<<
>>

§ 5. Функції конфлікту

В уяві багатьох людей конфлікти асоціюються з сугубо не­гативними явищами: війнами, революціями, міжусобицями, сварками. Саме тому, конфлікт, як правило, вважають яви­щем небажаним і шкідливим.

Насправді ж це не завжди від­повідає дійсності. Наслідки конфліктів можуть бути як нега­тивними, так і позитивними.

=> У суспільних науках термін «функція» (від лат. ↑unctio - здійснення, виконання) означає значення чи роль, яку певний соціальний інститут виконує щодо потреб соціаль­ної системи в цілому та її частин. Відповідно до цього під функцією конфлікту розуміють ту роль, яку виконує конфлікт стосовно суспільства і його різних структурних утворень: соціальних груп, організацій та індивідів.

Існують явні й латентні (приховані) функції конфлікту.

Явні функції конфлікт виконує у випадку, якщо його нас­лідки збігаються з цілями, які проголошували й переслідували опоненти конфлікту (наприклад, це погашення заборгованості по заробітній платі шахтарям після їхнього конфлікту з адмі­ністрацією, якщо вони переслідували саме цю мету).

Латентні функції конфлікту характеризуються тим, що наслідки конфлікту виявляються лише з часом і певною мірою відрізняються від раніше проголошених намірів. Іноді ці наслід­ки взагалі можуть виявитися несподіваними і не відповідати цілям учасників конфлікту (наприклад, шахтарі, що виступа­ли з вимогами до уряду країни наприкінці 80-х років скасува­ти держзамовлення й дати їм можливість вільно розпоряджа­тися прибутком, сприяли реформуванню суспільства, але вони й не припускали, що вже наприкінці 90-х років будуть вимага­ти повернути держзамовлення).

=≠> І явні, і латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і позитивними. Функціональним на­зивають конфлікт із позитивною функцією для його учас­ників. Дисфункціональним вважається конфлікт, якщо результат його є негативним для учасників і вони його не очікували.

Варто особливо підкреслити, що оцінка функцій конфлікту в якості позитивної або негативної завжди носить конкретний. характер. З погляду одного суб’єкта конфлікту, він розгля­дається як позитивний, з погляду іншого - як негативний. Тоб­то існує су б’ єктна відносність в оцінці характеру функції конфлікту. Крім того, конфлікт у різних відносинах і в різний час може оцінюватися з різних або навіть протилежних пози­цій. Це свідчить про релятивістський характер функцій конфлікту (наприклад, погляди на Жовтневу соціалістичну ре­волюцію були різними у залежності від часу її розгляду і со­ціальних прошарків населення, що мали відношення до неї).

Усе це свідчить про те, що конфлікт - функціонально супе­речливе явище, а співвідношення його позитивних і негатив­них функцій завжди повинне розглядатися конкретно.

Однак, незважаючи на всю релятивність оцінок функцій конфлікту, за своїм змістом, значенням і роллю функції конф­лікту можна розділити на дві групи:

1) конструктивні (позитивні);

2) деструктивні (негативні).

Усі конструктивні й деструктивні функції конфлікту, з пев­ним ступенем умовності можна розділити на дві групи:

■ загальні функції - функції, що мають місце на різних рівнях соціальної системи;

■ функції особистісного рівня - функції, що стосуються впливу конфлікту безпосередньо на особистість[23].

Загальні конструктивні функції конфлікту:

1. Конфлікт є способом виявлення й фіксації суперечнос­тей, а також проблем у суспільстві, організації чи групі. Конф­лікт свідчить про те, що ці суперечності вже досягли найвищої межі, тому треба вжити негайних заходів щодо їх усунення.

2. Конфлікт є формою розв’язання суперечностей. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і прорахунків у со­ціальній організації, які призвели до конфлікту.

3. Конфлікт сприяє зняттю соціальної напруженості та ліквідації стресової ситуації, допомагає «випустити пар» і роз­рядити обстановку.

4. Конфлікт виконує інтегративну, об’єднувальну функ­цію.

Перед обличчям зовнішньої загрози група використовує всі свої ресурси для згуртованості й протиборства з зовнішнім ворогом. Крім того, завдання вирішення наявних проблем поєднує людей. У пошуках виходу з конфлікту виробляються взаєморозуміння й почуття причетності до розв’язання загаль­ного завдання.

5. Розв’язання конфлікту сприяє стабілізації соціальної системи за рахунок ліквідування джерел незадоволення. Сто­рони конфлікту, навчені «гірким досвідом», у майбутньому бу­дуть більше налаштовані на співробітництво, ніж на конфлікт. Крім цього, розв’язання конфлікту може запобігти виникнен­ню більш серйозних конфліктів.

6. Конфлікт інтенсифікує й стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для вирішення завдань. У процесі пошуку шляхів розв’язання конфлікту відбувається активі­зація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї, інноваційні технології тощо.

7. Конфлікт може служити засобом з’ясування співвідно­шення сил соціальних груп чи спільнот і таким чином може застерегти від наступних більш руйнівних конфліктів.

8. Конфлікт може стати джерелом виникнення нових норм спілкування між людьми або допомогти наповнити новим змістом старі норми.

Конструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:

1. Конфлікт може виконувати пізнавальну функцію сто­совно учасників. Саме у важких критичних (екзистенціаль­них) ситуаціях проявляється дійсний характер, цінності й мо­тиви поведінки людей. З пізнавальною функцією пов’язана й можливість діагностики сили супротивника.

2. Конфлікт може сприяти самопізнанню й адекватній са­мооцінці особистості. Він може допомогти вірно оцінити свої сили та здібності, виявити нові, раніше невідомі риси характе­ру особистості. Він може також загартувати характер, сприяти прояву його нових чеснот (наприклад, почуття гордості, гідно­сті тощо).

3. Конфлікт може допомогти позбутися небажаних рис ха­рактеру (наприклад, почуття неповноцінності, покірності, до­гідливості тощо).

4. Конфлікт є найважливішим чинником підвищення рівня соціалізації людини, розвитку її як особистості.

У конфлікті індивід за порівняно невеликий відрізок часу може одержати стільки життєвого досвіду, скільки він, можливо, не одержить ніколи поза конфліктом.

5. Конфлікт сприяє адаптації працівника в групі, оскіль­ки в конфлікті людина найбільшою мірою розкривається. Че­рез це особистість або сприймається членами групи, або, навпа­ки, ігнорується ними.

6. Конфлікт може допомогти зняти психічну напруженість у групі, зняти стрес, якщо конфлікт вирішується позитивно.

7. Конфлікт може стати засобом задоволення не тільки пер­винних, але й вторинних потреб особистості, способом її само- реалізацїі її самоствердження.

Загальні деструктивні функції конфлікту:

1. Конфлікт може бути пов’язаний з насильницькими ме­тодами, які призводять до людських жертв і матеріальних втрат. Крім учасників конфлікту, можуть постраждати і ті, хто їх оточує.

2. Конфлікт може призвести сторони протиборства (суспіль­ство, соціальну групу, індивіда) у стан дестабілізації її дезор­ганізації.

3. Конфлікт може призвести до уповільнення темпів со­ціального, економічного, політичного її духовного розвитку суспільства. Більш того, він може викликати стагнацію й кри­зу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і тоталі­тарних режимів.

4. Конфлікт може сприяти дезінтеграції суспільства, руй­нуванню соціальних комунікацій і соціокультурному відчу­женню соціальних утворень усередині суспільної системи.

5. Конфлікт може супроводжуватися наростанням у сус­пільстві настроїв песимізму й нехтуванням будь-яких звичаїв.

6. Конфлікт може викликати нові, більш деструктивні конфлікти.

7. Конфлікт в організаціях часто призводить до зниження рівня організації системи, зниження дисципліни її ефектив­ності діяльності.

Деструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:

1. Конфлікт може впливати на соціально-психологічний клімат у групі; можуть, з’явитися негативні психічні стани (наприклад, почуття пригніченості, песимізму, тривоги), що призводять особистість до стану стресу.

2.

Конфлікт може призвести до розчарування у своїх мож­ливостях і здібностях.

3. Конфлікт може викликати почуття невпевненості в со­бі, втрату колишньої мотивації й руйнування наявних цін­нісних орієнтацій і зразків поведінки. У найгіршому випадку, в результаті конфлікту може наступити розчарування, втрата віри в колишні ідеали, що породжує девіантну поведінку і, як крайній випадок, - суїцид.

4. Конфлікт може призвести до негативної оцінки люди­ною своїх партнерів по спільній діяльності, розчаруванню у своїх колегах і недавніх друзях.

5. Як реакція на конфлікт людина може «включати» захис­ні механізми, демонструючи при цьому негативні для спілку­вання види поведінки'.

■ відступ - мовчання, відсутність захопленості, відокрем­лення індивіда від групи;

■ критиканство, лайки, демонстрація переваги над іншими членами групи;

■ твердий формалізм - формальна ввічливість, буквоїдство, установлення твердих норм і принципів поведінки в групі, спо­стереження за іншими;

■ перетворення справи на жарт (цей вид поведінки багато в чому протилежний попередньому);

■ розмови на сторонні теми замість ділового обговорення проблем;

■ постійний пошук винуватих, самобичування або обвину­вачення у всьому членів колективу.

Дайджест

Існує точка зору, що зміст свідомого і несвідомого у психіці людини багато в чому генетично обумовлений психікою твари­ни. М. М. Амосов визначав, що біологічного в людині вдвічі біль­ше, ніж соціального. Тому деякі вчені вважали одним із шляхів вивчення несвідомої і підсвідомої мотивації конфліктної по­ведінки у людини - дослідження причин конфліктів у тварин (особливості боротьби за їжу, територію, певну роль у стаді тощо). На їхню думку, частина мотивів, яку людина у конф­лікті не усвідомлює, у зооконфлікті виступає в явному і віль­ному від соціальних забобонів вигляді. Вони вважають, що історичний розвиток суспільства свідчить, що спочатку з’явились зооконфлікти, потім - внутрішньоособистісні й міжособистісні, в останню чергу - міжгрупові.

Більш склад­ні конфлікти еволюційно вміщують елементи більш простих конфліктів2*.

Але вище вказані аргументи не мають підтримки у біль­шості психологів, які відкидають як правомірність паралелей між психічними проявами людей і тварин, так і можливість переносу даних, отриманих при вивченні тварин, на психіку людини.

Завдання для самоконтролю

1. Дайте письмову характеристику конфлікту у статиці.

2. Назвіть об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взає­модії.

3. Дайте письмову характеристику конфлікту в динаміці.

4. Назвіть передумови розгортання конфлікту.

5. Поясніть, чи є зв’язок між спірною ситуацією, конфліктною ситуацією, інцидентом і конфліктом?

6. Дайте письмову характеристику ескалації конфлікту.

7. Які існують види завершення конфлікту?

24 Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию. Как предупре­ждать и разрешать межличностные конфликты: Учеб, пособие.- К.: МАУП, 1996,- С. 10-11.

8. Які існують типи і види конфліктів? Наведіть приклади.

9. Назвіть причини виникнення конфліктів і фактори, які на них впливають.

10. Які функції виконує конфлікт? Назвіть їх види. Наведіть приклади.

FAQ

Питання, що виникають найчастіше

Питання: Які умови є необхідними і достатніми для ви­никнення конфлікту?

Відповідь: Конфлікт завжди виникає на основі проти­лежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеа­лів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок тощо). Але цієї умови не достатньо для розгортання конфлікту. Ін­шою обов’язковою умовою є протиборство суб’єктів соціаль­ної взаємодії, що виявляється через нанесення взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічно­го тощо).

Питання: За яких умов ми можемо визначити, що конфлікт почався?

Відповідь: Початок конфлікту визначається за умов свідо­мої та активної дії одного з учасників конфлікту, завдавання ним шкоди іншому учаснику (опоненту), при цьому під дією розуміється як передача інформації, так і фізична дія. А інший учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовано проти його інтересів і починає у відповідь агресивні дії, спря­мовані проти першого учасника.

Підсумковий тест

1. До об’єктивних складових конфліктної взаємодії відно­сять:

а) об’єкт, предмет конфлікту та соціально-психологічне се­редовище, в якому він відбувається;

б) соціально-психологічне середовище, в якому відбуваєть­ся конфлікт і особистісні елементи його учасників;

в) об’єкт, предмет, учасників конфлікту і соціально-пси­хологічне середовище, в якому відбувається конфліктна взає­модія;

г) об’єкт, предмет та учасників конфлікту, які мають свої інтереси, мотиви, цілі та цінності.

2. До суб’єктивних складових конфліктної взаємодії відно­сять:

а) мотиви конфлікту, цілі, позиції й інтереси його учасників;

б) інцидент конфлікту, особистісні елементи учасників та їхнє сприйняття конфлікту;

в) об’єкт, предмет та особистісні елементи учасників конф­лікту;

г) особистісні елементи учасників конфлікту і сприйняття ними конфлікту.

3. До основних учасників конфлікту відносять:

а) організатора;

б) ініціатора;

в) підбурювача;

г) медіатора.

4. До неосновних учасників конфлікту не відносять:

а) суддю;

б) опонента;

в) жертву;

г) посередника.

5. Конфлікт начальника з підлеглим за спрямованістю впливу класифікують як:

а) психологічний;

б) економічний;

в) міжособистісний;

г) вертикальний.

6. За ступенем виразності конфлікти бувають:

а) відкриті та приховані;

б) соціально-трудові;

в) насильницькі та компромісні;

г) організаційні та соціальні.

7. До об’єктивних причин конфліктної взаємодії належать:

а) психологічна несумісність працівників;

б) обмеженість ресурсів, нестача життєво важливих благ, низька заробітна плата, нераціональна організація праці;

в) неправильні дії підлеглих та керівника;

г) незадовільні комунікації та наявність у колективі «важ­ких» людей.

8. До суб’єктивних причин конфліктної взаємодії належать:

а) погана забезпеченість матеріалами, устаткуванням;

б) відсутність об’єктивних критеріїв оцінювання роботи;

в) слабка згуртованість колективу;

г) прорахунки в діях керівника, маніпулювання підлеглими.

9. До видів конструктивного впливу конфлікту на його ос­новних учасників належить:

а) здобуття людиною соціального досвіду виходу з важких ситуацій;

б) формування у людини почуття недовіри у тріумф спра­ведливості;

в) виникнення неприязні, ворожості між учасниками;

г) порушення комунікації та взаємозв’язків.

10. Що таке постконфліктний синдром?

а) продовження конфлікту;

б) напружені взаємини колишніх опонентів;

в) розвиток нового конфлікту;

г) схильність людини до конфліктної поведінки.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Формування конфліктологічних ідей.

2. Становлення конфліктології як науки.

3. Становлення вітчизняної конфліктології. Актуальні теоре- тико-методологічні й практичні проблеми сучасної конф­ліктології.

4. Розвиток конфліктології в рамках психологічної науки.

5. Конфліктологія й правознавство.

6. Теоретичні основи і методологія конфліктології.

7. Суть поняття конфлікту, його основні ознаки і структура.

8. Динаміка конфліктної взаємодії.

9. Типологія конфліктів.

10. Причини виникнення конфліктів.

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

Завдання 1. Визначити і охарактеризувати погляди видат­них мислителів Нового часу на природу соціального конф­лікту:

■ оптимістичний підхід;

■ песимістичний підхід.

Завдання 2. Дати повну і змістовну відповідь на питання:

■ характеристика робіт засновників соціології, які заклали фундамент конфліктології:

а) Г. Спенсер;

б) Г. Зиммель.

Завдання 3. Дати повну і змістовну відповідь на питання:

■ концепція Л. Козера:

а) суть концепції;

б) функції соціальних конфліктів.

Завдання 4. Дати повну і змістовну відповідь на питання:

■ концепція Р. Дарендорфа:

а) суть концепції;

б) основні способи регулювання конфлікту.

Завдання 5. Дати повну і змістовну відповідь на питання:

■ основні проблеми конфліктології, розглянуті правознав­ством:

а) міжнародно-правові аспекти;

б) конфлікти в діяльності правоохоронних органів;

в) правові норми розв’язання трудових конфліктів.

Завдання 6. Охарактеризувати і визначити практичний ас­пект застосування основних методів конфліктології:

■ структурно-функціональний;

■ процесуально-динамічний;

■ метод типологізації;

■ прогностичний;

■ дозвільний.

Завдання 7. Дати повну і змістовну відповідь на питання:

■ основні структурні елементи конфліктної взаємодії:

а) об’єктивні складові конфлікту;

б) суб’єктивні складові конфлікту.

Завдання 8. Дати повну і змістовну відповідь на питання:

■ типові помилки сприйняття, що можуть призвести до конфлікту:

а) ефект ореолу;

б) ефект бумерангу;

в) ефект новизни;

г) ефект поблажливості;

ґ) логічна помилка;

д) помилка соціального стереотипу;

е) помилка привабливості і взаємної симпатії.

Завдання 9. Дати повну і змістовну відповідь на питання:

■ характеристика етапів розвитку конфлікту:

а) передконфліктна стадія;

б) стадія відкритого конфлікту;

в) післяконфліктна стадія.

Завдання 10. Дати повну і змістовну відповідь на пи­тання:

■ причини конфліктів:

а) причини об’єктивного характеру;

б) причини суб’єктивного характеру.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (далі - BBP).- 1996.- № ЗО.

Кодекс законів про працю України. Станом на 20 травня 2006 року.- K.: Видавничий дім «Скіф», 2006.- 112 с.

Кримінальний кодекс України. Станом на 25 квітня 2006 року.- К.: Велес, 2006.- 152 с.

Цивільний кодекс України. Станом на 3 березня 2006 ро­ку.- К.: Велес, 2006.- 272 с.

Кодекс законів про працю України з постатейними ма­теріалами І Науковий редактор Е. Ф. Демський.- K.: Інтер, 2000.

Основна література

Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтоло­гию,- K.: МАУП, 1996,- 103 с.

Бандурка A. M., Друзь В. А. Конфликтология: Учеб, посо­бие для вузов.- Харьков: Фортуна-Прес, 1997.- 335 с.

Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии.- 2-е изд., перераб.- СПб.: Питер, 2001.- 400 с.

Ємельяненко Л. M., Петюх В. M., Торгова Л. В., Гринен­ко А. М. Конфліктологія: Навч. посіб. / За заг. ред. В. М. Пе- тюха, Л. В. Торгової.- К.: КНЕУ, 2003.- 315 с.

Ішмуратов А. Т. Конфлікт і згода: основи когнітивної теорії конфліктів.- K.: Наук. Думка, 1996.- 190 с.

Кибанов А. Я., Ворожейкин И. E., Захаров Д. К., Конова­лова В. Г. Конфликтология: Учебник / Под. ред. А. Я. Кибано- ва.- 2-е изд., перераб. и доп.- M.: ИНФРА-М, 2006.- 302 с.

Конфликтология: Учебник для вузов / В. П. Ратников,

B. Ф. Голубь, Г. С. Лукашова и др.; Под ред. проф. В. П. Ратни­кова,- M.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001,- 512 с.

Конфліктологія: Підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. / Л. М. Герасіна, М. I. Панов, Н. П. Осипова; За ред. Л. М. Герасимової, М. I. Панова.- Харків: Право, 2002.- 256 с.

Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология конфликта: Учебн. пособие.- К.: МАУП, 2000.- 256 с.

Примут М. В. Конфліктологія: Навчальний посібник.- K.: Професіонал, 2006.- 288 с.

Розкошний А. П. Основи конфліктології.- Донецьк: Юго- Восток LTD, 1997.- 184 с.

Скотт Д. Г. Конфликты. Пути их преодоления.- К.: Внеш- торгиздат, 1991.- 191 с.

Словник-довідник термінів з конфліктології І За ред. М. І. Пі- рен, Г. В. Ложкіна.- Чернівці-Київ, 1995.

Додаткова

Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситу­ації в Україні.- K.: Абрис, 1994.

Кришевич О. В. Психологічні особливості конфліктів, що виникають при проведенні окремих слідчих дій. Актуальні проблеми юридичної психології: Матеріали міжнародної нау­ково-практичної конференції 18-20 травня 1999 р. / За ред.

C. І. Яковенка,- Київ: PBB KIBC, 1999,- С. 28-29.

Крысько В. Г. Этнопсихология и межнациональные отно­шения: Курс лекций.- M.: Экзамен, 2002.- 448 с.

Марков Г. Н. Справочник по конфликтологии, общению и менеджменту.- СПб.: Альфа, 2000.- 175 с.

Природа, феноменология и динамика конфликтов в совре­менном мире: Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф.- Чер­новцы, 1993,-Ч. 2,- 184 с.

Спиллман К. Р. Образы врага и эскалация конфликта // Иссле­дование международных конфликтов.- 1991.- № 3.- С. 61-82.

Факультативна

Бродаль X. Девять ступеней вниз, или Ссоры - конфлик­ты - войны // Знание - сила.- 1991.- № 11.

Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социол. исслед.- 1994.- № 5.

Донцов А. И., Полозова Т. А. Проблема объективных детер­минант межличностного конфликта в группе // Вестник МГУ.- 1982.-№4.-С. 23-32.

Коваль І. А. Психологічні особливості навчальних конфлік­тів: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. C. Koc- тюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка.- K., 2002.- Т. 4, Ч. З.-С. 86-95.

Козлова О. Н. Развитие идеологий и социальные конфлик­ты // Социологические исследования.- 1993.- № 4.- С. 25-29.

Ложкін Г. В., Видай А. Ю. Психологія конфліктів у війсь­кових колективах // Збірник наукових праць. Київський військово-гуманітарний ін-т MO України.- 1998.- № 2 (7).- С. 40-49.

Полозова Т. А. О методологических принципах исследова­ния внутригруппового конфликта // Новые исследования в пси­хологии.- M., 1981.- № 2.- С. 94-98.

<< | >>
Источник: Конфліктологія: Навч. посіб. для дистанційного навчан­ня / А. І. Берлач, В. В. Кондрюкова.- K.: Університет «Ук­раїна»,2007.- 204 с.. 2007

Еще по теме § 5. Функції конфлікту: