Підстави та суб'єкти конституційно-правової відповідальності.

Підставами відповідальності, за конституційним правом, є нормативні та фактичні умови. Нормативна основа передбачає лише можливість юридичної відповідальності, а реальною вона стає за наявності юридичних фактів.

Отже, зазвичай виділяють дві складові підстав юридичної відповідальності - фактичну підставу (склад правопорушення) та нормативну підставу (норми права), що уявляється цілком логічним і може бути застосовано в аналізі підстав конституційно-правової відповідальності.

І справді, підстава конституційно-правової відповідальності - це і конкретна норма конституційного права, яку було порушено, і одночасно - наявність у діянні особи (органу, держави) конкретного складу конституційного делікту.

Нормативною підставою конституційно-правової відповідальності може бути визнано порушення норм Конституції України та інших джерел галузі конституційного права. Водночас конституційно-правові норми досить часто не містять чітких юридичних підстав притягнення суб'єкта до конституційно-правової відповідальності. Наприклад, згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України припиняє повноваження Прем'єр- міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій, скасовує акти Кабінету Міністрів України тощо. Але реалізуючі зазначені повноваження, Президент, власне, не пов'язаний ніякими правовими умовами (в усякому разі, їх не визначено нормами конституційного права). В подібних випадках можна робити висновок щодо існування прогалин у конституційному праві або ж про наявність політичної відповідальності.

Отже, фактична підстава конституційно-правової відповідальності - це конкретний конституційно-правовий делікт, склад якого передбачає об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт і суб'єктивну сторону.

Об'єктом правопорушення, за конституційним правом, є ті відносини, які регламентуються нормами цієї галузі права.

Об'єктивна сторона конституційно-правового делікту містить саме діяння, його негативні наслідки та причинний зв'язок між ними. Слід підкреслити, що конституційно-правова відповідальність може наступати лише у випадках прямого порушення конституційно-правової заборони чи невиконання функцій, завдань, обов'язків, покладених конституційно- правовою нормою на суб'єктів конституційного права.

Питання щодо кола суб'єктів конституційно-правової відповідальності є чи не центральним у контексті цієї проблематики. Досить поширеними є спроби звести його лише до найвищих, регіональних й місцевих органів влади, депутатів, найвищих посадових осіб, тобто, саме тих структур та осіб, які беруть участь у прийнятті найважливіших державних рішень. Російська дослідниця Н.Колосова правомірно зазначає, що таке визначення більш властиве для політичної відповідальності.

Аналіз положень Конституції України свідчить, що коло суб'єктів конституційно-правової відповідальності значно ширше (статті 3, 19 і 68). Із згаданих вище положень, що встановлюють обов'язок держави, органів влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також обов'язок кожного члена суспільства додержуватися Конституції та законів, випливає висновок про наявність відповідної конституційно-правової відповідальності зазначених суб'єктів.

Наприклад, відповідальність органів місцевого самоврядування знаходить своє відображення у конституційній нормі, згідно якої їхні рішення призупиняються з мотивів невідповідності Конституції чи законам України в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ст. 144 Конституції України). До кола суб’єктів конституційно-правової відповідальності входять також об'єднання громадян — політичні партії, громадські організації, несприятливі наслідки для яких у разі порушення ними Конституції і законів передбачені ст.

Суб'єктом правопорушення, який має нести юридичну відповідальність, може бути деліктоздатна фізична особа чи організація, посадові особи, державні та суспільні інституції.

Відкритим залишається питання щодо конституційно-правової відповідальності територіальних громад (згідно з чинним законодавством конституційно-правову відповідальність несуть лише органи та посадові особи місцевого самоврядування - ст. 144 Конституції України). Останнє пов'язане з невизначеністю юридичного статусу територіальної громади.

Окремою уваги заслуговує питання щодо необхідності введення до кола суб'єктів конституційно-правової відповідальності держави. Зокрема, до конституційно-правової можна також віднести відповідальність держави перед громадянами за масові порушення законності, що були допущені в минулому. Так, наприклад, відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.91 р. реабілітовані особи, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, зокрема «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 р., а також громадяни, заслані й вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади й управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так звані бандпособники та їхні сім'ї. Реабілітованих було поновлено в усіх громадянських правах, цим громадянам виплатили компенсацію.

Інша форма відповідальності держави перед громадянами пов'язана з реалізацією права громадян оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України). Крім того, існує і конституційно-міжнародна відповідальність держави за забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, що пов'язано з реалізацією права людини і громадянина звертатися в міждержавні органи (насамперед, до Європейського суду з прав людини) для захисту своїх прав і свобод. Таким чином, сукупність суб'єктів конституційно-правової відповідальності можна об'єднати у такі групи:

- держава в цілому;

- глава держави -- Президент України;

- найвищі посадові особи держави;

- кожен з органів державної влади, що представляють її окремі гілки, їхні посадові особи;

- депутати;

- органи місцевого самоврядування.

Це органи і особи, уповноважені на здійснення публічної влади, на прийняття рішень, що стосуються і торкаються інтересів всього суспільства, держави в цілому або її окремого регіону;

- фізичні особи;

- політичні партії, рухи, інші об'єднання громадян політичного характеру; громадські організації.

На основі названих груп можна виділити відповідні види конституційно-правової відповідальності. Це, по-перше, відповідальність держави — органів та посадових осіб, що її уособлюють, — депутатів, а також — органів місцевого самоврядування; по-друге, відповідальність фізичних осіб; по-третє, відповідальність об'єднань громадян — політичних партій, рухів, а також громадських організацій. Підставами такої відповідальності, як і будь-якого виду юридичної відповідальності, є обставини, наявність яких обумовлює її настання. Вона може виникати лише в зв'язку з правовим приписом або на підставі рішення правозастосовчого органу.

Нормативною основою конституційно-правової відповідальності є ті законодавчі акти, у яких передбачено можливість та умови притягнення до даного виду відповідальності.

Викладене вище свідчить, що підставою для притягнення до конституційно-правової відповідальності таких суб'єктів правовідносин є невиконання чи неналежне виконання ними повноважень та обов'язків, покладених на них Конституцією, законами та іншими нормативно- правовими актами, які охоплюються конституційним законодавством. Даний висновок випливає з конституційних положень, згідно з якими: органи законодавчої, виконавчої та судової влади зобов'язані здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6); «...органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (ст. 19).

Крім того, підставами притягнення до конституційно-правової відповідальності Президента України, органів, що представляють кожну з гілок єдиної державної влади, органів місцевого самоврядування повинно бути неналежне здійснення ними покладених Конституцією (розд. IV—VIII, XI, XII) на ці структури функцій і повноважень. Підставою для притягнення до такої відповідальності громадян України, їх об'єднань, іноземних громадян та осіб без громадянства має бути порушення ними норм Конституції України, законів України, інших правових актів, що є джерелами конституційного права та передбачають обов'язки зазначених осіб та їх об'єднань.

Інколи висловлюється думка, що не можна визначити точний перелік підстав, за якими суб'єкти конституційних правопорушень мають притягатися до вказаної відповідальності. Вона не є досить переконливою, оскільки, як вже зазначалося, підстави юридичної відповідальності характеризуються наявністю двох складових. Отже, застосування конституційно-правової відповідальності, як самостійного виду юридичної відповідальності, передбачає необхідність точного визначення тієї норми права, в котрій встановлено, за які дії або бездіяльність суб'єкт правовідношення повинен нести таку відповідальність, тобто передбачення її підстав. Коли ж це встановити неможливо, то має йтися швидше не про конституційно-правову, а про політичну відповідальність.

3.