Ігрова схема раціональності
Ігрова схема раціональності є якісно іншою за лінійну та мережеву. Засобами цієї моделі здійснюється раціональна реконструкція діяльності, поведінки, спілкування декількох суб’єктів.
Ігрова схема являє собою модель не індивідуальної, а соціальної взаємодії, причому раціональна взаємодія є неможливою без автономності партнерів, яка слугує умовою можливості вільного вибору з деякої множини альтер-натив. Мережа альтернатив схематизує не індивідуальні потенції, а спільний простір можливостей, нормований правилами гри (правилами перетворення потенції); індивідуальна свобода обмежена свободою іншого учасника взаємодії, межі свободи якого є також нормованими (правилами черговості). Кожен учасник має свою мету (відношення переважності, функцію корисності), які намагається реалізувати у межах соціальних (ігрових) норм, обираючи прийнятну (оптимальну) стратегію поведінки з урахуванням стратегій інших. Саме ця обставина принципово ускладнює оцінку раціональності: тепер недостатньо фіксувати дію як дозволений засіб реалізації мети (ситуація перебуває на шляху до мети), належить ще враховувати складний комплекс ігрових норм, включаючи цілі та стратегії інших учасників гри. Прямолінійне переслідування мети може бути нераціональним. Оцінка раціональності ускладнюється також суб’єктивним моментом - неможливістю, або через обмеженість гравця, або через складність гри, врахувати усі обставини: кожен є раціональним мірою своєї глупоти. Гравцям може тільки здаватися, що вони грають в одну й ту саму гру (згадаймо діалог Хлестакова з городничих в готелі у «Ревізорі» М. Гоголя).
Логіки використовують ігрову схему для побудови продуктивної теорії істинності, причому у двох головних варіантах: індивідуалістському — гра дослідника з природою та колективістському - дискусія двох (або більше) шукачів істини.
Важливим елементом у структурі ігрової схеми раціональності є ігровий простір.
Він може актуалізуватися у вигляді ігрового дерева, графу гри або матриці альтернатив. Виокремлюють три основних способи інтерпретації ігрового простору - технологічний, соціальний та когнітивний, які породжують відповідні виміри раціональності. У форматі технологічної раціональності дозволене перетворення дійсності відбувається відповідно до можливостей науково- технічного прогресу. В якості обмежуючих факторів виступають тільки закони природи. Вона насамперед цікавить віськових стратегів. Соціальна або нормативна раціональність регулюється системою соціальних норм, вимоги яких не повинні порушуватися. Вона є предметом інтересу юристів. Для когнітивної раціональності характерним є безперервний процес конструювання та уточнення структури очікувань у процесі інтеракції. Вона цікавить переважно психологів.У реальному процесі гри використовуються усі три способи інтерпретації ігрового простору. Один і той самий стан справ може отримувати оцінки «раціональний», «ірраціональний», «нераціональний» у полі різних вимірів раціональності. Так, спроба сконструювати вічний двигун є технологічно ірраціональною, соціально нераціональною та когнітивно раціональною.
Засобами ігрової моделі раціональності аналізуються наукові дискусії як процеси продукування нового знання. Правилами гри, які слід тлумачити соціально, виступає регламент. У логіці формальні доведення регламентуються у вигляді логічних систем, до детермінуються певними аксіомами, правилами виведення, типом доведення, яке може бути представлене в одній з таких форм - послідовності, дерева виведення, матриці тощо. Порушення регламенту як правил гри кваліфікується як ірраціональна діяльність.
Дискусія - це інтеракція, де взаємодія здійснюється шляхом вер- балізації когніцій (переконань, бажань, намірів тощо), опису їх засобами деякої знакової системи та повідомлення у вигляді тексту. Усе невисловлене, що стосується дискусії, - це семантика та прагматика дискурсу, семантико-прагматичний контекст.
Дискурс - це вербалізований (у точному значенні - виражений мовою) слід дискусії, її протокол. Наприклад, дискурс - п’єса, а дискусія - вистава за цією п’єсою, причому у випадку радіовистави дискусія майже збігається з дискурсом.
2.