Матеріальна конституція

Матеріальна конституція складається з великої кількості джерел пра­ва. Одним з прикладів матеріальної конституції є Конституція Велико­британії. Вона включає в себе сукупність прецедентів загального права і права справедливості, нормативно-правових актів, конституційних угод, звичаїв, доктрин, розуму за допомогою яких закріплюються, ре­гулюються і охороняються права і свободи людини та громадянина, здійснюється порядок формування і функціонування публічної влади, забезпечуються взаємовідносини людини, держави і суспільства.

Прецедент в Англії є рішення суду при застосуванні права яке в май­бутньому отримує обов’язковий характер для вирішення аналогічних справ. Прецедент не право включає в себе загальне право і право спра­ведливості. Прецеденти загального права були напрацьовані Вестмін- стерськими судами. Прецеденти права справедливості створювалися канцлерським судом. Починаючи з другої половини ХІХ століття пре­цеденти загального права і права справедливості діють як одне пре- цедентне право Англії включаючи і британську конституцію. Судові прецеденти, що відносяться до Конституції Великобританії розрізняють двох видів: а) сукупність діючих судових прецедентів з конституційних питань, що є обов’язковими при розгляді аналогічних питань в майбут­ньому; б) прецеденти в яких тлумачуться норми, що регулюють консти­туційні відносини. Все частіше норми прецедентного права набувають статутного характеру. Наприклад, довгий час права і свободи людини та громадянина в Англії регулювалися конституційними прецедента­ми, а після промульгації Королевою Англії Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод судовий захист класичних і набутих прав захищається судом на підставі конвенції. Залишається регулювання судовими прецедентами привілеїв Корони. Отже, не зва­жаючи на те, що прецедентне право в Англії є основним, регулювання конституційних правових відносин судовими прецедентами обмежене.

Нормативно-правовими актами, що регулюють конституційні пра­вовідносини в Англії є статутне право, що включає в себе: а) історичні правові акти; б) парламентські закони; в) акти делегованого законо­давства. Історичні правові акти з питань регулювання конституційних правовідносин були прийняті в Англії до ХХ століття. Серед них, напри­клад, а) Велику хартію Вільностей 1215 р.; б) Петиція про право 1628 р.; в) Акт про краще забезпечення свободи підданих і про попередження ув'язнень за морями (Habeas corpus act) 26 травня 1679 р.; г) Біль про права 13 лютого 1689 р.; д) Акт про престолонаслідування 1701 р. тощо. Серед парламентських законів можна назвати: а) Акт про Парламент 1911, 1949 рр.; б) Акт про перів 1958, 1963 рр.; в) Акт про громадянство 1981 р.; г) Акт про народне представництво 1989 р.; д) Акт про права лю­дини 1998 р.; е) Акт про Шотландський парламент 1998 р. та інші акти.

Самостійною складовою статутного права є акти делегованого за­конодавства. Вони включають в себе акти, прийняті виконавчими органами при здійсненні делегованих їм Парламентом повноважень. Серед делегованих актів слід назвати нормативні документи, які вида­ються міністрами Корони, Таємною радою, місцевими органами вла­ди, публічними корпораціями тощо. Конституційні угоди є важливою складовою неписаної Конституції Великобританії. Конституційними угодами регулюється значна частина конституційних правовідносин у сфері реалізації публічної влади. Це відносини між: а) Монархом та органами законодавчої і виконавчої влади; б) членами Уряду; в) пала­тами парламенту тощо. Завдяки норм статутного права виникає низка конституційних угод на їх підставі. Наприклад, виникли конституційні угоди відповідно до яких Королева повинна: 1) затверджувати білі і не користуватися правом відкладного вето; 2) розпускати та скликати парламент лише за порадою Прем'єр-міністра; 3) призначати Прем'єр- міністром тільки кандидата, якого пропонує більшість Палати громад; 4) призначати членів Уряду лише за порадою Прем'єр-міністра.

Звичай відіграє певну роль у конституційних правовідносинах. Те­оретично конституційним звичаям не надається юридичний характер, але вони повністю мають панівне значення у англійському політичному житті. Хоча Англія і не абсолютна монархія, однак за звичаєм вважаєть­ся, що міністри це слуги королеви, військові кораблі і публічні споруди є власністю королеви, пенсії і навіть зарплата чиновників даються їм за милістю королеви. Суспільне життя у Англії пронизане традиційними правилами поведінки і це не визиває ні у кого сумнівів. В той же час ніякі правила поведінки, що склалися на основі практики не вважаються джерелом права поки не отримають санкції судді. Отже, без судового рішення не можливо з'ясувати роль конституційного звичаю, як джерела англійського права та його місце у житті країни.

Доктрина, щодо вирішення конституційних правовідносин, вико­ристовується як додаткове джерело, коли ні прецедентним, ні статутним правом вони не урегульовані. На початку загальне право Англії створю­валося з урахуванням розуму. Саме суди зверталися до розуму на початку створення загального англійського права. Саме розум був для суддів невичерпним джерелом для подолання існуючих прогалин у період становлення англійського загального права. У конституційному праві Англії доктринальні джерела застосовувалися у вигляді праць вчених у тих випадках коли конституційно-правові відносини не врегульовані традиційними джерелами. Отже, доктрина і розум є додатковими джере­лами англійської конституції і застосовувалися суддями у випадках від­сутності традиційних джерел при здійсненні конституційної юрисдикції.

Таким чином, Конституція Великобританії є юридичною неписаною конституцією, що включає в себе багато різних нормативних джерел, прецедентів, звичаїв, доктрини і розуму. Усі юридичні конституції (фор­мальні і матеріальні) слід відрізняти від фактичної конституції.

2.5.