СЛОВНИК-МІНІМУМ
Логіка (формальна) — наука, шо вивчає форми (схеми, способи, структури) правильних міркувань; теорія форм правильних міркувань.
Міркування — це процедура обгрунтування деякого висловлювання (висновку) шляхом послідовного виведення цього висловлювання з інших висловлювань (засновків).
Кількість засновків міркування строго необмежена. У найпростіших випадках міркування є умовиводом. Складніші випадки міркувань — це послідовності певним чином пов’язаних між собою умовиводів.Умовивід — окремий випадок міркування. Це безпосередній перехід (який здійснюють за допомогою певних правил логіки) від, найчастіше, одного або двох відомих висловлювань-засновків до нового висловлювання-ви- сновку.
Логічна правильність міркування — відповідність законам і правилам логіки. Міркування вважають правильним, якщо в ньому дотримуються всі необхідні закони і правила логіки.
Логічна неправильність міркування — порушення законів і правил логіки, допущені під час міркування. Результатом неправильності міркування є логічна помилка.
Логічна помилка — порушення правил або законів логіки.
Паралогізм — ненавмисна (несвідома) логічна помилка, причиною якої є незнання.
Софізм — навмисне (свідоме) порушення правил і законів логіки (або обгрунтування хибного твердження) з метою омани опонента. Характерною рисою софізмів (як логічно неправильних міркувань) є те, що їх свідомо використовують як начеб-то правильні міркування.
Істинність засновку — відповідність дійсності: засновок є істинним, якщо він відповідає дійсності.
Основний принцип логіки — правильність міркування визначається лише за його логічною формою і не залежить від конкретного змісту висловлювань — складників міркування.
Логічна форма — структура виразу, яка виявляється завдяки абстрагуванню від значень нелогічних термінів, що входять до його складу.
Мова логіки — спеціально створена логікою мова для виявлення і відтворення логічної форми міркувань.
Формалізація — побудова моделі, в якій змістовним виразам відповідають їх формальні аналоги. Метод формалізації — основний метод логіки.
Теоретичне міркування — міркування, шо обгрунтовує знання.
Практичне міркування — міркування, що обгрунтовує дію (поведінку) людини.
Дедуктивне міркування — міркування, в якому висновок випливає із висновків з логічною необхідністю:, істинність засновків гарантує істинність висновку.
Правдоподібне міркування — міркування, в якому висновок не випливає із засновків з логічною необхідністю. Зв’язок між засновками і висновком базується не на логічних відношеннях, а на фактичних або психологічних підставах. У таких міркуваннях висновок завжди має Імовірний (правдоподібний) характер і потребує подальшої перевірки. Істинність засновків не гарантує істинність висновку.