Біологічні науки і психологія

Не менш тісно пов’язана психологія з медичними та біологічними науками. Зв'язок психології з ними обумовлений подвійною природою людини як соціальної й одночасно біологічної істоти.

Проблема співвідношення природженого і набутого - одна з центральних у психології, у зв'язку з чим вивчаються механізми спадкоємності певних задатків, схильностей до психічних захворювань та ін. Гранична з генетикою галузь психології - психогенетика, котра виокремлює роль генотипу й середовища у формуванні індивідуальних особливостей людини.

«Біологічна аналогія» інколи занурюється у психологію дуже глибоко, претендуючи на пояснення складних соціальних явищ (наприклад, «соціобиологія» американського вченого Е. Уїлсона) і, як правило, в цих випадках викликає критику з боку психологів, хоча в деяких стосунках і в певних межах її правомірність визнається.

Особливо тісно пов’язана психологія з фізіологією, зокрема, з фізіологією вищої нервової діяльності. Вище була відзначена вагома роль психологічних праць І.П. Павлова, В.М. Бехтєрєва. Відзначимо також вагоме значення робіт А.А. Ухтомського (1875-1942), який розробив ідею домінанти (тимчасово пануючої рефлекторної системи, що надає спрямованості поведінці), а також утвердив уявлення про формування «функціонального органу» (певного єдиного фізіологічного апарату, котрий об'єднує окремі функції для реалізації конкретної активності).

Серед біологічних дисциплін прикладного плану виділимо медицину, перш за все невропатологію і психіатрію. Характерно, що багато видатних психологів були також і клініцистами (В.М. Бехтєрєв, В.Н. М’ясищев; О.Р. Лурія, вже будучи відомим психологом, навчався медицині як студент).

На перетині медицини й психології виникла медична психологія, котра розробляє психологічні проблеми діагностики, лікування, профілактики, реабілітації хворих.

Особливо виділимо засновану О.Р. Лурія нейропсихологію (що існує на перетині психології, фізіології та медицини) - науку, котра вивчає мозкові механізми вищих психічних функцій на основі локальних уражень мозку (на думку Л.С. Виготського, співробітником якого був О.Р. Лурія, психічні функції, стаючи системними, пов'язані з відповідними перебудовами в організації мозкових механізмів).

Тісно пов’язана з медициною спеціальна психологія, котра вивчає різні варіанти патології психічного розвитку людини.

Таким чином, зв’язок психології з біологічними науками безперечний.

Здавалося б, складніше побачити зв’язок психології з фізикою; це так, в цілому, - зв’язок менш безпосередній - але він існує. Психологія, розвиваючись багато в чому разом з природознавством, відображала (зрозуміло, в певних стосунках і напрямах) той світогляд, який визначався основними відкриттями, - або пануючими принципами в галузі фізичної картини світу. Так, уявлення про атомарну будову світу привели до «перенесення принципу» - уявлення про атомарну будову душі, фізичні принципи експериментування багато в чому визначили вимоги об'єктивного підходу до психіки; у низці психологічних теорій на правах основних увійшли такі поняття, як «енергія», «поле». Це - зв'язки сповна явні; є й більш опосередковані, наприклад, через фізичні принципи пояснення фізіологічних явищ.

Зв’язок психології і хімії багато в чому аналогічний із фізикою, Проте в окремих випадках набагато конкретніший. Так, існують галузі, відносно яких висуваються і хімічні, і фізіологічні, і психологічні теорії (наприклад, механізми пам'яті); хімічні процеси розглядаються при аналізі важливих для психології біологічних явищ; нарешті, існує психофармакологія - науково-практична дисципліна, яка вивчає закономірності дії на психіку лікарських препаратів.

4.