Місце політології в системі наук та її структура

Політологія належить до наук про людину й суспільство, тобто є окремою галуззю суспільствознавства, ширше - гуманітарних наукових дисциплін. Найбільш близькі стосунки - до створення суміжних галузей знань - вона має з філософією, соціологією, історією, юриспруденцією, психологією.

Політологія розглядається в літературі або як міждисциплінарна на­ука, що складається з низки галузей політичного знання - політичної філо­софії, теорії політики, політичної соціології, політичної історії, політичної психології, політичної антропології, теорії міжнародної політики, політич­ної географії (А. Радугін); або як окрема, самостійна наукова дисципліна, яка має власний предмет дослідження, і лише споріднена (за спільним об’єктом дослідження) з відповідними розділами філософії, історії, психо­логії, соціології тощо (П. Шляхтун).

Політична сфера суспільного життя, дійсно, є об’єктом дослідження бага­тьох наук, тому власне політична наука переплітається з кількома суміжними та спеціальними дисциплінами. Так, політична філософія, ґрунтуючись на норматив­но-ціннісному підході, з’ясовує значення політичних явищ для життя людини і суспільства, оцінює їх під кутом зору загального блага, принципів справедливості, свободи, рівності; розробляє ідеал політичного устрою та шляхи його практичного втілення. Отже, політична філософія орієнтована на пізнання належного та бажано­го й оцінку політичної дійсності з точки зору цих ідеальних цінностей. Політична історія вивчає конкретні політичні події, процеси та факти минулого, і в цьому сенсі є частиною загальної історії, в той час як історія політичних учень та теорій виступає складовою частиною власне політичної науки.

Структура політології визначається по-різному, що зумовлено ви­сокою інтегративністю політичних явищ. Міжнародна Асоціація Політич­ної Науки визнає розподіл політології на такі частини відповідно до об’єкта що вивчається: а) політична теорія, включаючи історію політич­них ідей; б) політичні системи та інститути, особливості їх функціону­вання; в) політичні партії, асоціації, вибори і громадська думка; г) міжнародні відносини та зовнішня політика.

З іншої точки зору, основними елементами структури політології вважаються історія політичних учень, теорія політики і прикладна політо­логія. Теорія політики диференціюється на такі відносно самостійні галузі, як кратологія (наука про владу), державознавство, партологія (наука про політичні партії), елітологія (теорія еліт), електоральна політологія, етнополітологія (теорія національних відносин), теорія міжнародних відносин і зовнішньої політики. З цієї точки зору політологія є не тільки «наукою про політику», але і «науками про політику».

В особливу галузь виокремлюється прикладна, або практична, по­літологія. Вона є сукупністю теоретичних моделей, методологічних прин­ципів, методів і процедур дослідження конкретних програм та рекоменда­цій, орієнтованих на практичне використання, досягнення реального полі­тичного результату. Її основний зміст становить розроблення політичних технологій: прийняття політичних рішень; проведення виборчих кампаній, політичної реклами; врегулювання політичних конфліктів; проведення по­літичних переговорів; лобіювання. Практична політологія проводить також політичні прогнозування, планування й консультування, методику розроб­лення експертно-аналітичних матеріалів і політичних документів тощо.