<<
>>

Установчий характер конституційних положень

Конституція є актом установчої влади народу. Це означає, що на­род конкретної країни через конституцію установлює належним чи­ном конституційну державу. Конституція є особливим актом в системі джерел конституційного права.

Вона є актом установчого характеру, який започатковує основи конституційного ладу, на ґрунті якого буду­ються і функціонують усі інші структури влади. Конституція на най­вищому законодавчому рівні закріплює відносини, що виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу. Конституція має найвищу юридичну силу, а всі інші акти повинні їй відповідати. Саме конституція установлює суверенну, правову, соціальну державу, форму її правління і устрою, форму демократичного державно-право­вого режиму, економічні, політичні, правові, соціальні, гуманітарні та культурно-мовні засади конституційного ладу. В ній закріплюються основи народовладдя, правовий статус людини і громадянина, консти­туційний статус парламенту, глави держави, уряду, судових, правоохо­ронних і контрольно-наглядових державних органів, правовий статус територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самовряду­вання та порядок внесення до неї змін. Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної вла­ди та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу. Виходячи з того, що єдиним джерелом влади є народ слід, на нашу думку, розширити безпосередні форми народовладдя. Ніні діюча Конституція (ст. 69) закріплює серед таких форм вибори і референдуми. В проекті Конституції України, що пропонувалася В. Ющенко до названих форм народовладдя добавляється і така форма, як народна ініціатива.

Для застосування такої форми по­трібно прийняття відповідного закону в разі прийняття названого про­екту у якості діючого закону. Слід також підтвердити, що Конституція як установчий нормативно-правовий акт конкретної країни є надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий документ, про що свідчить, зо­крема, порядок зміни її положень. Конституцію України, наприклад, конституціоналісти з цього приводу називають її особливо жорсткою. З іншого боку Конституція не може враховувати розвиток суспільних від­носин. Консерватизм Конституції—явище небажане, оскільки перетворює її в гальмо соціального прогресу Життя владно вимагає вчасного внесення змін і доповнень до Конституції. Завдання полягає в дотриманні раціо­нального співвідношення між стабільністю і динамізмом Конституції.

Отже, установчий характер конституційних положень підтверджуєть­ся тим, що Конституція приймається самим народом шляхом референ­думу або представницьким органом, спеціально для цього утвореним чи діючим у звичайному порядку як парламент. Конституція має вищу юридичну силу і регламентує відносини народовладдя в країні.

4.4.

<< | >>
Источник: Актуальні проблеми конституційного права України : Підручник /За заг. ред. про- А43 фесора Олійника А. Ю. — К.: Видавничий дім «Скіф»,2012. — 552 с.. 2012

Еще по теме Установчий характер конституційних положень:

  1. Риси та юридичні властивості конституції
  2. ЗМІСТ
  3. Актуальні проблеми конституційного права України : Підручник /За заг. ред. про- А43 фесора Олійника А. Ю. — К.: Видавничий дім «Скіф»,2012. — 552 с., 2012
  4. Поняття, предмет та методи конституції
  5. ІІ. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ НОРМИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
  6. Функції конституції
  7. Норми конституційного права
  8. Конституційний процес в Україні
  9. Виникнення та розвиток теорії конституціоналізму в Україні