§2. Види питань

І снують,декілька класифікацій питань.

I. Всі питання поділяють на прості та складні.

Прості питання — це такі питання, до складу яких не входять інші питання. Тобто прості питання неможливо поділити на складники.

В структурі складних питань можна виділити два або декілька простих питань.

Наприклад, питання: “Де і коли відбуватимуться на­ступні літні Олімпійські ігри?” є складним. Воно скла­дається з двох простих запитань: а) “Де відбуватимуться наступні літні Олімпійські ігри?”; б) “Коли відбуватимуться наступні Олімпійські ігри?”

II. Всі питання можна поділити на закриті та відкриті.

Відкриті питання передбачають можливість необме­женої кількості відповідей.

Закриті питання — це питання, на які можливо дати обмежену кількість відповідей. Такі питання найчастіше використовують під час соціологічних опитувань. На­приклад, питання “Яким є Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради?” є відкритим, позаяк кожна людина мо­же висловити свою власну думку з цього приводу.

Це ж запитання можна сформулювати у закритій формі, якшо додати до нього перелік можливих відповідей. Наприклад, “Яким є Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради?” (Позитивне, негативне, не можу відповісти).

III. Всі питання можна поділити на логічно коректні та логічно некоректні.

Логічно коректними є такі питання, на які можливо дати істинні відповіді (за допомогою таких відповідей зникає пізнавальна невизначеність питання). На логічно некоректне питання неможливо дати істинну відповідь.

Зазначимо декілька випадків логічної некоректності питань.

1) Семантична некоректність питання.

а) Питання буде семантично некоректним, якшо його формулювання включає терміни, значення яких невідомі співрозмовнику. Наприклад, питання: “Які існують види ад’єктивно-іменних словосполучень з обов’язково дист­рибутивним зв’язком компонентів в сучасній англій-ській мові?” буде зрозумілим не для будь-якої аудиторії.

б) Питання буде семантично некоректним, якшо не всі терміни, що зустрічаються в ньому, є чітко визначе­ними; із контексту не зрозуміло, шо саме терміни озна­чають. Такі питання називають недостатньо визначеними питаннями. Наприклад, питання: “Ви “за” чи “проти” введення приватної власності?” може викликати великі труднощі, позаяк невідомо, що саме має на увазі той, хто запитує, вживаючи певні терміни. Необхідно вияснити, принаймні, найочевидніше: “Шо таке приватна влас­ність?”, “Яким саме чином вона буде запроваджуватись? (викупатись, роздаватись і т. ін.)”, “Що є предметом приватної власності: земля, надра, заводи, фабрики....?” і т. ін.

2) Синтаксична некоректність питання.

Питання буде синтаксично некоректним тоді, коли його висловлювання-складники не узгоджуються між со­бою (хоча вони можуть бути чітко визначеними). При­кладами таких питань можуть бути питання, в яких відсутня узгодженість часу (“Чи будете ви перебувати в Україні останні п’ять років?”). Такі питання складають різновид питань, позбавлених смислу.

3) Питання буде некоректним і у тому випадку, коли його передумовою є хибне висловлювання. На таке пи­тання взагалі неможливо дати відповідь. Ще з часів ан­тичності звертали увагу на питання типу: “Чи перестав ти бити свого батька? Так чи ні?” Якщо хтось відповідає "так”, то виходить, що він дійсно колись бив свого бать­ка, хоча зараз вже не б’є. Якщо ж хтось відповідає “ні”, то виходить, що він не лише бив, але й продовжує бити свого батька. Складність ситуації зумовлюється саме хибністю передумови питання, а саме: "Ти бив свого батька і зараз (тепер) або продовжуєш бити його, або — ні”.

Питання зазначеного гатунку називають прово­каційними. Яким чином треба відповідати на них? На­самперед треба виявити передумову (пресупозицію) таких питань і сповістити співрозмовника про її хибність.

4) Питання буде некоректним, якщо в ньому стверд­жують характеристики предмета, які суперечать одна одній.

Наприклад: “Чи може всесильний Бог створити такий камінь, який не зміг би підняти сам?”. В цьому питанні стверджують, з одного боку, що Бог — це “всесильна істота", “той, хто може зробити все”, а з іншого боку, що Бог — це істота, що не може підняти каменю.

Таким запитанням притаманна внутрішня супер­ечність. Можливість правильної відповіді на них виклю­чена. Саме тому їх називають абсурдними.

5) Питання буде некоректним і в тому випадку, коли на нього неможливо дати відповідь, що зменшувала б пізнавальну невизначеність питання (причина — елемен­тарна відсутність пізнавальної невизначеності в питанні). Питання такого виду називають тавтологічними питан­нями.

Розрізняють логічно тавтологічні і фактично тавто­логічні питання.

Питання є логічно тавтологічними, якщо інформацію, про яку в ньому запитують, виражають за допомогою логічної форми самого питання. Наприклад: “Чи є ця людина такою, якою вона насправді є?”. На такі питання практично неможливо дати хибної відповіді, яка не була б при цьому логічно суперечною.

Питання є фактично тавтологічним, якщо інформація, про яку в ньому запитують, наявна в термінах, які входять до складу самого питання.

Наприклад: “В якому місті був підписаний Брест­ський мирний договір?”, або “Між якими країнами відбу­валась російсько-турецька війна?”