<<
>>

Місце конституції в системі національного законодавства

Для з’ясування місця Конституції України в системі діючого зако­нодавства України слід зрозуміти саму систему законодавства Украї­ни. Як визначає О. Кириченко «система законодавства (англ.

system of legislation) — цілісна та узгоджена сукупність законодавчих актів, у якій окремі нормативні приписи розподілені залежно від предмета регулю­вання на галузі й інститути законодавства. Система законодавства — багатогранне суб’єктивно-об’єктивне утворення зі складною структу­рою. Основна роль у ній належить нормативним актам, а також їхнім структурним підрозділам»[1]. Існують такі структурні організації законо­давства України: горизонтальна (галузева) та вертикальна (ієрархічна). Горизонтальна структурна організації законодаства України передбачає поділ його на структурні частини за предметом правоовго регулювання. Розрізняють конституційне, адміністративне, кримінальне, цивільне, господарське та інше законодавство України. Вертекальна (ієрархічна) організація законодавства України передбачає різну юридичну силу нормативно-правових актів. Головне місце у цій структурі належить законові. Конституція України є Основним Законом має найвищу юри­дичну силу, що втілюється в реалізації принципу верховенства права. Конституція України 1996 р. займає ведуче місце в системі українського законодавства і закріплює основи суспільного і державного життя, ста­тус людини й громадянина, організацію діяльності державного апарату Украини, територіальний устрій та місцевого самоврядування. Вона є основою правової системи України і зорієнтована на правотворчу, пра- вореалізаційну та іншу діяльність державних і суспільних інституцій. Конституція України є джерелом усіх норм, інститутів і галузей права, які діють в украинському суспільстві.

Місце Конституції України в системі законодавства підкреслюється особливим порядком внесення до неї змін. Такий порядок ппередбачено розділом ХІІІ Конституції.

Насамперед слід звернути увагу на макси­мально обмежене коло суб’єктів, які можуть подавати до Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до Конституції України. Таке право надається: а) Президентові України; б) не менш як 150 народних депутатів. Поданий законопроект може бути розгля-нутий Верховною Радою України лише за наявності висновку Конституційного Суду України про те, що запропоновані зміни не передбачають скасуван­ня чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Не можуть бути внесені зміни до Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану, адже тоді практично неможливо забезпечити нормальне і спокійне обговорення та оцінку змін Осно­вного Закону держави. З метою забезпечення стабільності Конституції України відхилений Верховною Радою законопроект про внесення змін до Конституції може бути поданий для повторного розгляду в парламен­ті не раніше, ніж через рік з дня його відхилення. З тією ж метою Верхо­вна Ра-да України протягом строку своїх повноважень не може двічі змі­нювати одні й ті самі положення Конституції України. Найскладнішою є процедура внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України». Законопроект про внесення змін до вказаних розділів може подати Президент України або не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради України (не менш як 300 народних депутатів). Якщо після обговорення такого законопроекту за його прийняття про­голосує не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради, Президент України призначає всеукраїнський референдум, результати якого остаточно визначають прийняття чи відхилення запропонова­них змін до Конституції. Повторне подання законо-проекту про вне­сення змін до розділів І, ІІІ і XIII Конституції України з одного і того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Дещо простіша (але складніша порівняно з поточним за­конодавством) процедура внесення змін до інших розділів Конституції України. Відповідний законопроект має бути обговорений і схвалений більшіс-тю конституційного складу Верховної Ради. Після цього його розгляд на даній сесії Верховної Ради припиняється. Наступна чергова сесія Верховної Ради України розгляд цього законопроекту відновлює, і він вважається прийнятим, якщо за нього проголосує не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради України.

Отже, Конституція України є Основним Законом України і займає головне місце в системі Українського законодавства. Вона має вищу юридичну силу. Усі інші законодавчі акти мають відповідати принципам і нормам Конституції Українит.

<< | >>
Источник: Актуальні проблеми конституційного права України : Підручник /За заг. ред. про- А43 фесора Олійника А. Ю. — К.: Видавничий дім «Скіф»,2012. — 552 с.. 2012

Еще по теме Місце конституції в системі національного законодавства: