§ 5. Функції конфлікту
В уяві багатьох людей конфлікти асоціюються з сугубо негативними явищами: війнами, революціями, міжусобицями, сварками. Саме тому, конфлікт, як правило, вважають явищем небажаним і шкідливим.
Насправді ж це не завжди відповідає дійсності. Наслідки конфліктів можуть бути як негативними, так і позитивними.=> У суспільних науках термін «функція» (від лат. ↑unctio - здійснення, виконання) означає значення чи роль, яку певний соціальний інститут виконує щодо потреб соціальної системи в цілому та її частин. Відповідно до цього під функцією конфлікту розуміють ту роль, яку виконує конфлікт стосовно суспільства і його різних структурних утворень: соціальних груп, організацій та індивідів.
Існують явні й латентні (приховані) функції конфлікту.
Явні функції конфлікт виконує у випадку, якщо його наслідки збігаються з цілями, які проголошували й переслідували опоненти конфлікту (наприклад, це погашення заборгованості по заробітній платі шахтарям після їхнього конфлікту з адміністрацією, якщо вони переслідували саме цю мету).
Латентні функції конфлікту характеризуються тим, що наслідки конфлікту виявляються лише з часом і певною мірою відрізняються від раніше проголошених намірів. Іноді ці наслідки взагалі можуть виявитися несподіваними і не відповідати цілям учасників конфлікту (наприклад, шахтарі, що виступали з вимогами до уряду країни наприкінці 80-х років скасувати держзамовлення й дати їм можливість вільно розпоряджатися прибутком, сприяли реформуванню суспільства, але вони й не припускали, що вже наприкінці 90-х років будуть вимагати повернути держзамовлення).
=≠> І явні, і латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і позитивними. Функціональним називають конфлікт із позитивною функцією для його учасників. Дисфункціональним вважається конфлікт, якщо результат його є негативним для учасників і вони його не очікували.
Варто особливо підкреслити, що оцінка функцій конфлікту в якості позитивної або негативної завжди носить конкретний. характер. З погляду одного суб’єкта конфлікту, він розглядається як позитивний, з погляду іншого - як негативний. Тобто існує су б’ єктна відносність в оцінці характеру функції конфлікту. Крім того, конфлікт у різних відносинах і в різний час може оцінюватися з різних або навіть протилежних позицій. Це свідчить про релятивістський характер функцій конфлікту (наприклад, погляди на Жовтневу соціалістичну революцію були різними у залежності від часу її розгляду і соціальних прошарків населення, що мали відношення до неї).
Усе це свідчить про те, що конфлікт - функціонально суперечливе явище, а співвідношення його позитивних і негативних функцій завжди повинне розглядатися конкретно.
Однак, незважаючи на всю релятивність оцінок функцій конфлікту, за своїм змістом, значенням і роллю функції конфлікту можна розділити на дві групи:
1) конструктивні (позитивні);
2) деструктивні (негативні).
Усі конструктивні й деструктивні функції конфлікту, з певним ступенем умовності можна розділити на дві групи:
■ загальні функції - функції, що мають місце на різних рівнях соціальної системи;
■ функції особистісного рівня - функції, що стосуються впливу конфлікту безпосередньо на особистість[23].
Загальні конструктивні функції конфлікту:
1. Конфлікт є способом виявлення й фіксації суперечностей, а також проблем у суспільстві, організації чи групі. Конфлікт свідчить про те, що ці суперечності вже досягли найвищої межі, тому треба вжити негайних заходів щодо їх усунення.
2. Конфлікт є формою розв’язання суперечностей. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і прорахунків у соціальній організації, які призвели до конфлікту.
3. Конфлікт сприяє зняттю соціальної напруженості та ліквідації стресової ситуації, допомагає «випустити пар» і розрядити обстановку.
4. Конфлікт виконує інтегративну, об’єднувальну функцію.
Перед обличчям зовнішньої загрози група використовує всі свої ресурси для згуртованості й протиборства з зовнішнім ворогом. Крім того, завдання вирішення наявних проблем поєднує людей. У пошуках виходу з конфлікту виробляються взаєморозуміння й почуття причетності до розв’язання загального завдання.5. Розв’язання конфлікту сприяє стабілізації соціальної системи за рахунок ліквідування джерел незадоволення. Сторони конфлікту, навчені «гірким досвідом», у майбутньому будуть більше налаштовані на співробітництво, ніж на конфлікт. Крім цього, розв’язання конфлікту може запобігти виникненню більш серйозних конфліктів.
6. Конфлікт інтенсифікує й стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для вирішення завдань. У процесі пошуку шляхів розв’язання конфлікту відбувається активізація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї, інноваційні технології тощо.
7. Конфлікт може служити засобом з’ясування співвідношення сил соціальних груп чи спільнот і таким чином може застерегти від наступних більш руйнівних конфліктів.
8. Конфлікт може стати джерелом виникнення нових норм спілкування між людьми або допомогти наповнити новим змістом старі норми.
Конструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:
1. Конфлікт може виконувати пізнавальну функцію стосовно учасників. Саме у важких критичних (екзистенціальних) ситуаціях проявляється дійсний характер, цінності й мотиви поведінки людей. З пізнавальною функцією пов’язана й можливість діагностики сили супротивника.
2. Конфлікт може сприяти самопізнанню й адекватній самооцінці особистості. Він може допомогти вірно оцінити свої сили та здібності, виявити нові, раніше невідомі риси характеру особистості. Він може також загартувати характер, сприяти прояву його нових чеснот (наприклад, почуття гордості, гідності тощо).
3. Конфлікт може допомогти позбутися небажаних рис характеру (наприклад, почуття неповноцінності, покірності, догідливості тощо).
4. Конфлікт є найважливішим чинником підвищення рівня соціалізації людини, розвитку її як особистості.
У конфлікті індивід за порівняно невеликий відрізок часу може одержати стільки життєвого досвіду, скільки він, можливо, не одержить ніколи поза конфліктом.5. Конфлікт сприяє адаптації працівника в групі, оскільки в конфлікті людина найбільшою мірою розкривається. Через це особистість або сприймається членами групи, або, навпаки, ігнорується ними.
6. Конфлікт може допомогти зняти психічну напруженість у групі, зняти стрес, якщо конфлікт вирішується позитивно.
7. Конфлікт може стати засобом задоволення не тільки первинних, але й вторинних потреб особистості, способом її само- реалізацїі її самоствердження.
Загальні деструктивні функції конфлікту:
1. Конфлікт може бути пов’язаний з насильницькими методами, які призводять до людських жертв і матеріальних втрат. Крім учасників конфлікту, можуть постраждати і ті, хто їх оточує.
2. Конфлікт може призвести сторони протиборства (суспільство, соціальну групу, індивіда) у стан дестабілізації її дезорганізації.
3. Конфлікт може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного її духовного розвитку суспільства. Більш того, він може викликати стагнацію й кризу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і тоталітарних режимів.
4. Конфлікт може сприяти дезінтеграції суспільства, руйнуванню соціальних комунікацій і соціокультурному відчуженню соціальних утворень усередині суспільної системи.
5. Конфлікт може супроводжуватися наростанням у суспільстві настроїв песимізму й нехтуванням будь-яких звичаїв.
6. Конфлікт може викликати нові, більш деструктивні конфлікти.
7. Конфлікт в організаціях часто призводить до зниження рівня організації системи, зниження дисципліни її ефективності діяльності.
Деструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:
1. Конфлікт може впливати на соціально-психологічний клімат у групі; можуть, з’явитися негативні психічні стани (наприклад, почуття пригніченості, песимізму, тривоги), що призводять особистість до стану стресу.
2.
Конфлікт може призвести до розчарування у своїх можливостях і здібностях.3. Конфлікт може викликати почуття невпевненості в собі, втрату колишньої мотивації й руйнування наявних ціннісних орієнтацій і зразків поведінки. У найгіршому випадку, в результаті конфлікту може наступити розчарування, втрата віри в колишні ідеали, що породжує девіантну поведінку і, як крайній випадок, - суїцид.
4. Конфлікт може призвести до негативної оцінки людиною своїх партнерів по спільній діяльності, розчаруванню у своїх колегах і недавніх друзях.
5. Як реакція на конфлікт людина може «включати» захисні механізми, демонструючи при цьому негативні для спілкування види поведінки'.
■ відступ - мовчання, відсутність захопленості, відокремлення індивіда від групи;
■ критиканство, лайки, демонстрація переваги над іншими членами групи;
■ твердий формалізм - формальна ввічливість, буквоїдство, установлення твердих норм і принципів поведінки в групі, спостереження за іншими;
■ перетворення справи на жарт (цей вид поведінки багато в чому протилежний попередньому);
■ розмови на сторонні теми замість ділового обговорення проблем;
■ постійний пошук винуватих, самобичування або обвинувачення у всьому членів колективу.
Дайджест
Існує точка зору, що зміст свідомого і несвідомого у психіці людини багато в чому генетично обумовлений психікою тварини. М. М. Амосов визначав, що біологічного в людині вдвічі більше, ніж соціального. Тому деякі вчені вважали одним із шляхів вивчення несвідомої і підсвідомої мотивації конфліктної поведінки у людини - дослідження причин конфліктів у тварин (особливості боротьби за їжу, територію, певну роль у стаді тощо). На їхню думку, частина мотивів, яку людина у конфлікті не усвідомлює, у зооконфлікті виступає в явному і вільному від соціальних забобонів вигляді. Вони вважають, що історичний розвиток суспільства свідчить, що спочатку з’явились зооконфлікти, потім - внутрішньоособистісні й міжособистісні, в останню чергу - міжгрупові.
Більш складні конфлікти еволюційно вміщують елементи більш простих конфліктів2*.
Але вище вказані аргументи не мають підтримки у більшості психологів, які відкидають як правомірність паралелей між психічними проявами людей і тварин, так і можливість переносу даних, отриманих при вивченні тварин, на психіку людини.
Завдання для самоконтролю
1. Дайте письмову характеристику конфлікту у статиці.
2. Назвіть об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взаємодії.
3. Дайте письмову характеристику конфлікту в динаміці.
4. Назвіть передумови розгортання конфлікту.
5. Поясніть, чи є зв’язок між спірною ситуацією, конфліктною ситуацією, інцидентом і конфліктом?
6. Дайте письмову характеристику ескалації конфлікту.
7. Які існують види завершення конфлікту?
24 Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты: Учеб, пособие.- К.: МАУП, 1996,- С. 10-11.
8. Які існують типи і види конфліктів? Наведіть приклади.
9. Назвіть причини виникнення конфліктів і фактори, які на них впливають.
10. Які функції виконує конфлікт? Назвіть їх види. Наведіть приклади.
FAQ
Питання, що виникають найчастіше
Питання: Які умови є необхідними і достатніми для виникнення конфлікту?
Відповідь: Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок тощо). Але цієї умови не достатньо для розгортання конфлікту. Іншою обов’язковою умовою є протиборство суб’єктів соціальної взаємодії, що виявляється через нанесення взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного тощо).
Питання: За яких умов ми можемо визначити, що конфлікт почався?
Відповідь: Початок конфлікту визначається за умов свідомої та активної дії одного з учасників конфлікту, завдавання ним шкоди іншому учаснику (опоненту), при цьому під дією розуміється як передача інформації, так і фізична дія. А інший учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовано проти його інтересів і починає у відповідь агресивні дії, спрямовані проти першого учасника.
Підсумковий тест
1. До об’єктивних складових конфліктної взаємодії відносять:
а) об’єкт, предмет конфлікту та соціально-психологічне середовище, в якому він відбувається;
б) соціально-психологічне середовище, в якому відбувається конфлікт і особистісні елементи його учасників;
в) об’єкт, предмет, учасників конфлікту і соціально-психологічне середовище, в якому відбувається конфліктна взаємодія;
г) об’єкт, предмет та учасників конфлікту, які мають свої інтереси, мотиви, цілі та цінності.
2. До суб’єктивних складових конфліктної взаємодії відносять:
а) мотиви конфлікту, цілі, позиції й інтереси його учасників;
б) інцидент конфлікту, особистісні елементи учасників та їхнє сприйняття конфлікту;
в) об’єкт, предмет та особистісні елементи учасників конфлікту;
г) особистісні елементи учасників конфлікту і сприйняття ними конфлікту.
3. До основних учасників конфлікту відносять:
а) організатора;
б) ініціатора;
в) підбурювача;
г) медіатора.
4. До неосновних учасників конфлікту не відносять:
а) суддю;
б) опонента;
в) жертву;
г) посередника.
5. Конфлікт начальника з підлеглим за спрямованістю впливу класифікують як:
а) психологічний;
б) економічний;
в) міжособистісний;
г) вертикальний.
6. За ступенем виразності конфлікти бувають:
а) відкриті та приховані;
б) соціально-трудові;
в) насильницькі та компромісні;
г) організаційні та соціальні.
7. До об’єктивних причин конфліктної взаємодії належать:
а) психологічна несумісність працівників;
б) обмеженість ресурсів, нестача життєво важливих благ, низька заробітна плата, нераціональна організація праці;
в) неправильні дії підлеглих та керівника;
г) незадовільні комунікації та наявність у колективі «важких» людей.
8. До суб’єктивних причин конфліктної взаємодії належать:
а) погана забезпеченість матеріалами, устаткуванням;
б) відсутність об’єктивних критеріїв оцінювання роботи;
в) слабка згуртованість колективу;
г) прорахунки в діях керівника, маніпулювання підлеглими.
9. До видів конструктивного впливу конфлікту на його основних учасників належить:
а) здобуття людиною соціального досвіду виходу з важких ситуацій;
б) формування у людини почуття недовіри у тріумф справедливості;
в) виникнення неприязні, ворожості між учасниками;
г) порушення комунікації та взаємозв’язків.
10. Що таке постконфліктний синдром?
а) продовження конфлікту;
б) напружені взаємини колишніх опонентів;
в) розвиток нового конфлікту;
г) схильність людини до конфліктної поведінки.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ
1. Формування конфліктологічних ідей.
2. Становлення конфліктології як науки.
3. Становлення вітчизняної конфліктології. Актуальні теоре- тико-методологічні й практичні проблеми сучасної конфліктології.
4. Розвиток конфліктології в рамках психологічної науки.
5. Конфліктологія й правознавство.
6. Теоретичні основи і методологія конфліктології.
7. Суть поняття конфлікту, його основні ознаки і структура.
8. Динаміка конфліктної взаємодії.
9. Типологія конфліктів.
10. Причини виникнення конфліктів.
МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1
Завдання 1. Визначити і охарактеризувати погляди видатних мислителів Нового часу на природу соціального конфлікту:
■ оптимістичний підхід;
■ песимістичний підхід.
Завдання 2. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ характеристика робіт засновників соціології, які заклали фундамент конфліктології:
а) Г. Спенсер;
б) Г. Зиммель.
Завдання 3. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ концепція Л. Козера:
а) суть концепції;
б) функції соціальних конфліктів.
Завдання 4. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ концепція Р. Дарендорфа:
а) суть концепції;
б) основні способи регулювання конфлікту.
Завдання 5. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ основні проблеми конфліктології, розглянуті правознавством:
а) міжнародно-правові аспекти;
б) конфлікти в діяльності правоохоронних органів;
в) правові норми розв’язання трудових конфліктів.
Завдання 6. Охарактеризувати і визначити практичний аспект застосування основних методів конфліктології:
■ структурно-функціональний;
■ процесуально-динамічний;
■ метод типологізації;
■ прогностичний;
■ дозвільний.
Завдання 7. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ основні структурні елементи конфліктної взаємодії:
а) об’єктивні складові конфлікту;
б) суб’єктивні складові конфлікту.
Завдання 8. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ типові помилки сприйняття, що можуть призвести до конфлікту:
а) ефект ореолу;
б) ефект бумерангу;
в) ефект новизни;
г) ефект поблажливості;
ґ) логічна помилка;
д) помилка соціального стереотипу;
е) помилка привабливості і взаємної симпатії.
Завдання 9. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ характеристика етапів розвитку конфлікту:
а) передконфліктна стадія;
б) стадія відкритого конфлікту;
в) післяконфліктна стадія.
Завдання 10. Дати повну і змістовну відповідь на питання:
■ причини конфліктів:
а) причини об’єктивного характеру;
б) причини суб’єктивного характеру.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Нормативно-правові акти
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (далі - BBP).- 1996.- № ЗО.
Кодекс законів про працю України. Станом на 20 травня 2006 року.- K.: Видавничий дім «Скіф», 2006.- 112 с.
Кримінальний кодекс України. Станом на 25 квітня 2006 року.- К.: Велес, 2006.- 152 с.
Цивільний кодекс України. Станом на 3 березня 2006 року.- К.: Велес, 2006.- 272 с.
Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами І Науковий редактор Е. Ф. Демський.- K.: Інтер, 2000.
Основна література
Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию,- K.: МАУП, 1996,- 103 с.
Бандурка A. M., Друзь В. А. Конфликтология: Учеб, пособие для вузов.- Харьков: Фортуна-Прес, 1997.- 335 с.
Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии.- 2-е изд., перераб.- СПб.: Питер, 2001.- 400 с.
Ємельяненко Л. M., Петюх В. M., Торгова Л. В., Гриненко А. М. Конфліктологія: Навч. посіб. / За заг. ред. В. М. Пе- тюха, Л. В. Торгової.- К.: КНЕУ, 2003.- 315 с.
Ішмуратов А. Т. Конфлікт і згода: основи когнітивної теорії конфліктів.- K.: Наук. Думка, 1996.- 190 с.
Кибанов А. Я., Ворожейкин И. E., Захаров Д. К., Коновалова В. Г. Конфликтология: Учебник / Под. ред. А. Я. Кибано- ва.- 2-е изд., перераб. и доп.- M.: ИНФРА-М, 2006.- 302 с.
Конфликтология: Учебник для вузов / В. П. Ратников,
B. Ф. Голубь, Г. С. Лукашова и др.; Под ред. проф. В. П. Ратникова,- M.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001,- 512 с.
Конфліктологія: Підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. / Л. М. Герасіна, М. I. Панов, Н. П. Осипова; За ред. Л. М. Герасимової, М. I. Панова.- Харків: Право, 2002.- 256 с.
Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология конфликта: Учебн. пособие.- К.: МАУП, 2000.- 256 с.
Примут М. В. Конфліктологія: Навчальний посібник.- K.: Професіонал, 2006.- 288 с.
Розкошний А. П. Основи конфліктології.- Донецьк: Юго- Восток LTD, 1997.- 184 с.
Скотт Д. Г. Конфликты. Пути их преодоления.- К.: Внеш- торгиздат, 1991.- 191 с.
Словник-довідник термінів з конфліктології І За ред. М. І. Пі- рен, Г. В. Ложкіна.- Чернівці-Київ, 1995.
Додаткова
Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні.- K.: Абрис, 1994.
Кришевич О. В. Психологічні особливості конфліктів, що виникають при проведенні окремих слідчих дій. Актуальні проблеми юридичної психології: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 18-20 травня 1999 р. / За ред.
C. І. Яковенка,- Київ: PBB KIBC, 1999,- С. 28-29.
Крысько В. Г. Этнопсихология и межнациональные отношения: Курс лекций.- M.: Экзамен, 2002.- 448 с.
Марков Г. Н. Справочник по конфликтологии, общению и менеджменту.- СПб.: Альфа, 2000.- 175 с.
Природа, феноменология и динамика конфликтов в современном мире: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф.- Черновцы, 1993,-Ч. 2,- 184 с.
Спиллман К. Р. Образы врага и эскалация конфликта // Исследование международных конфликтов.- 1991.- № 3.- С. 61-82.
Факультативна
Бродаль X. Девять ступеней вниз, или Ссоры - конфликты - войны // Знание - сила.- 1991.- № 11.
Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социол. исслед.- 1994.- № 5.
Донцов А. И., Полозова Т. А. Проблема объективных детерминант межличностного конфликта в группе // Вестник МГУ.- 1982.-№4.-С. 23-32.
Коваль І. А. Психологічні особливості навчальних конфліктів: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. C. Koc- тюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка.- K., 2002.- Т. 4, Ч. З.-С. 86-95.
Козлова О. Н. Развитие идеологий и социальные конфликты // Социологические исследования.- 1993.- № 4.- С. 25-29.
Ложкін Г. В., Видай А. Ю. Психологія конфліктів у військових колективах // Збірник наукових праць. Київський військово-гуманітарний ін-т MO України.- 1998.- № 2 (7).- С. 40-49.
Полозова Т. А. О методологических принципах исследования внутригруппового конфликта // Новые исследования в психологии.- M., 1981.- № 2.- С. 94-98.