160], М. Онищук [161], А. Петришин [170], О. Радченко [184, 185], А. Романюк [190, 191], І. Сенюта [196], Ю. Якименко [249].

Так, вітчизняний дослідник теорії виборів та референдумів М. Онищук у праці “Референдна демократія: проблеми конституційної теорії та практики”, що була опублікована у 2009 р., розглядає теоретико-методологічні основи системи конституційного режиму референдної демократії, формулює цілісну концепцію цього виду демократії та аналізує перспективи його утвердження та подальшого розвитку в Україні. Велике значення автор надає вивченню проблем теорії та практики співвідношення референдної демократії з іншими конституційними видами народовладдя [161].

Окрім дослідження теорії виборів та виборчих систем вітчизняні вчені значну увагу приділяють вивченню процесів формування та розвитку виборчої системи в Україні.

Серед авторів, які присвятили свої праці зазначеній проблематиці, слід назвати таких: Н. Богашева [16, 17], В. Кремень, Є. Базовкін,

A. Білоус [25], М. Рябець [26], Н. Гаєва [36], Н. Гербут [39], Н. Заєць [75],

B. Кафарський [97], І. Кресіна, Є. Перегуда [124], Г. Крючков [125],

O. Марцеляк [142], Б. Ольховський [160], Г. Пономарьова [174], А. Романюк [190, 191], І. Скідіна [198], В. Скрипнюк [199], М. Ставнійчук [208-211], Ю. Тодика [219, 221], І. Черінько [233].

Особливої уваги заслуговують, зокрема, праці вітчизняних науковців

P. Балабана і Ю. Ключковського. У своєму дослідженні “Розвиток виборчої системи України: політологічний аналіз” Р. Балабан подає історичну ретроспективу виборчого права та виборчої практики. Автор здійснює порівняльний політологічний аналіз виборчого законодавства низки європейських країн і країн СНД, узагальнює електоральний досвід України [7]. Подібну проблематику досліджує і Ю. Ключковський, який у своїй праці “Виборчі системи та українське виборче законодавство” (2011 р.) розглядає правові аспекти виборчих систем у контексті світового досвіду з орієнтацією на проблеми вітчизняного виборчого законодавства. Загалом у монографії виборча система розглядається як правовий інститут у співвідношенні з поняттями виборчого права та виборчого процесу, аналізуються її складові та основні типи, способи голосування, здійснюється правовий аналіз вітчизняного досвіду застосування виборчих систем за роки незалежності. Окрім зазначеного, автор пропонує правовий, суспільний та політичний критерії вибору виборчої системи [101].

Поряд із дослідженням теорії виборів і виборчих систем та розвитком виборчої системи в Україні в межах вітчизняної юридичної науки здійснюється також всебічне вивчення еволюції українського виборчого законодавства. Розробкою зазначеної проблематики, зокрема, займаються: Ю. Ключковський, Л. Колісецька [16], В. Зайчук, О. Богачова [30], О. Волощук [33], О. Головко,

В. Мойсієнко [42], С. Дорош [58], Є. Жовтяк, В. Шевченко [71], С.

Кальченко [96], Р. Давидов, С. Лінецький [107], М. Корнієнко [121], А. Магера [137], В. Мелащенко [144], І. Мельник [145], В. Мороко [150], М. Козюбра,

A. Колодій, В. Копейчиков [164], С. Серьогіна [197], А. Стрижак [215],

B. Шаповал [236], Ю. Шемшученко [247, 248], Л. Юзьков [246].

Так, український науковець Н. Богашева у монографії “Еволюція виборчого законодавства України (1989-2006 роки): деякі аспекти” (2006 р.) на підставі законодавчих актів, які регулювали проведення загальнонаціональних виборів, та досвіду їх застосування, вивчає окремі аспекти еволюції виборчого права в Україні, зокрема, зміни виборчої системи на виборах народних депутатів України та пов’язаний із цим розвиток партійної системи, а також еволюції територіальної організації загальнонаціональних виборів та системи виборчих комісій як органів управління виборчим процесом [16]. Своєю чергою, М. Ставнійчук у праці “Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики” ( 2001 р.), аналізує теоретичні та практичні проблеми виборів як одну з основних форм безпосередньої демократії. Поряд із дослідженням функцій інституту виборів як політичного владоустановчого суспільноправового явища в системі конституційного ладу України, автор пропонує класифікацію видів виборів за територіальною ознакою, за суб’ єктами, за часом проведення, за участю виборців, за правовими наслідками, за порядком визначення результатів виборів. Окрім цього, М. Ставнійчук розглядає процес розвитку інституту виборів до представницьких органів в Україні, аналізує систему виборчого законодавства України та структуру Закону України “Про вибори народних депутатів України” [208].

Важливу роль для розвитку вітчизняної юридичної науки відіграє вивчення виборчої системи як правового інституту (розробкою цієї проблематики, як відомо, займаються Г. Антонова, А. Біденко, П. Бурковський [29], О. Радченко [184]), а також виборчого права в Україні (зазначена проблематика є предметом вивчення таких дослідників, як В.

Погорілко, В. Федоренко [31] та ін.).

З-поміж російських та інших зарубіжних вчених, які займаються вивченням теорії виборчих систем з точки зору права, слід виокремити праці таких дослідників, як: Ю. Веденєєв [23, 94], І. Назарова [155], С. Белов [15],

А. Автономов, О. Дегтярьова [94], Д. Лафітський, Н. Касаткіна, А. Орлов, Ю. Лейбо, І. Ракітська [203-205], А. Степанян [213], К. Арчер [251], Р. Беркемер [253], К. Поер [258], Л. Даймонд, М. Платнер [260], С. Бірч, Ф. Міллард, М. Попеску [262], Д. Фаррел [266], Г. Гудвіл-Джил [268], Б. Грофман, А. Ліпхарт [270], Ф. Харфст [271], Д. Кімбел [274], Л. Палайт [288], Г. Штромаєр [294], А. Рейнолдс, Б. Рейлі, А. Елліс [297], Д. Сарторі [194].

Важливу роль для цього дослідження відіграють, зокрема, праці таких зарубіжних учених як А. Степанян, Б. Грофман та А. Ліпхарт. Так, російський науковець А. Степанян у своїй науковій роботі “Правове регулювання виборів в межах Європейського Союзу” (захищена у 2008 р.) досліджує правове регулювання виборів та інших інститутів безпосередньої демократії в межах європейських інтеграційних організацій, розглядає виборчі права громадян ЄС, а також вивчає правове регулювання виборів до Європейського Парламенту [213]. Своєю чергою, американські дослідники Б. Грофман та А. Ліпхарт у праці “Виборчі закони та їх політичні наслідки” (2003 р.), здійснюють порівняльний аналіз виборчих систем різних країн світу в контексті проведення виборів без порушень виборчого законодавства, а також досліджують зв’ язок між особливостями виборчого законодавства держави та вибором конкретного типу виборчої системи [270].

Як бачимо, загалом проблемам теорії виборів та виборчих систем, а також формуванню та функціонуванню виборчої системи в Україні присвячена значна кількість наукових праць з різних галузей наукового знання вітчизняних та зарубіжних вчених, роботи яких є вагомим внеском в теорію та практику виборчих систем. Попри це внаслідок складності та багатоманітності феномену виборів та виборчих систем їх вивчення не є остаточно завершеним.

Зокрема, це виражається у відносно невеликій кількості наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців, присвячених висвітленню політико-правових чинників

формування та функціонування виборчої системи, вивченню законодавчого регулювання виборчих систем в державах Європейського Союзу та нормативно­правового забезпечення виборів до Європейського Парламенту, а також дослідженню теоретико-правових особливостей виборчої системи до Верховної Ради України.

З метою вивчення зазначеної проблематики, яка й визначила напрям дослідження, значна увага зосереджується на працях вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених проблемам вивчення Європейського Союзу, як правового інституту, зокрема, в контексті формування Європейського Парламенту, а також вищих представницьких органів держав-членів ЄС та застосування в них різних типів виборчих систем, демократії як суспільного явища та політичного режиму, виборчого права та міжнародних виборчих стандартів.

З-поміж українських дослідників, які займаються вивченням Європейського Союзу, як правового інституту, формування Європейського Парламенту, вищих представницьких органів держав-членів ЄС та застосування в них різних типів виборчих систем слід виокремити праці таких учених як: Д. Булгакова [19], А. Круглашов, І. Озимок, Т. Астапенко, В. Руссу [65], Ю. Макар, В. Бурдяк, Т.Івасютін, В. Семенко [67], В. Копійка, Т. Шинкаренко, М. Миронова [120], Ю. Мовчан [149], Н. Муссіс [153], І-Х. Войтенко [32],

В. Довгань [52, 53], М. Ларін [64], В. Малярчук [141], О. Підлуцький [171], Ж. Безп'ятчук, Д. Ковриженко [24], О. Панкевич, М. Кілик [166], Д. Котляр [168], А.Євгеньєва [24, 168]. На особливу увагу також заслуговують праці зарубіжних науковців, серед яких: С. Кашкін, А. Четверіков, П. Калініченко [178], М. Гусакова [43], В. Лафітский [129], А. Румянцев [193], І. Жуковський [72], І. Крилова [126], В. Маклаков [140], Р. Корберт, Ф. Якобс, М. Шаклетон [257], А. Кріппел [276], Д. Геген [37], Ф. Тоді [220], М. Кламт [275], Р.

Макалістер [283], К. Ласок [277], Б. Фершраеген [300], П. Дюбуа [61], Г. Кокс [106], Р. Ів [265], А. Гостинська [269], П. Джеймс [273], В. Лейман [287], Д. Лодж, П. Макмілан [281], М. Марш [282], Д. Нолен, Ф. Штьофер [285], К. Робінсон [290], Х. Шмітт [291], Ж. Стрейкек [293].

Серед зазначених дослідників слід звернути увагу на праці таких авторів, як В. Лафітський, В. Довгань та Д. Ковриженко, предметом дослідження яких є правове регулювання проведення виборів до Європейського Парламенту. Зокрема, російський вчений В. Лафітський у праці “Вибори до Європейського Парламенту” (2005 р.) розглядає питання правового регулювання виборів до Європейського Парламенту з двома рівнями: права Європейського Союзу та законодавства 25-ти держав-членів. Автор досліджує механізми забезпечення виборчих прав громадян Європейського Союзу, умови участі у виборах політичних партій та висування кандидатів, порядок фінансування виборів тощо [129]. Український дослідник Д. Ковриженко в роботі “Вибори в Європейському Союзі” (2006 р.), також розглядає основні тенденції розвитку виборчого законодавства 25 держав-членів ЄС. Головну увагу автор приділяє виборчим системам, які застосовуються у країнах ЄС на загальнодержавному та місцевому рівнях, механізмам забезпечення принципів загального і рівного виборчого права, суб’ єктам та умовам висування кандидатів на загальнодержавних та місцевих виборах, порядку формування органів, які здійснюють адміністрування виборчого процесу, їх функціям і повноваженням [24]. Своєю чергою, український дослідник В. Довгань у монографії “Європейський Парламент. Правовий статус і компетенція в системі органів Європейського Союзу” (2007 р.) розглядає етапи становлення і розвитку Європейського Парламенту в контексті реформування ЄС і створення Європейського Союзу, досліджує порядок формування та внутрішню структуру ЄП, а також його правове положення в системі органів та інститутів ЄС [52].

З-поміж вітчизняних та зарубіжних дослідників демократії як суспільного явища та політичного режиму, праці яких використовувались під час написання дисертації, слід назвати таких: Ю. Левіна [130], Б. Личко [134], А. Колодій, М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук [163], О. Прієшкіна [180], О. Скрипнюк [200, 201], Т. Бевз [14], В. Цвєтков [232], М. Вавринчук [21], В. Погорілко, М. Ставнійчук [31, 116], О. Косахівська [122], Ю. Мудрик [152], Т. Срібна [207], А. Шевчук [241], О. Гьофе [44], Л. Даймонд [45, 260], Р. Даль [46], Р. Дарендорф

[48], Л. ЛеДюк [131], П. Розанвалон [189], Р. Беркемер [253], В. Богданор, Б. Батлер [254], Т. Карозерс [255], Т. Поер [258], М. Платнер [260], С. Бірч, Ф. Міллард, М. Попеску [262], М. Кламт [275].

Проблеми виборчого права та міжнародних виборчих стандартів активно розробляються М. Баймуратовим [6], Б. Кофманом [6, 123], М. Бучиним [20], Г. Друзенко [60], Д. Ковриженко [105], О. Копиленко, О. Зайчуком [68],

С. Серьогіною [197], А. Постніковим [177], А. Автономовим, В. Маклаковим [206].

Одним з останніх вітчизняних досліджень, проведених у межах зазначеної проблематики, є праця Б. Кофмана “Міжнародні виборчі стандарти та їх імплементація в законодавство України”. У дисертації, яка була захищена в 2012 році, автор зосереджує увагу на проблемах виокремлення теоретичних та нормативних підходів до визначення поняття, структурної та змістовної характеристики міжнародних виборчих стандартів, вивчає проблему становлення їх єдиної системи. На основі теоретичного вивчення Б. Кофман досліджує сприйняття міжнародних виборчих стандартів національним законодавством України, розглядає питання їх обов’ язковості та дотримання під час проведення виборів [123].

Отже, на сьогодні проблематика виборів та виборчих систем є досить розробленою, але не вичерпаною. Зокрема, наукові дослідження, зазначених авторів, присвячені всебічному вивченню поняття виборів та виборчої системи, її типів, позитивів та недоліків практичного застосування кожного з них, формування та розвитку виборчої системи в Україні, еволюції українського виборчого законодавства. Водночас, дослідження проблем політико-правових чинників формування та функціонування виборчої системи, вивчення особливостей законодавчого регулювання виборчих систем у державах Європейського Союзу та нормативно-правового забезпечення виборів до Європейського Парламенту, а також дослідження теоретико-правових особливостей виборчої системи до Верховної Ради України достатньою мірою не проводились, що й визначає напрям дисертації.

Методологічну основу дослідження складає низка загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема:

- системний метод, який полягає в комплексному аналізі складних явищ, застосовується для дослідження виборчої системи як єдиного цілого, що включає низку юридичних і політичних характеристик;

- системно-структурний метод, який використовується для виявлення та групування елементів цілого, встановлення різних зв'язків між елементами та цілим, застосовується з метою виокремлення та систематизації основних розбіжностей між нормами виборчого права держав ЄС та виявлення їх спільних рис; дослідження основних розбіжностей між нормами виборчого права в Україні, які діяли в різні періоди часу, та виявлення теоретико-правових особливостей виборчої системи до Верховної Ради України; зіставлення особливостей нормативно-правового забезпечення виборчої системи України та держав Європейського Союзу;

- структурно-функціональний метод, зміст якого полягає у розподілі складного об'єкта на складові й встановленні зв'язків між ними, використовується для виокремлення структурних компонентів виборчої системи, наприклад виборчого права та виборчого процесу й встановлення зв'язків між ними, виокремлення та з'ясування ролі окремих політико-правових чинників формування та функціонування виборчої системи - політичного, внутрішньо-національного, міжнародного;

- спеціально-юридичний метод, який використовується для опису явищ державно-правової дійсності за допомогою юридичної термінології, застосовується для надання юридичної оцінки законам про вибори народних депутатів України в контексті виявлення відповідності останніх нормам міжнародного виборчого права;

- порівняльно-правовий метод, як сукупність прийомів виявлення загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування правових інститутів, або їх елементів за допомогою порівняння останніх. Застосовується для аналізу внутрішнього законодавства про вибори до

Європейського Парламенту держав-членів ЄС з метою виокремлення та систематизації основних розбіжностей між виборчими системами та нормами виборчого права цих країн; для аналізу становлення виборчої системи до Верховної Ради України у період з 1989 по 2004 роки на основі порівняння різних законів про вибори народних депутатів, прийнятих у цей період, та практики їх застосування; для аналізу міжнародно-правових актів, які регулюють проведення виборів до Європейського Парламенту з метою дослідження еволюції нормативно-правового забезпечення проведення виборів до зазначеного виборного органу; для здійснення порівняльно-правового аналізу виборчої системи України та держав ЄС тощо;

- формально-юридичний метод, який застосовується з метою аналізу міднародно-правових актів, що містять міжнародні виборчі стандарти та регулюють проведення виборів до Європейського Парламенту, а також національного законодавства про вибори держав-членів Європейського Союзу та України.

Усі зазначені методи стали не лише підґрунтям здійснення теоретико­правового аналізу формування та функціонування виборчої системи України, а й методологічною базою наукової роботи взагалі.

1.2.

<< | >>
Источник: БАТУРА СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Еще по теме Ступінь наукової розробленості проблеми та основні методи дослідження:

  1. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ
  2. Основні положення Лісабонського договору
  3. ТЕМА № 1: “Історичні передумови та основні етапи становлення Європейського Союзу”
  4. Основні права, свободи та обов’язки людини та громадянина у Європейському Союзі
  5. Історичні передумови й основні етапи становлення європейського права та права ЄС
  6. Методы, ориентированные на данные
  7. 3. Методы науки административная юстиция
  8. 4.1. СКВ - метод проектирования микропроцессорных систем.
  9. Предмет, метод и функции.
  10. 3.4. Методы информационного права
  11. Формальная постановка задачи диагностики проблемы
  12. 1. Международная практика и методы государственного регулирования
  13. 14.3. Формы и методы налогового контроля
  14. Методы изучения истории государства и права России
  15. Методы классификации при анализе свойств сложных систем
  16. 1. Принципы и методы регулирования внешней торговли
  17. Глава 2. Метод системотехники в моделировании
  18. 14.2 Формы и методы бюджетно-финансового контроля