Російсько-українська війна.

Росія багато років вела підготовку до гібридної війни проти України. Попри

твердження керівництва Російської федерації, що анексія Криму стала реакцією на події Майдану, аналіз злагодженості військових, інформаційних та дипломатичних дій Росії в першому кварталі 2014 року та в подальшому свідчить про тривалу підготовку до дестабілізації ситуації в Україні.

Гібридна війна - це тип конфлікту, протистояння, під час якого противники (або один з них) без офіційного оголошення війни використовують інформаційні кампанії,

спецоперації, акції та окремі заходи, зокрема в кіберпросторі, економічний і дипломатичний тиск, шантаж військовою силою, терористичні акти, інспірування внутрішніх конфліктів для досягнення політичних цілей, які в минулому досягалися здебільшого в результаті звичайної війни.

Метою гібридної війни може бути не стільки завоювання як таке, скільки створення хаосу, безперервного конфлікту, постійне генерування провокацій, умов, непридатних для життя, руйнування інфраструктури. Використовуються постановочні воєнні дії, які виконують актори, інспіровані картинки для показу у ЗМІ. До сучасної гібридної війни проти України Росія готувалася протягом тривалого часу.

Одним із головних фронтів гібридної війни є інформаційний. Для наступальних дій на ньому Росія інтенсивно використовує нині різноманітні медіа. За їхньою допомогою керівництво російської держави створює сприятливий для себе інформаційний фон усередині Росії; поширює дезінформацію серед українських громадян; формує сприятливе для себе інформаційне середовище на Заході.

Не менш активно використовується енергетичний фронт. Росія протягом десятиліть використовувала енергоресурси як інструмент політичного впливу в Україні та Європі. Учасниками інформаційної війни проти України є проросійське лобі та представники проросійських політичних сил в Європі, ідеологи, що активно переписують історію на замовлення держави, діячі Російської православної церкви, які зберегли свій вплив на пострадянському просторі.

Бойові дії на Сході України та Антитерористична операція в Донецькій і Луганській областях

14 квітня 2014 р. було оголошено про початок Антитерористичної операції на Сході України. Її мета - протидія незаконним російським і проросійським збройним формуванням, подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.

Антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Російське вторгнення в Україну 2022 року - відкритий воєнний напад Росії на Україну,

початий о 3:40 24 лютого 2022 року є

подовженням російсько-української війни,

розв'язаної Росією 2014 року, участь у якій РФ намагалася заперечувати. Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції від 2 березня 2022 року засудила дії Росії та назвала їх агресією проти України. Міжнародний суд ООН в Гаазі 16 березня 2022 року зобов'язав Росію припинити розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії в Україні.

24 лютого президент РФ В. Путін оголосив про «спеціальну воєнну операцію» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум[, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму. Разом з Росією війну проти України фактично веде Білорусь: із

прикордонних районів завдають ракетних ударів по території Україн, здійснюють вильоти бойової авіації для завдання ракетно-бомбових ударів по території України, відбувається передислокація війська та його забезпечення.

Завдяки спротиву української армії та сил самооборони вже в перші дні агресії російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. У своїй новітній історії, за оцінками українських та міжнародних експертів, Росія в жодній війні ще не зазнавала навіть приблизно таких великих втрат за такий короткий час.

З першого дня вторгнення Росія порушує правила едення війни і масово чинить воєнні злочини. Російська влада веде активну інформаційну війну та застосовує шовіністичну пропаганду.

Вторгнення пов'язане з тривалою російсько- українською гібридною війною, яка почалася на початку 2014 року. Її підґрунтям є те, що Україна була наріжним каменем Радянського Союзу, доки не проголосувала переважною більшістю населення за незалежність на демократичному референдумі 1 грудня 1991 року. Позбувшись політичного тиску Радянського Союзу, більшість східноєвропейських держав здійснили прагнення своїх народів до європейської інтеграції і приєдналися до Організації Північноатлантичного договору (НАТО).

Граючи на політичній нестабільності в Україні, Росія анексувала український півострів Крим і організувала сепаратистський заколот на сході України, засилаючи на Донбас свою

агентуру, війська та зброю.

У грудні 2021 року Росія висунула низку претензій до західних країн, звинувачуючи їх у нібито «експансії НАТО» і вимагаючи від Заходу забрати їхні війська й озброєння з країн колишнього «Східного блоку», претендуючи на відновлення військово-політичного впливу

колишнього Радянського Союзу. Конкретно від України вона вимагала гарантій неприєднання до НАТО, а також відмови від постачання західних озброєнь, і погрожувала невизначеною військовою відповіддю, якщо ці вимоги не будуть задоволені повністю.

НАТО відхилило ці абсурдні вимоги, і Сполучені Штати попередили Росію про «швидкі та суворі» економічні санкції у разі подальшого вторгнення в Україну.. Упродовж лютого зброю Україні на випадок вторгнення Росії надали Канада/Естонія, Литва, зокрема надали зенітно - ракетні комплекси та протитанкові ракентні комплекси.

США та Великої Британії визнали, що Росія стикається з жорсткішим, ніж очікувалося, опором в Україні. За оцінками розвідки США, в Україні з'явилися «ознаки життєздатного опору», а українська протиповітряна оборона спрацювала краще, ніж передбачалося.

Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг» 26-27 лютого, бойовий дух українців лишався високий. Зазначалося, що «у жодному регіоні не спостерігається переважання песимістичних настроїв».

За першими підсумками війни, Росія припустилася стратегічної помилки. В Росії очікували здійснити бліцскриг_і змусити Україну до швидкої зміни влади на проросійську. Та вже на третій день війни російські війська були виснажені запеклим опором ЗСУ.

Бойовий дух захисників і національна ідентичність українців лише зміцнилися на тлі невдач окупантів. Україна отримала підтримку від ЄС і НАТО, а проти Росії почалося впровадження важких фінансових санкцій.

Рада національної безпеки і оборони зупинила на час воєнного стану діяльність низки політичних партій, якій працюють на розкол України чи колаборацію з ворогом. А саме: «Опозиційна платформа — За життя», «Партія Шарія», «Наші», «Опозиційний блок», «Ліва опозиція», «Союз лівих сил», «Держава», «Прогресивна соціалістична партія України», «Соціалістична партія України», «Соціалісти», «Блок Володимира Сальдо».

Реакція світової спільноти на агресію Російської Федерації проти України та спроби мирного врегулювання конфлікту

З початком військової інтервенції з боку РФ світова спільнота засудила силове вторгнення в Україну. 1 березня 2014 р. Генеральний секретар ООН закликав до повної поваги і збереження незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, а також до негайного відновлення спокою та початку прямого діалогу між усіма сторонами задля вирішення поточної кризи. У висновках Європейської ради (3 березня 2014 р.) зазначалось : «Європейський Союз рішуче засуджує явне порушення суверенітету й територіальної цілісності України актами агресії, що вчинені Збройними силами Росії, як і дозвіл на їх застосування на території України, ухвалений 1 березня 2014 року Радою Федерації Росії».

Українська влада неодноразово намагалася врегулювати конфлікт. 17 квітня 2014 р. в Женеві відбулися чотиристоронні переговори Україна - ЄС - США - Росія щодо врегулювання збройного конфлікту між Росією та Україною. «Всі сторони зобов'язалися утримуватися від будь-яких форм насильства, залякування або провокаційних дій... Всі незаконні збройні формування повинні бути роззброєні; всі незаконно захоплені будівлі повинні бути повернуті законним власникам; всі незаконно захоплені вулиці, площі та інші громадські місця в українських містах повинні бути звільнен»і. (З рішення про деескалацію конфлікту в Україні, ухваленого за підсумками зустрічі в Женеві (17 квітня 2014 р.)

Із червня 2014 р. періодично проводилися зустрічі лідерів України, Росії, Німеччини та Франції щодо можливості врегулювання конфлікту на Донбасі.

5 вересня 2014 р. в Мінську за результатами зустрічі Президента України П. Порошенка, Президента Росії В. Путіна й міжнародних представників було досягнуто домовленості «про припинення застосування зброї». 19 вересня сторони погодили додатковий протокол про лінію розмежування між українськими силами та проросійськими бойовиками. Також домовилися відвести важке озброєння від лінії розмежування та не застосовувати авіацію. Росія мала закрити кордон для перетину бойовиків та техніки. Але підписання мінських документів не забезпечило ні припинення застосування зброї російськими найманцями, ні виведення з території України російських військ.

Перші Мінські угоди вересня 2014 р. дозволили зупинити масове російське вторгнення в Україну, проте вони не змогли повністю припинити бойові дії. У лютому 2015 р. було підписано Другі Мінські угоди. Нині всі учасники конфлікту й зацікавлені сторони визнали цей документ як рамковий для врегулювання ситуації на Донбасі.

Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року отримало широкий міжнародний осуд з боку урядів і міжурядових організацій, що зумовило введення нових санкцій проти Росії, які спричинили російську фінансову кризу.

провідних країн, зокрема Великої Британії, США, Франції, Німеччини, Японії. Європейський Союз запровадив заборону російським літакам використовувати повітряний простір ЄС, заборону SWIFT для деяких російських банків, заборонив деякі російські ЗМІ. Міжнародні організації, зокрема ООН та НАТО, також висловили осудження воєнної агресії РФ. Шириться бойкот Росії та Білорусі з боку неурядових організацій у сферах розваг, ЗМІ, бізнесу та спорту.

Отже, характеризуючи сучасний

геополітичний розвиток України необхідно констатувати, що на 31-у році незалежності Українська держава продовжує виборювати власну незалежність. У своїй боротьбі демонструє світу феноменальне прагнення до свободи. Не дивлячись на продовження бойових дій в окремих регіонах країни, вже ведеться активне обговорення реалізації Плану відновлення України за рахунок отримання зарубіжних інвестицій.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Тема №10: Геополітичний вибір України

Мета завдання: ознайомити студентів з основними теоретичні геополітичними чинниками, що впливають на міжнародне становище України.

Навчальні питання

1. Концепція самостійності України в параметрах геополітики Середньої Європи.

2.Чорноморська доктрина.

3. Сучасне геополітичне становище українських земель.

Основні поняття для засвоєння: геополітика, національна безпека, закономірності становлення національної безпеки, національні інтереси, національна злагода, структура національних інтересів України, військова безпека, державна безпека, інформаційна безпека, економічна безпека, екологічна безпека, виміри національної безпеки, національний інтерес, виклики і загрози національній безпеці.

Теми рефератів

1. Концепція національної безпеки України.

2. Національні інтереси: баланс компромісів, синтез доцільності.

3. Соціальна трансформація суспільства і національні інтереси України.

4. Проблеми європейської безпеки.

5. Інформаційна безпека - складова національного суверенітету.

6. Національна безпека та національний інтерес у зовнішній політиці.

7. Геополітичні інтереси України.

8. Національні інтереси України: концепція безпеки і сучасні реалії геополітичної ситуації в Європі.

9..Слов’янофіли і західники про «шлях Росії» та їх боротьба проти «українського сепаратизму».

10. Україна в стратегічних планах Німечч

Питання для самостійного контролю

1. Розкрийте зміст понять «безпека» та «національна безпека».

2. Назвіть та охарактеризуйте об'єкти та суб'єкти національної безпеки.

3. На які види поділяється національна безпека України за сус­пільними сферами функціонуваня?

4. Розкрийте зміст і типологію національного інтересу.

5. Які ви можете виділити загрози національній безпеці України?

6. Охарактеризуйте законодавчо-правову основу забезпечення національної безпеки України.

7. Назвіть основні принципи та функції системи забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяльності.

8. Розкрийте структуру політичних засобів забезпечення націо­нальної безпеки.

9. Україна як трикутник міжцивілізаційних зіткнень. 10.З.Бжезінський про українську державу як геополітичну вісь.

11. С.Хантінгтон про цивілізаційну роздвоєність України

Тести до теми №10 Геополітичний вибір України

1. На Вашу думку, який із цих видів діяльності виробляє та реалізує внутрішню та зовнішню політику держави:

а) теоретична наукова діяльність;

б) практична політична діяльність;

в) аполітична діяльність;

г) правозастосовча діяльність;

2. Коли Верховною Радою України прийнято Акт про державну незалежність України?

а) 16 липня 1990 р.;

б) 24 серпня 1991 р.;

в) 1 грудня 1991 р.;

г) 7 жовтня 1991 р.

3. Двополюсний (біполярний) світ - це стан міжнародних відносин, який визначається протистоянням:

а) багатої Півночі й бідного Півдня;

б) християнського й мусульманського світу;

в) двох наддержав;

г) ООН і НАТО.

З.Рада Європи на відміну від Європейської ради передбачає:

а) визначення стратегічного розвитку ЄС;

б) ухвалення директив для Європейської Комісії;

в) контроль за дотриманням прав і свобод громадян;

г) розв'язання проблем спільної зовнішньої політики та безпеки.

5. Що таке «Римський клуб»?

а) організація Європейського економічного співтовариства;

б) міжнародна неурядова організація, що займається дослідженням глобальних проблем;

в) клуб голів європейських урядів із проблем геополітики;

г) конференція глав держав і еліти бізнесу з економічних питань;

6. Не є засобами зовнішньої політики держави:

а) військові;

б) економічні;

в) політичні;

г) соціальні засоби.

7. Який із цих державних органів відповідає за зовнішню політику держави:

а) МВС;

б) Рада юстиції;

в) МЗС;

г) Верховна Рада;

8. В розробці якої міжнародної організації Україна не приймала участі:

а) ООН;

б) СНД;

в) МАГАТЕ;

г) Антанта;

9. Який із названих принципів не належить до загальноприйнятих засад міжнародної політики?

а) забезпечення прав людини;

б) невтручання у внутрішні справи інших держав;

в) суверенна рівність держав;

г) застосування погрози силою.

10. Міжнародна організація, яка розвиває співробітництво в галузях освіти, науки і культури має назву:

а) ЮНЕСКО;

б) ОБСЄ;

в) СЕАТО;

г) ВОЗ.

ЛІТЕРАТУРА

Обов'язкова:

12. Конституція України. - Суми: ТОВ «ВВП Нотіс», 2018. 56 с.

13. Декларація про державний суверенітет України: Декларація Верховної Рада УРСР № 55-XII від 16.07.1990 (Документ 55-12, поточна редакція - від 16.07.1990) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/55-12

14. Про міжнародні договори України: Закон України № 1906-IV від 29.06.2004 (Документ 1906-15, чинний, поточна редакція - від 20.07.2014, підстава 1323-18) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-15

15. Про основи національної безпеки України: Закон України № 964-IV від 19.06.2003 (Документ 964-15, чинний, поточна редакція - від 09.05.2018, підстава 2163-19) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/964-15

16. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон Украї­ни № 183/98-ВР від 05.03.1998 (Документ 183/98-вр, чинний, поточна редакція - від 31.12.2014, підстава 43-19) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ 183/98-%D0%B2%D1%80

17. Про оборону України: Закон України № 1932-XII від 06.12.1991

(Документ 1932-12, чинний, поточна редакція - 09.05.2018, під-

става2163-19 ) [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12

18. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України № 2411-VI від 01.07.2010 (Документ 2411-17, чинний, поточна редакція - від 30.11.2017, підстава 2180-19) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2411-17

19. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної

Ради України, Акт № 1427-XII від 24.08.1991 (Документ 142712,

поточна редакція - від 24.08.1991) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //zakon5. rada. gov.ua/laws/show/1427-12

20. Рущенко І. Російсько - українська гібридна війна: погляд соціо­лога. Х.: ФОП Павленко О. Г., 2015. 268 с.

21. Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна. Харків: Фоліо, 2017, 496 с.

22. Теорія політики: підручник / Денисенко В. М., Бліхар В. С., Требін М. П. та ін. Львів: Ліга-прес. 2015. 668 с.

Додаткова

1.Бжезінський З. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. / З англ. перекл. Олена Фешовець. Івано- Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 145 с.

2.Історія політичної думки: підручник / за заг. ред. Н. М. Хоми. Л.: Новий Світ 2000, 2016. 1000 с.