ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

Ключові слова і поняття: політична культура, прикмети полі­тичної культури, структура політичної культури, функції полі­тичної культури, політичні цінності, політичні субкультури, ти- пологізація політичної культури, політична соціалізація, моделі політичної соціалізації.

Резюме: розкрити зміст політичної культури як складного, ба­гатогранного явища. Проаналізувати сутність, панівні цінності, раціональні відмінності, механізми і засоби формування сучасної моделі політичної культури.

Знання та вміння: надати студентам знання про базове понят­тя «політичної культури», про її атрибутивні характеристики; на­вчити визначати роль політичної культури в сучасному суспіль­стві; уміти розкривати сутність основних типів політичної куль­тури, визначити основні чинники процесу формування політич­ної культури особистості, розуміти роль політичного виховання в цьому процесі.

Рекомендована література

Основна:

1. Політологія: підручник І Μ. М. Вегеш, Ю. О. Останець; за ред. Μ. М. Вегеша. — K.: Знання, 2008.

2. Політологія: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / За ред. А. Колодій, Л. Климанської, Я. Космічної, В. Харченко. — K., 2003.

3. Остапенко М. А. Політична культура суспільства: навч. посіб. І М. А. Остапенко. — K.: МАУП, 2008 — 96 с.

Додаткова:

1. Безклетний С. Політична культура як ціннісна система / С. Без- клетний. — Трибуна. — 2008. — № 1-2. — С. 38—39.

2. Нагорний В. І. Політологічна культура громадян України: Векто­ри змін II Гуманітарна політика Української держави в новітній період: монографія / В. І. Нагорний. — K.: НІСД, 2006. — С. 38—122.

3. Политические системы и политические культуры: сборник учеб­ных материалов. — M.: МГИМО, 2009. — 424 с.

4. М. Хилъко. Політична культура населення України: аналіз розви­тку громадянських якостей / М. Хилько І І Політичний менеджмент. — 2007. —№ 1.

Що таке політична культура?

Політичну культуру можна визначити як систему істо­рично зумовлених, відносно сталих і репрезентованих («зраз­кових») орієнтацій (уявлень, переконань, установок, почуттів, оцінок) і моделей поведінки індивідів і груп, а також стилю ді­яльності суб’єктів політичного процесу, моделей функ­ціонування політичних інститутів і систем, яку вони утворю­ють. За визначенням Р. Такера, культура — це звичайний спосіб життя суспільства, що охоплює як узвичаєні способи мислення та переконання, так і узвичаєні зразки поведінки; політична ж культура містить у собі елементи культури, пов’язані з правлінням і політикою.

Які сучасні концепції політичної культури ви- значають у політології?

Сучасні концепції політичної культури:

• Психологічний підхід (школа Г. Алмонда): політичну куль­туру розглядають як набір психологічних орієнтацій на соціаль­но-психологічні об’єкти і процеси.

• Комплексний узагальнений підхід (Д. Мервік, Р. Такер, JI. Діпмер): політичній культурі приписують все, що відбувається в політиці. Її або індитифікують з політичною системою, або зво­дять до політичних відносин.

• Об ’єктивістське (нормативне) трактування (Л. Пай, Д. Пол): політичну культуру визначають як сукупність схвалених полі­тичною системою норм і взірців політичної поведінки.

• Евристична концепція (С. Хантінгтон): політична культура тлумачать як гіпотетичну нормативну модель бажаної поведінки.

• Соціопсихологічний підхід (Р. Кар, Д. Гарднер, Ю. Тихоми­ров): політичну культуру визначають як настановчу поведінкову матрицю, у межах якої функціонує політична система.

Підсумовуючи аналіз різних трактувань політичної культури, можна їх звести до трьох основних груп:

• Політична культура — об’єктивна сфера, що лежить в ос­нові політичної діяльності, це орієнтації, система цінностей, сим­волів, вірування і настанови індивідів на політичні дії.

• Політична культура — це спосіб духовно-практичної діяль­ності, зокрема реалізація політичних знань, ціннісних орієнтацій і моделі поведінки.

• Політична культура — це політична свідомість, політична поведінка та діяльність політичних інститутів. Вважають, якщо на індивідуальному і груповому рівнях політична культура вияв­ляється як єдність політичної свідомості і поведінки, а на соціаль­ному рівні вона доповнюється культурою функціонування полі­тичних інститутів, що становлять політичну систему суспільства.

Які ознаки має політична культура?

• Фіксує стійкі зв’язки, відносини між сторонами ПОЛІТИЧНОГО процесу, закріплює стабільні елементи політичного досвіду.

• Продукт природно-історичного розвитку суспільства, ре­зультат колективної політичної творчості.

• Має тотальний характер, політичні відносини «прийняті, на­сичені, простягнуті» політичною культурою.

• Характеризує політичну свідомість та політичну поведінку переважної більшості населення і не зводиться до суми політич­них субкультур.

• Слугує способом реалізації інтересів людей, що визначає мету, засоби, дає результати.

• Динамічне явище, що змінюється з розвитком суспільства.

• Інтегральна характеристика способу життя країни, нації, со­ціальної групи, індивідів, яка фіксує і закріплює історичний до­свід, історичну пам’ять соціальних спільнот і окремих людей у сфері політики, їхні орієнтації і навички, що впливають на полі­тичну поведінку.

У яких діяльнісних формах реалізується полі- тична культура?

Політична культура має три основні діяльнісні форми: духов­ну, яка охоплює політичний досвід, традиції, ролі, цінності, орієн­тації й установки, політичні почуття та емоції, тип політичного мислення; предметну, яка охоплює певні способи і зразки органі­зації політичних інститутів, засобів політичної діяльності, за до­помогою яких матеріалізуються досягнення наукової думки; функ­ціональну, яка визначає стиль, безпосередні дії, механізми полі­тичної діяльності, характер політичного процесу.

Яку структуру має політична культура?

Ha думку польського соціолога А. Боднара, до політичної культури слід віднести:

• знання політики, фактів, зацікавленість ними;

• оцінку політичних явищ, оцінні судження про те, як треба здійснювати владу;

• емоційний бік політичних позицій, наприклад любов до Бать­ківщини, ненависть до ворогів;

• визнання в певному суспільстві зразків політичної поведінки, що визначають, як можна і слід чинити в тих чи тих ситуаціях.

На думку багатьох науковців, до структури політичної куль­тури входять:

• політичний досвід, традиції;

• політичні стереотипи;

• політичні міфи;

• моделі політичної поведінки особистості і груп;

• моделі функціонування політичних інститутів;

• політична ідеологія;

• політичні символи;

• політична соціалізація.

Які показники характеризують політичну куль- туру у сфері свідомості?

У сфері свідомості політичну культуру характеризують такі показники:

• ступінь зацікавленості суб’єкта політикою (великий, серед­ній, малий, цілковита байдужість);

• ступінь розвитку політичної свідомості суб’єкта;

• ставлення до сучасної політичної системи загалом, її окре­мих інститутів, символів та певних осіб;

• ставлення до інших учасників політичного процесу;

• готовність брати особисту участь у політичних акціях і пов’язані з цим очікування;

• уявлення про «правила політичної гри» (межі можливого і неможливого);

• ставлення до закону і норм;

• характер політичної і політико-ідеологічної само ідентифі­кації («я — лівий», «я — центрист», «я — ліберал»);

• політична мова.

Що характеризує політичну культуру у сфері поведінки?

У сфері поведінки для політичної культури характерні такі показники:

• форми і ступінь участі у політичному житті суспільства (мі­тингах, демонстраціях, політичних страйках, пікетах, партійній діяльності);

• форми і рівень взаємодії з державними інститутами (кон­фронтація, співпраця, неспівпраця);

• форми і рівень взаємодії з інститутами громадянського су­спільства;

• форми і рівень взаємодії з іншими суб’єктами політичного процесу;

• тип електоральної поведінки.

Які характеристики має інституційний рівень політичної культури?

Інституційний рівень політичної культури передбачає вияв­лення:

• методів керування системою ( демократичні, авторитарні, тоталітарні);

• методів ухвалення і виконання політичних рішень;

• методів взаємодії з іншими політичними системами та ін­ститутами;

• методів регулювання соціально-політичних конфліктів;

• типу електорального процесу (форм і методів організації ви­борів);

• засобів захисту корпоративних (національних) інтересів.

Визначте показники політичної культури осо­бистості

Показники політичної культури особистості, на думку росій­ського науковця А. Дженусова, такі:

• рівень загальної освіти, що формує рівень політичної компе­тентності, оскільки остання є також специфічним виявом загаль­ної культури в політичній сфері;

• рівень знань про політику, потреба в отриманні нової інфор­мації;

• участь у суспільно-політичній діяльності (пасивна / активна);

• досвід і вміння суб’єкта політики прогнозувати політичні події, керувати соціально-політичними процесами, впливати на діяльність державних органів тощо;

• цінності та цілі політичної діяльності (абстрактні — конкрет­ні, відкриті — закриті, стабільність — дестабілізація суспільства тощо);

• засоби, що застосовують для досягнення мети (законні — незаконні, мирні — насильницькі);

• дотримання моралі, закону, етичних норм.

Які основні типи особистості розрізняють 3Q- лежно від рівня розвитку політичної культури

Охарактеризуйте особливості політичної куль- тури суспільства

Показниками політичної культури на рівні суспільства науковці вважають:

• рівень освіти населення і можливості її здобуття, гуманістич­ну спрямованість політичної соціалізації;

• рівень свободи в отриманні і поширенні політичної інфор­мації;

• ефективність рішень політичних інститутів, влади щодо за­доволення потреб суспільства;

• ідеали та цілі суспільства, різних суспільних груп, влади та її узгодження;

• наявність реальної можливості для всіх громадян брати участь у політичному житті, наявність впливових конкурентних політичних партій;

• ступінь захищеності населення від свавілля влади, злочин­ності;

• наявність легальних можливостей населення регулярно кон­тролювати і змінювати владу в результаті виборів;

• дотримання етики, моралі суб’єктами політики.

Яку загальну характеристику параметрів оцінки І типів політичної культури виділяють політологи?

типи політичної КУЛЬТУРИ

Які функції виконує політична культура в су- часному суспільстві?

Політична культура виконує в суспільстві певні функції:

1) нормативно-ціннісну, яка полягає в тому, що політична культура визначає індивідам, групам, суспільству загалом певні норми, стандарти політичного мислення і поведінки, реакції на навколишнє середовище; межі, які не можна порушувати полі­тичному суб’єктові; фіксує ієрархію політичних цінностей, ви­значає пріоритети, наприклад орієнтація або на державу, або на громаду, або на самого себе, формує розуміння власних можли­востей реалізації прав і свобод у певній політичній системі;

2) ідентифікації — реалізується потреба людину належності до певної групи (у відповідності і формуванні певних для себе форм участі в політичному житті за збереження і відстоювання інтересів спільноти, до якої належить людина); без сформованої ідентичності — соціальної, національної, особистісної — людина нібито «випадає» із системи соціальних координат, починається хаотичний пошук захисту, який часто переходить в агресію, право­порушення, прагнення «сильної руки» або ностальгію за минулим;

3) пізнавальну — політична культура сприяє засвоєнню знань, потрібних для діяльності у сфері політики, формуванню раціональ­но-критичного мислення і висловленню власної думки з проблем політичного життя суспільства;

4) адаптації, що виражає потребу людини, спільноти в при­стосуванні до мінливого політичного середовища, умов реалізації своїх прав та обсягу повноважень владних структур;

5) соціалізації, що розкриває процес набуття людиною певних навичок та вмінь, які дають їй змогу реалізувати громадянські права, політичні функції та захищати власні інтереси, відбуваєть­ся «включення» людини до політичного середовища;

6) виховну — розкриває здатність політичної культури форму­вати певний тип «людини політичної», адекватний для певної по­літичної системи;

7) мобілізаційну — політична культура спрямовує та організовує громадян на вирішення певних політичних і соціальних завдань;

8) інтеграції (дезінтеграції), коли політична культура забез­печує засвоєння громадянами політичних норм і цінностей, при­таманних певній спільноті, тим самим згуртовуючи, об’єднуючи їх, або навпаки, не забезпечує засвоєння норм і цінностей, остан­ні «розмиваються», що спричиняє розкол суспільства;

9) відтворювальну — сприяє збереженню і відтворенню пев­ної системи суспільно-політичних відносин з усіма притаманни­ми їй суперечностями й особливостями, тим самим пов’язуючи одне з одним покоління і забезпечуючи історичну неперервність і поступовість політичного процесу;

10) комунікації— суб’єкти взаємодіють з інститутами.

На чому базується цивїлізаційний підхід до виокремлення типів політичної культури?

Ha основі цивілізаційного устрою особливих півсвітів виок­ремлюють такі типи політичної культури, які — Заходу і Сходу, цінності і традиції яких слугують фундаментом практично всіх світових політичних культур.

Що таке політична субкультура? Які є типи субкультур?

Субкультура — це сукупність політичних настанов і мо­делей політичної поведінки, характерних для певних груп та регіонів, які відрізняються від панівних у суспільстві.

Які домінанти є в політичній культурі сучасної України?

Основні домінанти політичної культури України'.

1. Політичну культуру сучасного українського суспільства можна визначити як піддансько-активістську, основними рисами якої є плюралістичність, полісуб’єктивність, суперечливість, рух­ливість, змінність.

2. Політична культура в сучасній Україні часто набуває демаго­гічного забарвлення, рис політичного критиканства та популізму.

3. Політичну культуру в сучасній Україні можна визначити певним чином як маргінальну (складається з субкультур різних соціальних груп, не інтегрованях у єдину соціальну спільноту) і провінційну (зорієнтовану на місцеві, регіональні інтереси).

4. Політична культура України фрагментарна, бо різна на схо­ді і заході, охоплює різні релігійні віросповідання (католицизм і православ’я) та велику кількість політичних партій.

Окрім того, політичній культурі України притаманні'.

J політичний конформізм;

≠ персоналізоване сприйняття влади;

J нерозвиненість громадянських позицій;

≠ недостатньо розвинена індивідуальність;

≠ некритичне запозичення зарубіжного досвіду; переважають підданські відносини до будь-якого центру влади.

Які ознаки мають стати базовими характери- стиками політичної культури молоді?

1. Почуття власної гідності, шанобливе ставлення до прав лю­дини і вміння їх захищати. Про права людини не досить лише знати, слід навчитися сприймати їх як беззаперечну цінність — власну та загальну. Важливо вірити в те, що люди справді мають права, можуть їх захищати, що є реальні механізми їх викорис­тання і захисту.

2. Кожна молода людина повинна вміти міркувати, аналізува­ти, порушувати питання, шукати відповіді на них, робити власні висновки, адекватно орієнтуватися в політичній ситуації, адапту­ватися до суспільних стосунків, що мають тенденцію до демо­графічного розвитку, захищати свої інтереси. Головне тут поля­гає в тому, щоб навчатися сприймати державу не як джерело благодаті чи, навпаки, загрозу автономії особистості, а як інсти­туцію, спрямовану систематично й кваліфіковано керувати соці­альними справами. Критично вимогливе ставлення молоді до влади — неодмінна передумова демократичної держави.

3. Відданість демократичним цінностям, віра в їх реальність та можливість реалізації, сповідування таких цінностей суспільного життя, як права людини, верховенство права, справедливість, го­товність особистості діяти відповідно до вимог законності і спра­ведливості, моральних норм.

4. Політична освіченість, компетентність. Ця риса політичної субкультури молоді визначається ступенем опанування людиною базових знань про статус особистості, права людини, про суспіль­ство, у якому вона живе, його історію, культуру, традиції і звичаї, про відповідальність особи за природу і устрій держави, порядок і процедури її функціонування, можливості громадян впливати на рішення і дії влади, брати участь у діяльності громадських орга­нізацій, політичних партій. Політична освіченість також перед­бачає, що людина знає основні поняття, терміни суспільствознав­ства, розпізнає їх смисл у різних контекстах, уміє пояснювати суспільні процеси, тобто розкривати причини їх виникнення та наслідки розвитку.

5. Ознакою демократизму громадськості, громадянською чес­нотою слугують знання і дотримання законів, здатність особи з повагою ставитися до норм і правил, узвичаєних у суспільстві, виконувати обов’язки, покладені на неї громадою. Дотичний до цього показник лояльності громадськості — це визнання чинних законів, повноважень влади, згода перебувати в наявному «пра­вому полі»,розуміння демократії як певних правил, їх дотри­мання.

6. Толерантність і готовність до компромісу, до розв’язання конфліктів завдяки певним учинкам. Ця риса демократичної по­літичної культури передбачає усвідомлення особистістю мно­жинності й різноманітності світу, повагу до інтересів і прав ін­ших, готовність до взаємовигідного розв’язання конфліктів.

Молодь має усвідомити, що стабільність вільного й законодав­чо врегульованого суспільства, ефективне розв’язання проблем життя громади потребують їх безпосередньої й зацікавленої уча­сті, постійного пошуку свого місця в цих процесах, уміння роби­ти виважений вибір, знання правил і процедур ухвалення рішень та їх реалізації. Починати треба з найменшого, тренуватися, бе­ручи участь у житті колективу, що має стати першим кроком для формування в особи вище зазначених якостей, які знадобляться їй у подальшій участі в розв’язанні важливих перспективних зав­дань держави.

7. Молодь схвально сприймає плюралізм, багатоманітність підходів до розв’язання різноманітних політичних завдань.

8. Критичне ставлення до політиків, їхніх дій, програм, часел.

9. Політична культура молоді має бути зорієнтована на вихо­вання в собі такої якості, як відповідальність.

Які параметри характеризують демократич- ну політичну культуру?

Ознаки демократичної політичної культури¹.

• толерантність громадян і держави до опозиційних сил і опонентів; опозицію визнають як легітимну політична силу, не­від’ємний елемент політичної системи;

• орієнтація на плюралізм думок і позицій, визнання багато- партійної системи і різноманітних ідеологій — за винятком тих, що суперечать принципам гуманізму і законам;

• відносно слабка диференційованість класової свідомості і масове тяжіння громадян до політичного та ідеологічного цент­ру; за таких умов виявляється прагнення вирішувати конфліктні ситуації цивілізовано, не вдаючись до насильницьких методів;

• усвідомлення громадянами принципу «держава для грома­дянина»',

• дотримання закону усіма громадянами, незалежно від поса­ди, статусу тощо.

Як бачимо, зазначені ознаки більшою чи меншою мірою харак­терні для політичної культури українського соціуму. Проте перс­пективи її розвитку і подальшого формування пов’язані зі стано­вленням громадянського суспільства з демократичними формами правління, пріоритетом громадянських прав і свобод, пануванням закону для всіх громадян і офіційних діячів.

Охарактеризуйте зовнішні І внутрішні чинни­ки, які впливають на формування політичної культури

До зовнішніх чинників належать такі:

• зовнішньополітичний вектор розвитку певної країни;

• характер відносин з країнами-партнерами;

• процеси глобалізації економіки, торгівлі, інформаційного простору, освіти, культури тощо;

• духовне і національне відродження народів і народностей світу, які донедавна зазнавали (чи ще зазнають) колоніальних (тоталітарних) утисків за умов глобальних змін.

До внутрішніх чинників формування політичної культури на­лежать:

• історичні традиції, національний характер, менталітет народу;

• система духовних цінностей і суспільна мораль;

• особливості соціальної структури суспільства, рівень його соціальної самоорганізації (розвиток громадянського суспільства);

• тип партійної системи, стан і роль опозиції;

• вплив національної еліти — інтелектуальної, політичної, управлінської, господарської, яка здатна ефективно контролю­вати, нарощувати та залучати національні ресурси у світові процеси;

• стан правової освіти і правової культури населення;

• стан політичної освіти та її практична спрямованість.

Що таке політична соціалізація?

Політична соціалізація — це процес, за допомогою яко­го людина залучається до певних політичних цінностей, включає їх у свій внутрішній світ, формує свою політичну сві­домість, культуру, об’єктивно й суб’єктивно готується до по­літичної діяльності. Коротко кажучи, під політичною соціалі­зацією слід розуміти процес уходження людини в політику.

Головне завдання політичної соціалізації — сформувати само­стійного та відповідального суб’єкта політики. Політична соціа­лізація покликана допомогти людині усвідомити:

• політичний лад;

• своє місце і роль у суспільстві;

• права й обов’язки,

• а також навчити орієнтуватися в складному соціально- політичному становищі, робити усвідомлений вибір;

• репрезентувати і захищати свої інтереси та права інших людей.

Політична соціалізація спрямована на формування у громадян поваги до демократії і тих державних та суспільних інститутів, які її забезпечують.

Перехід від тоталітарної політичної системи до демократичної правової держави зумовив фундаментальні зміни в політичній соціалізації населення, спрямовані на формування таких рис:

• політична толерантність;

• готовність до компромісу;

• прагнення до консенсусу;

• уміння цивілізовано виражати та захищати свої інтереси;

• запобігання політичним конфліктам, уміння цивілізовано розв’язувати їх.

Які Існують концепції політичної соціалізації?

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ

Які етапи проходить політична соціалізація?

Політична соціалізація проходить кілька етапів.

1 етап — політизації — у дітей під впливом оцінок батьків, їхнього ставлення і реакцій формуються уявлення про світ полі­тики.

2 етап — персоналізації — відбувається персоніфікація сприй­няття влади, зразками влади стають, наприклад, постаті президента, прем’єр-міністра тощо.

3 етап — ідеалізації — найважливішим політичним суб’єктам приписують певні якості, і на цій підставі утворюється емоційне ставлення до політичної системи.

4 етап — інституціоналізації — відбувається перехід від пер­соніфікованого сприйняття політики до абстрактнішого, закла­даються уявлення про інститути влади.

Сформовані в дитячі та юнацькі роки політичні уявлення най­давніші. Соціалізація, що відбувається в подальшому житті лю­дини, не справляє серйозного впливу на трансформацію уже за­кладених базових цінностей. Процес радикальної зміни цінно­стей, сформованої політичної культури — ресоціалізація — до­сить болісний і може супроводжуватися внутрішньо-особистіс- ними конфліктами.

Визначте основні стадії політичної соціалі­зації

Науковці також виділяють чотири стадії політичної соціалі­зації:

1) рання (від народження до вступу до школи);

2) навчання (з часу вступу до школи і до закінчення очних форм навчання загального і професійного профілю);

3) соціальна зрілість;

4) завершення життєвого циклу (завершення постійної трудо­вої діяльності в межах офіційної організації).

Які суб'єкти беруть участь і взаємодіють між собою в процесі соціалізації?

У процесі соціалізації беруть участь і взаємодіють між собою кілька суб’єктів:

• соціалізант — той, на кого спрямовано процес соціалізації;

• інститути соціалізації — тобто такі, що беруть участь у про­цесі соціалізації (навчальні заклади, партії, громадські організа­ції, засоби масової інформації тощо);

• агенти соціалізації (соціалізатори) — безпосередні «провід­ники» соціалізаційного впливу (викладачі, активісти, громадські діячі, журналісти тощо).

Що таке типи (моделі) політичної соціалізації?

Які важливі функції виконує політична соціалі­зація?

• Визначає політичні цілі і цінності, яких прагне індивід і мо­же реалізувати завдяки політичній діяльності;

• формує уявлення про прийнятні способи політичної поведін­ки, про адекватність тих чи тих дій у певній ситуації;

• визначає ставлення індивіда до оточення і до політичної си­стеми;

• формує певне ставлення до політичної символіки;

• формує здібності до пізнання навколишнього середовища;

• формує переконання як основу політичного життя.

Поміркуйте!

1. Яке з наведених нижче визначень політичної культури зда­ється вам найбільш змістовним і коректним у науковому сенсі:

а) «політична культура — це сукупність індивідуальних пози­цій і орієнтацій учасників певної політичної системи. Це суб’єк-

тивна сфера, що утворює основу політичних дій і надає їм змісту»;

б) «політична культура суспільства складається із системи емпіричних переконань, експериментальних символів і ціннос­тей, які визначають ситуацію, у якій відбувають політичні дії. Вона формує суб’єктивну орієнтацію на політику» (С. Верба);

в) «політична культура — це ті елементи культури, які мають відношення до правління і політики» (Р. Такер).

2. Американський політолог Р. Такер наводить такий приклад: в країні X більшість громадян переконані, що чиновники, які бе­руть хабарі, поводяться ганебно. Але, незважаючи на думку біль­шості, чиновники продовжують свою справу. Що характеризує політичну культуру цієї країни?

а) переконання громадян;

б) поведінка чиновників;

в) і те, й те;

г) ні те, ні те;

д) інші варіанти відповіді.

3. Оберіть з наведених нижче характеристик ту, яка відповідає активістській політичній культурі:

а) орієнтація на активну діяльність держави;

б) орієнтація на активне включення індивідів в політичне жит­тя, прагнення впливати на політичну систему, щоб реалізувати особисті і групові інтереси;

в) орієнтація на активну неучасть у політичному житті;

г) орієнтація на активне протистояння політичній системі і про­тидію владі.

4. Яким типам політичних систем відповідають нижченаведені «профілі»? Заповніть таблицю.

5. Згідно з даними досліджень, найбільший відсоток повністю або частково задоволених демократією у своїй країні демонст­рують:

Кількість незадоволених демократією перевищує кількість за­доволених у таких країнах:

Спробуйте пояснити результати вищенаведених даних.

5. Визначте найбільш характерні риси політичних лідерів України.

Запитання до теми

1. Що відображає поняття «політична культура»?

2. Яку роль відіграє політична культура в житті суспільства, осо­бистості? Наведіть конкретні приклади її значущості.

3. Які типи політичних культур виокремлюють в політичній науці?

4. Які фактори впливають на процес формування політичної куль­тури в Україні?

5. Як ви вважаєте, чи є взаємозв’язок між рівнем матеріального добробуту і типом політичної культури?

6. Якщо народ турбується про виживання, а не про творення, чи можливе становлення політичної культури активістського типу?

7. Які особливості має політична культура в сучасній Україні?