Держава і місцеве самоврядування

Централізована структура, якою є держава, неухильно потребує централізованого, координуючого впливу на її складові. Разом із тим, дер­жава не повинна утискувати ініціативу й самодіяльність місцевого само­врядування.

Західна Європа має багаті історичні традиції муніципальної влади (магдебурзьке право); певні традиції є й в Україні. Сучасні принципи ви­кладені у Європейській хартії про місцеве самоврядування (Рада Європи, 1985). Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнятий у 1997 р.

Згідно із цим Законом, а також ХІ Розділом Конституції України, місцеве самоврядування - це право територіальних колективів громадян та вибраних ними органів самостійно розв 'язувати всі питання місцевого значення в межах Конституції і законів держави. Від органів місцевої державної виконавчої влади місцеве самоврядування відрізняється тим, що утворюється безпосередньо громадянами і не знаходиться у прямому під­порядкуванні вищим державним органам. Формою безпосереднього здійс­нення місцевого самоврядування можуть бути місцеві референдуми.

Органи місцевого самоврядування в Україні утворюються в селах, селищах, містах (ради та голови), а також в районах і областях (ради) з ме­тою розв’язання багатьох місцевих проблем, оскільки центральна державна влада не завжди може врахувати місцеві умови. Розподіл повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням визначається зако­ном. Економічну основу місцевого самоврядування становлять комунальна власність і місцевий бюджет (який складається з відрахувань від загальних податків, а також із передбачених законом місцевих податків та зборів) і позабюджетні надходження.