Дискурс-аналіз

У логіці дискурсу поряд із семантичним, прагматичним та теоре- тико-ігровим аналізом використовується і дискурс-аналіз.

Дискурс-апаліз - це метод дослідження, спрямований на систе­матичний опис і характеристику мовної комунікації з урахуванням соціальних, культурних, когнітивних, психологічних, етнічних тощо чинників.

Дискурс у дискурс-аналізі, з одного боку, є особливим способом репрезентації світу (чи його частини), а з іншого — комунікативною ситуацією, що інтегрує текст з іншими її складниками. При проведенні дискурс-аналізу необхідно насамперед визначити межі дискурсу. Це пов’язано з тим, що дискурс є об’єкт, швидше створений дослідником, а не об’єкт без меж, що існує в дійсності та готовий до того, щоб його ідентифікували і картографували. Визначаючи межі дискурсу, слід звертати увагу на лад дискурсу.

Лад дискурсу - це спільна платформа різноманітних дискурсів, а дискурси - це множина значень всередині ладу дискурсу.

При виявленні та документуванні ладу дискурсу дуже корисним інструментом є концепт «мінливий знак». Мінливі знаки, які різні суб’єкти наповнюють різним змістом, можна розглядати як індикатори ладу дискурсу. Наприклад, мінливий знак «демократія» може вказу­вати на лад політичних дискурсів, у якому різноманітні дискурси нама­гаються визначити «демократію» своїм специфічним способом.

Важливими дискурс-аналітичними інструментами чи стратегіями є порівняння, заміщення, перебільшення і поліфонічність. Стратегія по­рівняння базується на структуралістській точці зору: твердження набуває значення через відмінності від чогось іншого, що було ска­зано або могло бути сказано. Застосовуючи цю стратегію, дослідник задає наступні запитання: Чим досліджуваний текст відрізняється від інших текстів і які наслідки цього? Який погляд на світ вважається самим собою зрозумілим, а які погляди не визнаються?

До цих запитань можна звернутися шляхом порівняння дослі­джуваного тексту з іншими текстами на ту ж тему або шляхом порів­няння текстів на різні теми, адресовані одній й тій же аудиторії.

Заміщення - це форма порівняння, в якій сам аналітик створює текст для порівняння. Заміщення означає заміну слова іншим, у результаті якого з’являються дві версії тексту, котрі можна порівняти між собою.

Таким чином, можна виявити значення першопочаткового слова. Заміщення, як і стратегія порівняння базуються на структуралістській позиції, за якої слова набувають значення завдяки відмінностям від інших слів.

Якщо текст довгий, можна замінити одне-єдине слово усюди в тексті, щоб побачити, як воно змінює значення тексту в цілому. Можна замінити і текстові аспекти, а не окремі слова. Наприклад, можна замінити жанр або передбачуваного реципієнта тексту, щоб досягти розуміння специфічності значень, котрі створюються цими особивостями.

Перебільшення - це непропорційне збільшення певної текстової деталі. Щоб дослідити значущість якоїсь однієї текстової особливості, її відношення до тексту в цілому, можна перебільшити її, а потім з’ясувати, які умови необхідні, щоб ця особливість набула сенсу, і якій загальній інтерпретації тексту вона б відповідала. Часто цікаві особли­вості зустрічаються в тих місцях, де припиняється мовна комунікація. Однак інші особливості також можна піддати перебільшенню.

Стратегія поліфонічності полягає у простежуванні різних голосів або дискурсивних логік в тексті. Стратегія базується на дискурс- аналітичному засновку, пов’язаному з інтерсуб’єктивністю - тобто передумові, що усі висловлювання неминуче базуються, інкорпорують і піддають сумніву більш ранні висловлювання. Інтертекстуальність завжди включає відтворення і трансформацію різних голосів у нових артикуляціях, що виробляють поліфонічні тексти. Мета стратегії - використовувати поліфонічність для генерування нових запитань до тексту: Що характеризує різні голоси тексту? Коли починає кожний голос? У виробництві яких значень беруть участь різні голоси?

Аналіз може починатися з будь-якої стратегії, аналітик може по­вернутися назад або перейти від однієї стратегії до іншої, зовсім не обов’язково використовувати усі стратегії. Мета стратегій одночасно і в тому, щоб побудувати повне уявлення про матеріал, і в тому, щоб сформувати більш чіткі ідеї про застосування специфічних інструментів дискурс-аналізу та інших підходів.

Аналіз можна розглядати як циклічний процес, взаємодію між за­гальним розумінням і більш детальним вивченням відібраних аспектів матеріалу, використовуючи специфічні дискурс-аналітичні інструменти. Стратегії повинні допомогти у формуванні повного уявлення та у виборі релевантних інструментів для подальшого дослідження, які у свою чергу могли би трансформувати це розуміння.

3.