ВСТУП

Сьогодні всі люди планети незалежно від їх расової чи класової при­належності, політичних поглядів чи ідеологічних уподобань все частіше називають Землю нашою спільною домівкою. Життя у цьому планетар­ному домі вивчає наука екологія, а ведення господарства в ньому — економіка.

Обидва слова — екологія й економіка — походять від грецького “ой- кос” — дім, помешкання, місцезнаходження. Отож, не дивно, що ці дві науки, які століттями розвивалися фактично паралельно, сьогодні об’єд­нуються, утворюючи нову інтегральну галузь знань — еколого-еконо- мічну науку. Ми прийшли, як кажуть, “на круги своя”. Адже стародавні греки, які й не гадали, що з їхнім рідним словом “ойкос” буде пов’язане народження еколого-економічної науки, не могли собі дозволити вий­ти на рибалку в час нересту риби або ж убити козулю перед її окотом. Не могли, бо добре дбали не тільки про сьогоднішній, але й про завт­рашній день своєї домівки.

Нині, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набу­ває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середови­ща та посилення контролю за природокористуванням, але й добре про­думана система екологічної освіти й виховання населення.

Екологія — відносно молода біологічна наука. Ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення та­ких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природ­них ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу.

Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва — один з провідних напрямів науково-технічної революції, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.

Екологія розглядає закономірності процесів та явищ на таких рівнях організації живого в природі, як організмовий, популяційний та угрупо­вань організмів. Велика увага приділяється процесам біологічних кругообігів речовин і енергії, що становлять матеріальну основу біосфери. Екологія вивчає взаємозв’язки організмів і надорганізмових систем із навколишнім середовищем і між собою, узагальнює впливи екологічних факторів на живі організми та їх угруповання, а також вплив останніх на окремі фактори навколишнього середовища.

В наш час екологія не вимагає особливого захисту кордонів свого нау­ково-практичного простору. Як і точні науки, вона володіє власним арсе­налом законів і фактів. Автору з метою закріплення її сучасних позицій, які час од часу розмиваються різними визначеннями і підходами, дове­лося ознайомитися зі змістом і структурою багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних підручників. Запропонований студентському загалу підручник допоможе майбутнім фахівцям перейнятися долею природи, частинкою якої виступає будь-який живий організм, у тому числі і сама людина. Мисли­ти глобально, діяти локально — головний девіз сучасного спеціаліста- еколога, який завжди має пам’ятати пророчі слова видатного українсь­кого вченого В.ЕВернадського: “У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається велике майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свою працю на самознищення”.

В підручнику, крім фундаментального блоку з розділами: історія екології, аутекологія (екологія організмів, факторіальна екологія), демекологія (екологія популяцій), синекологія (екологія біоценозів, біоценологія), біогеоценологія (екосистемологія), біосферологія (глобаль­на екологія), виділено розділ прикладної екології, в якому викладені основні напрями розвитку екологічних знань.

Така структура відповідає нинішнім уявленням про становлення екології як інтегральної дисципліни “про виживання людства”. Вона об’єд­нує три основних напрями: природничий (ендо- і екзоекології — від молекулярної екології до біосферо логії, в тому числі від екології люди­ни до екології мікроорганізму, ландшафтну і космічну екології, екологію суші та екологію континентальних і морських вод, екологію міських (урбоекологія) і екологію сільськогосподарських (агроекологія) ланд­шафтів); соціальний (усі “соціальні екології” — медична, правова, політична, економічна, культурна, освітня, виховна, етноекологія, “екологія духу” тощо); технологічний — інженерна, промислова, сільськогоспо­дарська, будівельна, транспортна, радіологічна та інші екології.

Галузі екології формуються неоднорідно, а тому характеризуються різними повнотою й обсягом. Сьогодні налічується близько 50 розгалу­жень екології. Спробу їх систематизувати в межах структури сучасної екології робить М.Ф. Реймерс (1994).

Проте ця схема насправді має описовий, а не функціонально-ієрар­хічний характер.

“Екологія як така — лише фундаментальна основа для природоохо­ронного і середовищеохоронного знання, є основа невід’ємна і абсолют­но необхідна. Все інше — лише її прикладні сфери. Всі вони мають свої постулати і теоретичні узагальнення, які базуються на екологічному фундаменті” (Реймерс М.Ф. Экология. M., 1994). Отже, екологія, яка, за словами автора, “виросла з коротких штанців, надітих на неї Е.Гекке­лем”, перетворилася у фундаментальну дисципліну. Якраз вона (біоекологія, як її називає М.Ф.Реймерс) має стати джерелом фунда­ментальних знань.

Велику допомогу у зборі матеріалів для підручника автору надали працівники кафедри екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету, за що висловлюю всім щиру подяку. Особлива вдячність автора асистенту кафедри Т.Г.Вахулі та інженеру Ю.ЕПанківському, які здійснювали комп’ютерний набір ру­копису. В підручнику використані рисунки із вітчизняних і зарубіжних джерел (див. список літератури).