Принцип прозорості

Принцип прозорості зобов'язує публічну адміністрацію таким чином організувати своє функціонування, щоб процеси та належне інформа­ційне забезпечення були доступними приватним особам для ознайом­лення.

Прозорість діяльності суб'єктів публічної адміністрації має сприяти підвищенню її ефективності, оскільки вона надає учасникам відповід­них відносин можливість краще оцінити контекст рішень, які прийма­ються, що призводить до підвищення рівня їх передбачуваності. Про­зорість процесу прийняття рішень дає приватним особам можливість розібратися у «правилах гри». Надаючи достатній обсяг інформації про діяльність суб'єктів публічної адміністрації, держава створює додатко­вий механізм підвищення довіри до їх дій та рішень.

Право на доступ до інформації закріплене в різних міжнародно-пра­вових документах (це, зокрема, Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів від 27 листопада 2008 р.¹, Хартія основних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 р.^{[96] [97], Конвенція Європейської економічної комісії ООН про доступ до інформації, участь громадськос­ті в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, від 25 червня 1998 р.[98] тощо). На національному рівні право доступу до інформації вважається одним з основних прав, яке в широкому розумінні гарантується конституційними положення­ми (ч. 2 та ч. 3 ст. 34, ч. 2 ст. 50 Основного Закону).}

Приклад

Кодекс належної практики щодо забезпечення прозорості у грошо­во-кредитній та фінансовій політиці від 26 вересня 1999 р.^[99] тлумачить прозорість як середовище, у якому цілі політики, її правові, інституцій- ні та економічні межі, рішення у сфері політики та їх обгрунтування, дані та інформація, пов’язані з грошово-кредитною та фінансовою по­літикою, а також умови підзвітності агентів надаються громадськості на підставі принципів зрозумілості, допустимості та своєчасності.

Принцип прозорості може діставати вияв як на інформаційному (до­ступ до публічної інформації), так і на фізичному рівнях, останній з яких передбачає можливість приватної особи самостійно відвідати той або інший орган публічної влади з метою ознайомлення з його роботою та її результатами.

Яскравим прикладом реалізації принципу прозорості функціонування публічної адміністрації на фізичному рівні є скляні поліцейські дільниці, які з успіхом зарекомендували себе у багатьох країнах світу. Подібні при­клади зустрічаються також і в Україні. У цьому випадку йдеться про за­проваджену під час виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 р.^[100] систему відеоспостереження, відеозапису і трансляції зображення, яка дозволяла приватним особам у режимі реального часу спостерігати за процесом організації голосування.

Що ж до обмежень у доступі до приміщень органів публічної вла­ди, то вони мають носити винятковий та вичерпний характер, пов'я­заний лише з необхідністю охорони державної таємниці та забезпе­чення національної безпеки. Приміщення будь-якого органу публічної влади, починаючи від будівлі Верховної Ради України та Адміністрації Президента України і закінчуючи будівлею місцевої ради, мають бути відкритими для відвідування приватними особами без будь-яких пояс­нень його мети. Доступ до названих приміщень має забезпечуватися на постійній основі.

Реалізація названого принципу сьогодні відбувається за рахунок за­конів України від 13 січня 2011 р. «Про доступ до публічної інформа­ції»¹, від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян»^{[101] [102], Указу Прези­дента України від 1 серпня 2002 р. № 683/2002 «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади»[103] та ряду інших юридичних актів.}

3.5.3.