Особливий суб'єкт прийняття конституції
В теорії світового і європейського конституціоналізму існує декілька видів суб'єктів прийняття конституції. До них відносяться: а) народ конкретної держави шляхом референдуму; б) представницькі органи; в) глава держави; г) глава виконавчої влади.
Конституції, що прийняті народом конкретної держави шляхом референдуму мають найвищий ступінь легітимності. Народом на референдумі може бути прийнята нова конституція чи внесені до неї зміни. Прийняття конституцій на референдумі можуть бути реалізовані як завершальна стадія, після їх попереднього схвалення представницькими органами та без участі у їх розробці будь-якого представницького органу. Окремі конституції європейських країн та інших країн світу по різному регулюють порядок прийняття та внесення змін до конституцій, суб'єктів ініціювання та прийняття. Наприклад, Конституція Естонської Республіки у ст. 163 закріплює, що конституція може бути змінена законом, прийнятим в результаті референдуму, а ст. 162 закріплює, що глава перша «Загальні положення» і глава п’ятнадцята «Зміна Конституції» можуть бути змінені тільки в результаті референдуму. Зміни до Конституції Республіки Білорусь (ст. 149) можуть бути проведені через референдум. Окремі конституції встановлюють межі можливих змін лише після схвалення їх більшістю громадян на референдумі. Наприклад, відповідно до ст. 142 Конституції Республіки Молдова положення про суверенітет, незалежний і унітарний характер держави, а також про постійний нейтралітет можуть бути переглянуті тільки після їх схвалення шляхом референдуму більшістю громадян, внесених до списків. Або відповідно до ст. 156 Конституції України законопроект про внесення змін до розділу I «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
Щодо інших країн світу, на всенародне затвердження виносилися конституції багатьох штатів США, Конго, Іспанії, Румунії, Польщі тощо. Без участі у розробці будь- якого представницького органу біли прийняті конституції Казахстану (1995 р.), Росії (1993 р.), Франції (1958 р.) та ін. Наприклад, відповідно до ст. 135 Конституції Російської Федерації проект нової Конституції розробляють Конституційні збори і виносять на всенародне голосування. Всенародне голосування вважається таким, що відбулося якщо у ньому прийняло участь більше половини осіб, що включені до списку, а Конституція вважається прийнятою, якщо за це проголосувало більше половини громадян, що взяли участь у голосуванні.Найпоширенішим суб’єктом прийняття конституції в країнах світу є представницькі органи. Існують представницькі органи, що наділяються установчою владою за дорученням народу щодо прийняття конституції (установчі збори, конституційні збори, конституційні конвенти, конституційні асамблеї, Великі народні збори тощо) та парламенти і над парламентські установи.
Установчі збори — це представницький орган, що обирається з метою розроблення і прийняття конституції. Вперше установчі збори були скликані 29 травня 1787 році у Філадельфії (США) з 55 делегатів, що представляли 12 штатів. Вони розробили і прийняли нині діючу Конституцію США. Існують різні критерії для їх класифікації: 1) за способом формування; 2) за обсягом компетенції; 3) залежно від їх призначення тощо.
За способом формування установчі збори поділяють на дві групи: а) сформовані шляхом загальних і прямих виборів; б) частина яких обирається шляхом прямих або не прямих виборів, а інша частина призначається.
Наприклад, відповідно до Конституції Республіки Болгарії для прийняття нової Конституції обираються Великі Народні Збори з 400 народних представників. Або, наприклад, Конституційні Збори скликаються для розроблення проекту нової Конституції Російської Федерації (ст. 135).
За обсягом компетенції установчі збори можна поділити на: а) суверенні; б) несуверенні.
Суверенні — це такі, що наділялися право розробити і прийняти конституцію. До суверенних можна віднести установчі збори США 1787 р., Індії 1950 р., Португалії 1976 р. Несуваренні — які розробляли і приймали проект конституції і виносили її для затвердження на референдум чи до іншого органу (наприклад, конституції Кувейту 1962 р., Туреччини 1982 р.).Залежно від призначення установчі збори поділяються: а) з обмеженими повноваженнями; б) з необмеженими повноваженнями.
Установчі збори з обмеженими повноваженнями — це такі, що утворюються лише з метою розроблення і прийняття конституції, після чого вони припиняють свої повноваження (наприклад, конвент США 1787 р.).
Установчі збори з необмеженими повноваженнями можуть одночасно з установчою владою здійснювати і повноваження парламенту (наприклад, Великі Народні Збори Республіки Болгарії тощо).
Багато країн світу, серед яких і Україна, конституції приймали парламенти. Існує два способи прийняття конституції парламентом. Реорганізація парламенту в установчі збори, що передбачає спеціальну процедуру отримання парламентом спеціальних повноважень від виборців на те, щоб діяти як установчі збори. Наприклад, так діяли парламенти при прийнятті конституцій Шрі-Ланки 1972 р., Танзанії 1977 р., Замбії 1992 р. тощо. Другий спосіб, без формальної реорганізації в установчі збори передбачає прийняття конституції з застосуванням звичайних парламентських процедур. Так, наприклад, діяли парламенти, приймаючи конституції Грузії 1995 р., України 1996 р. тощо.
У звичайний спосіб парламент може розглянути і прийняти конституцію з послідуючим винесенням на затвердження референдумом. Наприклад, відповідно до 167, 168 Проекту нової Конституції України (В. Ющенко) законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України може бути поданий до Національних Зборів України спільним поданням народних депутатів та сенаторів, які становлять не менш як третину від загального складу кожної палати, або за народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйона громадян України, які мають право голосу.
Законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України розглядається Палатою депутатів і попередньо приймається не менш як двома третинами від її загального складу. У разі прийняття постатейно і в цілому не менш як двома третинами від загального складу Палати депутатів законопроект передається до Сенату. У разі схвалення законопроекту протягом дев’яноста днів Сенатом не менш як двома третинами від його загального складу Президент України ухвалює рішення про призначення всеукраїнського референдуму з прийняття відповідного конституційного закону. Такий референдум може бути проведений не раніше ніж через дев’яносто днів і не пізніше ніж через рік після схвалення законопроекту Сенатом.Надпарламентські установи є також суб’єктами прийняття конституцій. Це діючі періодично виборні органи, які формують постійно діючий парламент та мають контрольні представни2 цькіф повноваження. До таких органів, наприклад, можна віднести Великокитайські збори народних представників КНР, Великий народний хурал Монголії тощо.
В деяких монархічних країнах світу конституції приймали глави їх держав. До таких країн світу можна віднести конституції прийняті монархом і даровані народові (откройовані). До таких можна віднести конституції Бахрейну, Катару, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Оману, Саудівської Аравії тощо. Практика знає, коли конституції приймалися керівними виконавчими органами політичних партій. Серед таких слід назвати конституції Анголи 1975 р., Іраку 1970 р., Конго 1969 р., Мозамбіку 1975 р. тощо.
Отже, слід зазначити, що суб’єктами прийняття конституцій в Європі і світі є народ конкретної країни, представницькі органи спеціально створені чи існуючі у вигляді парламенту чи над парламентських структур, глави держав та урядів.
4.3.