1. Поняття конституційно-правової відповідальності, її особливості та види.
Як основа всієї правової системи України, її Конституція займає пріоритетне місце в системі джерел національного права. Реальність Конституції України, як і конституції будь-якої держави, обумовлюється і залежить від втілення її положень у життя.
Механізм реалізації Конституції є складним. Особливу роль в ньому відіграють юридичні інститути та процедури, які забезпечують правову охорону Конституції України.Однією із системоутворюючих, кваліфікаційних ознак конституційного права є інститут конституційної (державно-правової) відповідальності. За сучасних умов така відповідальність набуває особливої ваги і значення, що зумовлено характером політичних, економічних та інших процесів у нашій країні. Широка політизація мас, кардинальна перебудова всіх ешелонів влади, рішучий поворот до прогресивних, демократичних відносин і, нарешті, проголошення й розбудова державної незалежності України владно диктують необхідність створення нових механізмів забезпечення реалізації повновладдя народу України.
Одним із таких механізмів і є конституційна (державно-правова) відповідальність. Зміст, характер, особливості та види конституційно- правової відповідальності обумовлюються, насамперед, провідним місцем та роллю, що належить конституційному праву України у системі національного права. Дана відповідальність — невід'ємний складовий елемент соціальної відповідальності особи, асоціацій, різноманітних формальних і неформальних суспільних інституцій. Це — особливий вид юридичної відповідальності. її зміст і особливості зумовлені місцем і роллю конституційного права в системі національного права України. Вона має багато спільного з іншими видами юридичної відповідальності.
Юридичній відповідальності, як одному з найважливіших різновидів соціальної відповідальності, притаманні ряд характерних ознак, основними серед яких, зокрема, є:
- юридична відповідальність невіддільна від правопорушення, є його наслідком;
- вона пов'язана з реалізацією санкцій, встановлених в нормах права.
Отже, юридична відповідальність — це застосування до правопорушника заходів державного примусу, передбачених санкцією правової норми. Конституційно-правовій відповідальності, як самостійному виду юридичної відповідальності, притаманні риси й ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому. Вона передбачає настання несприятливих наслідків для суб'єктів конституційно-правових відносин у разі порушення ними вимог Конституції та інших норм конституційного права. Тобто з іншими видами відповідальності конституційну відповідальність споріднюють такі ознаки, як санкції і можливість у необхідних випадках застосувати такий спонукальний чинник, як примус. Вказівки на можливість застосування у необхідних випадках таких санкцій містяться чи не в кожному джерелі конституційного права — Конституції України, конституційних законах та інших нормативних актах. Так, визнання виборів окремих народних депутатів недійсними в разі порушення законодавства про вибори, скасування Президентом актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим тощо є типовими прикладами конституційно-правової відповідальності.
У той же час конституційно-правовій відповідальності властиві також і специфічні характерні ознаки, основними серед яких, зокрема, є такі:
- конституційно-правова відповідальність спрямована на правову охорону Конституції. Вона виступає як одна з найважливіших складових механізму гарантування реалізації положень Конституції;
- розглядуваний вид юридичної відповідальності часто тісно межує з політичною відповідальністю, зокрема, за суб'єктами, підставами її настання, негативними наслідками.
Отже, названа відповідальність часто має політичний характер. І це цілком закономірно, оскільки конституційні відносини зв'язані з такими соціальними явищами, як влада, народ, держава, нація, політика. Дуже виразно це спостерігається на рівні конституційного регулювання. Тут — особлива вага (ціна) відповідальності, оскільки в ній реалізуються інтереси суб'єктів конституційних відносин.
Ось чому відповідальність депутата чи державних органів якісно відрізняються від "звичайної" юридичної відповідальності.Проте політичний характер конституційно-правової відповідальності проявляється саме щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана з участю у здійсненні політичної влади — Президент України, Верховна Рада, народні депутати, Кабінет Міністрів, політичні партії та інші інституції. Разом з тим конституційно-правову відповідальність немає підстав ототожнювати з політичною. Остання не має тих характерних ознак, що притаманні юридичній відповідальності, про які йшлося раніше. Так, порушення норм, які регулюють відносини у сфері громадянства, не може мати політичного характеру, оскільки саме вказане право не є політичним і реалізація його особою не пов'язана з політичною діяльністю. Тому й конституційно-правова відповідальність у даному разі не може мати політичного забарвлення. Те ж саме можна сказати і про конституційно- правову відповідальність, що настає при порушенні норм, які передбачають право людини на освіту, на охорону здоров'я, на шлюб, на житло тощо.
Особливістю конституційної відповідальності є й те, що в багатьох випадках вона детально не конкретизується. Часом законодавець лише вказує на можливість такої відповідальності. Як реалізується, наприклад, відповідальність за порушення законодавства про вибори? Тут поєднуються конституційна, адміністративна і кримінальна відповідальність. Крім чітко визначеного політичного характеру конституційна відповідальність має й інші особливості. Вони зумовлені природою конституційного права, механізмом реалізації норм цієї галузі. Виходячи з викладеного, можна сформулювати наступне визначення поняття конституційно-правової відповідальності:
Конституційно-правова відповідальність — самостійний, встановлений в нормах конституційного права України вид юридичної відповідальності, спрямований, насамперед, на забезпечення правової охорони Конституції України, який передбачає необхідність для суб'єктів конституційного правопорушення відповідати за свою юридична значиму поведінку, що реалізується у сфері конституційно-правових відносин.
У літературі існують й інші визначення даного поняття, що розкривають різні ознаки відповідальності. Специфічні характерні ознаки та риси, властиві конституційно-правовій відповідальності, обумовлюють доцільність її класифікації на певні види.
Критерії такої класифікації різні. Вона може поділятися на види, зокрема, залежно: а) від джерел, у яких передбачено відповідальність за порушення норм конституційного права; б) від правових інститутів, на котрі поділяється сукупність конституційно-правових норм; в) від суб'єктів конституційно-правової відповідальності, тобто від того, хто може притягатися до неї; г) від підстав розглядуваної відповідальності, тобто від того, за що повинен нести відповідальність суб'єкт конституційного правопорушення; д) від інстанцій, тобто від того, перед ким передбачена відповідальність суб'єкта такого правопорушення. Поділ зазначеної відповідальності на види може здійснюватися також г) за формами контролю, які застосовуються з метою забезпечення додержання вимог, що містяться в нормах конституційного права, особливостями конституційних правопорушень та специфікою мір відповідальності за них.
У юридичній літературі конституційно-правову відповідальність найчастіше прийнято також розглядати у двох аспектах — позитивному та ретроспективному. Залежно від цього виділяються відповідно два її види — позитивна та ретроспективна конституційно-правова відповідальність.
Позитивною прийнято вважати відповідальну поведінку, відповідальне ставлення суб'єкта конституційно-правових відносин до своїх обов'язків, належне їх виконання, підставами такої відповідальності є належне здійснення суб'єктом конституційних правовідносин певних функцій. Отже, державний орган, посадова особа несуть відповідальність вже тому, що до цього зобов'язує їх правовий статус.
Ретроспективною вважається конституційно-правова відповідальність за протиправні дії або бездіяльність, які мали місце в минулому, її підставою є вчинення конституційного правопорушення. Що стосується ретроспективної відповідальності, то це питання трактується у юридичній літературі неоднаково.
Вчинення правопорушення не завжди є обставиною, яка мала місце в минулому. Воно може продовжуватися, тривати. Тому немає переконливих підстав для того, щоб вважати відповідальність за вчинення правопорушення відповідальністю за минуле, тобто ретроспективною. Це, швидше, негативна реакція суб'єкта правовідносин, уповноваженого контролювати додержання вимог права, на діяння суб'єкта, що порушує правові приписи незалежно від того: мало таке місце в минулому чи воно продовжується, триває. Таким чином, розглядуване питання, вважаю, вимагає глибшого наукового дослідження.Будучи засобом забезпечення приписів правових норм, конституційна відповідальність втілюється в життя двояко:
а) безпосередньо в межах конституційних правовідносин;
б) через норми інших галузей права.
Зокрема, відмова в реєстрації кандидата в народні депутати через несвоєчасну подачу передбачених Законом документів реалізується виключно в конституційно-правових відносинах. Тут нема потреби застосовувати норми інших галузей права. Відповідальність "вичерпує" себе в нормах конституційного права. Однак у багатьох випадках конституційна відповідальність поєднується, переплітається з іншими видами юридичної відповідальності. Так, відповідальність депутата, що вчинив кримінальний злочин, поєднує в собі конституційну (державно-правову) і кримінальну відповідальність.
2.