ПЕРЕДМОВА

Епоха глобалізації значною мірою активізувала людину та інформаційне середовище, яке людина породжує, в яке вона занурена. Епоха інформаційної глобалізації вимагає навіть від пересічних громадян активного включення (в окремий інформаційний формат), а також адекватного поводження у світі інформаційних технологій.

Інформаційний простір останніх десятиліть несе інші загрози. Відомо, що людина творить технічні революції та науково-технічний прогрес з метою виживання та покращення умов свого існування. Але на початку ХХІ ст. доводиться визнати, що еволюційний шлях останніх десятиліть створив значно більше проблем, викликів та загроз, ніж очікувалось. У результаті - матеріально-технічний прорив не є виправданим. Так, скажімо, на зміну «залізному віку» прийшов «вік пластмас та полімерів», що радикально змінило картину світу людини - світ став комфортнішим. Але «пластмасова» ера у розвитку цивілізації спричинила екологічну катастрофу планетарного масштабу.

Проблеми та виклики стали невід'ємним елементом навколишньої дійсності. Вони багатоликі та різнобарвні. Найбільшою мірою вони проявляються

і у сфері інформаційних технологій. Людина, яка репрезентує початок ХХІ ст., - це особа, яка системно оточила себе «гаджетами» та передала їм частину своїх клопотів (напр., збір, обробку та збереження інформації) - комп'ютер, інтернет, телевізор, смартфон та ін. наповнили світ людини і витіснили саму ж людину. Також ми є свідками маніпулятивних технологій, які масово

використовуються у ЗМІ. Беззаперечним є факт ігрової залежності, який став справжньою

епідемією, та ін.

Сучасна інформаційно-технократизована епоха спричинила інші вади людини - це неспроможність вирішувати елементарні питання без наявності технічних пристроїв (навіть побутового характеру).

залежності. Виклики нашого часу є

безпрецедентними. Однозначним є те, що людство не виробило адекватних механізмів самозахисту, іму­нітету проти епідемії узалежнень...

Очевидним є і те, що науково-технічний прогрес робить людину слабкою та вразливою і необхідність боротьби людини за своє «Я» не викликає сумніву.

Прикро, але ураження технократичним вірусом

зазнала когнітивна діяльність людини, її мислення. Від сучасної людини вже не вимагається шляхом інтелектуальних операцій дійти до певних уза­гальнень та принципових схем. Не вимагається пошук та віднайдення у глибинах свідомості формул (згустків мудрості), рецептів та сценаріїв

соціальної поведінки. Потрібну інформацію людина шукає у середовищі інформаційних напівфабрикатів. У такий спосіб сучасний homo sapiens перетво­рюється на придаток, стає мікро сегментом тотальної системи програм та прагматик. Більше того, створений людиною інформаційний простір перестає бути віртуальним. А функція людського інтелекту зводиться до віднайдення порталу, «щілини» в інформаційній оболонці і відбору не­обхідної інформації. Тобто діяльність більшості користувачів всесвітнім інформаційним простором зводиться до «пошуку» та «виймання» окремої інформаційної одиниці. При цьому інтелектуальний потенціал людини перебуває у пасиві, у стані неспроможності аналітично оцінити та системно «побачити» очевидні явища. І часто ми стаємо свід­ками картини, коли молода людина, яка досконало володіє пошуковими системами, не спроможна вирішити елементарні життєві чи побутові питання. Прикро і те, що такого типу «ущербність» часто не визнається як така, а носій цих недоліків вважається самодостатнім.

Якщо ж абстрагуватися і шукати витоки цього комплексу проблем, то неодмінно в поле зору аналітика потрапить факт невміння нашого сучасника не те що системно-аналітично мислити, а й здійснювати мисленнєві операції на рівні елементарної логіки (на рівні примітивів). Тобто людина перестає бути носієм інформації та досвіду і стає лише користувачем абстрактних відірваних від неї знань. Неспроможність мислити логічно зумовлює неспроможність збагнути свою неспроможність (суть недосконалості у тому, що вона не здатна збагнути себе як недосконалість) - «свою нелогічність можна збагнути лише шляхом логічних операцій». Інакше кажучи, прогрес людства сьогодні спрямований у річище, в якому діє закон мінімізації когнітивних потенцій людини, де вимоги до рівня інтелектуально-аналітичних процедур стрімко послаблюються. Ця проблема добре відома всім, хто працює у студентській аудиторії, а також має можливість спостерігати за зміною вимог до академічних знань і за тим, як система освіти стала заручницею цих процесів.

Отже, логіка мислення, логіка та адекватність соціальної поведінки, послідовність, наступність та логічна обґрунтованість поведінки наших сучасників - від примітивно-побутового рівня до найвищих щаблів соціальної ієрархії - зазнали ураження. Впродовж останніх десятиліть алогічність (часто абсурдна модель поведінки, в тому числі і комунікативної), вульгарно-примітивні моделі

підфарбовані хворобливими емоціями та

невиправданими амбіціями почали домінувати і стали ознакою часу. Тож чергове повернення до логіки, пошук вад, збоїв та девіацій у візуально вірних схемах стає нагальною потребою часу. Ці та інші проблеми спричинили створення цього збірника. Оскільки сучасна цивілізація, політичний дискурс, студентська аудиторія і дійсність загалом

вимагають окультурення, то цей процес можливий лише за умов більш чіткого підпорядкування логіці.

Запропонований збірник є спробою

систематизації типових логічних помилок, які вивчаються у курсі традиційної логіки, а також передбачає екстраполоцію у мисленнєво-когніивну площину.

У структурному плані робота містить, окрім передмови, чотири розділи «вказівники термінів», а також два «доповнення». За розташуванням матеріалу посібник - його словникова чатина є дещо нетрадиційним, бо ґрунтується не на алфавітному, а на тематичному принципі. Тематичний принцип розташування спричинив при впорядкуванні низку труднощів, які мінімізуються за умов дотримання алфавітного принципу. Але, на відміну від звичайних словників, тематичний підхід дозволяє читати тексти збірника подібно до того, як ми читаємо будь-які книги, тоді як алфавітний принцип побудови словника не дозволяє це зробити. Внас­лідок цього традиційні словники, творцями яких зазвичай є група авторів, значною мірою втрачають

Передмова свій інформативний потенціал (хоча слід зазначити, що впродовж останніх десятиліть появляються словники нового типу, де інформація не розпорошена в усьому текстовому корпусі, а локалізується навколо тем, напрямків, аспектів, проблем).

Оскільки шукати відповідний термін зручніше за словником, який укладений за алфавітним принципом, то у запропонованому збірнику поміщено розділ «Вказівники використаних термінів». Власне, він дає можливість швидко та без труднощів знайти необхідне термінопоняття. Також виходячи з

логічних та етичних міркувань низку назв помилок довелося змінити та підпорядкувати концепції збір­ника. Тому для зручності користування в роботі подається «Вказівник змінених термінів», в якому поміщені авторські варіанти терміна та варіант, який представлений у традиційній літературі з логіки.

Запропонована робота ґрунтується на

словниково-довідникових і навчально-методичних посібниках вітчизняних авторів. Також авторові доводилось уникати спокус представити широку проекцію логічних помилок у лінгво-девіативному ключі (особливо на лексичному, синтаксичному, комунікативному та ін. рівнях). Таке прагнення мотивується тим, що комунікативна девіатологія оперує доволі ґрунтовними доробками як у світовій, так і в українській науці. Але у випадку розширення рамок цього проекту та долучення до

інших наукових галузей збірник втратив би свою концепцію. Не виключається, що у перспективі помилки формальної логіки будуть доповнені іншими типологіями девіацій (у логічній, філософській, соціальній, психологічній, інформаційній, філологічній, комунікативній.мас-медійній та інших сферах) і наступна версія такого збірника можливо буде представлена більш повним та системним описом збоїв та відхилень.

За будь-яких обставин запропонований проект передбачає попереднє ознайомлення з основами традиційної формальної логіки та типами збоїв.

Робота адресується всім, хто вивчає основи традиційної логіки, а також широкому колу читачів, які цікавляться проблемами логіки та алогічності у гуманітарній сфері,у комуніуативній зокрема.