Поняття конституційного права

У всіх системах права і правових системах країн світу кон­ституційне право як галузь права вважається, як правило, про­відною, пріоритетною галуззю публічного права. Це властиво і системі права України.

Конституційне право України є провідною галуззю націо­нального права, норми якої регулюють політичні та інші, тісно пов’язані з ними найважливіші суспільні відносини.

На сьогодні в науці конституційного права існують різні, часто суперечливі визначення конституційного права як галузі права, що сформувалися історично в кожній окремо взятій країні світу. В різних державах, поряд із поняттям «конституційне право» поширене поняття «державне право», а в ряді країн ці терміни вживаються паралельно.

Поняття «конституційне право» і «державне право» почали вживатися вченими-правознавцями у Великикій Британії, США, Франції, Німеччині та ряді інших країн Європи й Північної Америки фактично одночасно, у XIX ст. З часом проблема на­зви «державне право» чи «конституційне право» стала настільки традиційною для юридичної науки, що до багатьох підручників і посібників включені відповідні підрозділи.

Щодо дискусій про співвідношення термінів «конституційне право» та «державне право», то їх застосування в юридичній те­орії та практиці кожної конкретно взятої країни обумовлюється: 1) предметом правового регулювання цієї галузі права - поняття «конституційне право» вживається в державах, де сформувався конституційний лад і ця галузь права регулює всі найважливі­ші суспільні відносини у всіх сферах суспільного і державного паду 2) методом правового регулювання цієї галузі права — для державного права характерним є застосування виключно імпе­ративного. субординаційного методу, тоді як у конституційному праві імперативний метод використовується в органічному поєд­нанні з диспозитивним, координаційним методом; 3) правовими традиціями застосування того чи іншого терміна в юридичній науці конкретних країн.

Застосування терміна «конституційне право» в національній правовій системі є цілком об'єктивним і закономірним і най­більш вдалим, оскільки конституційне право України регулює найважливіші суспільні відносини як у державі, так і в суспіль­стві, а Конституція України визнається однією із найвищих цінностей суспільства і держави. До того ж народ України вва­жається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, тобто пріоритетним суб'єктом конституційного права, тому поняття «державне право» є некоректним, оскільки призводить до штуч­ного роз'єднання предмета цій' галузі права: якщо є «державне право», то має існувати й «народне право».

В Україні провідні вчені-конституціоналісти (М. І. Козюбра, О. Л. Копиленко, В. Ф. Мелащенко. В. Ф. Погорілко. В. М. Ша- повал. Л. П. Юзьков та ін.) розуміють під поняттям конститу­ційного права України провідну галузь національного права що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організацій­ну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпо­середньої демократії, систему органів державної влади та міс­цевого самоврядування*.

' ^{За РЄД}' ^В- ^Я' ^ТаЦ1Я' ^В' ^Ф'

Отже, конституційне право України - це провідна галузь національного права, норми якої визначають і регулюють по­літичні та інші найважливіші суспільні відносини в економічній, соціальній, культурні /духовній) та інших сферах життя та діяльності суспільства і держави.

Як і кожній іншій галузі національного права, конституцій­ному праву України властиві певні ознаки, притаманні для всієї національної системи права: нормативність; формальна визна­ченість; спрямованість на досягнення певного правового ре­зультату: можливість захисту правових приписів засобами дер­жавного впливу тощо^[2]. До того ж конституційне право України, як й інші галузі національного права, знаходить продовження 1 логічне завершення у відповідній юридичній науці та системі на­вчальних дисциплін. Такі ознаки конституційного права України слід відносити до загальних.

Поряд із загальними ознаками конституційному праву Украї­ни властиві й спеціальні ознаки, які характеризують особливості та специфіку цієї галузі права;

1. Конституційне право України відноситься до галузей публічного права, оскільки предмет правового регулювання цієї галузі права пов’язаний з публічним здійсненням влади народу, держави та територіальної громади.

2. Конституційне право України має предметом правового регулювання найбільш важливі суспільні відносини у політич­ній та інших сферах суспільного і державного ладу. Ці відносини пов'язані з основами суспільного і державного ладу; правовим статусом людини; формами безпосередньої демократії; організа­цією і діяльністю органів державної влади; основами місцевого самоврядування; правовою охороною Конституції України; на­ціональною безпекою та обороною України тощо.

3. Конституційне право України має свій метод правового регулювання, тобто сукупність прийомів і способів юридичного впливу на суспільні відносини, які є предметом цієї галузі права. Сучасному конституційному праву України властиві як Імпера­тивні. так і диспозитивні методи правового впливу на найваж­ливіші політичні, економічні, соціальні та культурні (духовні) суспільні відносини. Хоча імперативно-владний метод залиша­ється домінуючим у конституційному праві, але в останній час зростає й роль диспозитивних методів.

4. Конституційне право України має досить розгалужену сис­тему.

5. Для конституційного права України характерна особлива система галузевих джерел права. Основне джерело конституцій­ного права України - Конституція України 1996 р. - є одночасно головним джерелом всієї системи національного права і висту пає пріоритетною цінністю правової системи України загалом.

6. Функції конституційного права України, тобто основні на­прямки і види його впливу на суспільні відносини поширюють­ся на всі або більшість сфер суспільного та державного життя України - політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну), зовнішньополітичну та інші тісно пов'язані з ними сфери.

7. Для конституційного права України характерне широке коло суб’єктів відповідних галузевих правовідносин. Фактич­но учасниками конституційно-правових відносин є майже всі суб’єкти національного права. Але найголовнішим, пріоритет­ним суб'єктом конституційного права є народ України, що вре­шті й визначає сутність цієї галузі права: конституційне право України - це. передусім, право Українського народу.

8. Конституційне право України передбачає особливий вид суспільних відносин, пов язаних із юридичною відповіла пьніс- тю за порушення конституційно-правових норм. Окрім галузе­вої конституційно-правової відповідальності, порушення норм конституційного права України має наслідком настання інших видів публічно-правової відповідальності - кримінальної, адмі­ністративної та дисциплінарної.

9. Конституційне право України має винятково важливе зна­чення для національної системи права і правової системи Укра­їни загалом. Ця галузь права виступає стрижнем національної системи права, а оскільки система права є головним елементом правової системи, то можна стверджувати, що конституційне право одночасно є й найважливішою складовою правової сис­теми України.

10. Конституційне право України відіграє дуже важливу роль у суспільстві та державі, виступаючи одночасно як загально­визнаною соціальною цінністю (благом), так і засобом пізнання дійсності. На відміну від інших галузей права, положення норм цієї галузі права, конституційно-правові дослідження та консти­туційна освіта є важливими для кожної людини, незалежно від її політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживан­ня та інших ознак. До того ж на сьогодні конституційне право України виступає одним Із основних чинників консолідації гро­мадянського суспільства й розбудови демократичної, соціальної, правової держави.

2.