1. Об’єкт і предмет
Об’єкт науки – це певна область, сфера навколишнього світу, на яку спрямована наука загалом. Для політології цим об’єктом є питання взаємодії соціальних суб’єктів, що виникають з приводу задоволення їхніх інтересів шляхом узгодження й (чи) підпорядкування волі кожного з них волі загальній.
Предмет науки – це ті конкретні питання, проблеми, на які безпосередньо спрямовуються наукові дослідження.
У політології виділяють два підходи щодо предмету досліджень. Прихильники універсалістськи-сумативного підходу вважають, що предметом політології є найрізноманітніші питання, що стосуються значної частини чи й усього суспільства. Звідси, політологія визначається як сукупність політичних знань про суспільство, які виробляють всі суспільні науки. Таким чином, даний підхід веде до необґрунтованого розширення предмету політології аж до ототожнення з її об’єктом, що є гносеологічно непродуктивним.
Прихильники аналітико-концептуального підходу наполягають, що існує сукупність специфічних рис, проявів, явищ, процесів, які за своєю соціальною природою є власне політичними. Даний підхід спрямовує політологію на вивчення конкретних сфер суспільного життя, пов’язаних з владою, державою та ін. Звідси, політологія отримала кілька занадто звужених визначень, через вказівку на дуже конкретизований предмет дослідження: політологія – наука про державу, про політичний процес, про демократію, про політичну культуру і т.д. Проте даний підхід у своїй конкретизації значно обмежує предмет політології, відсікаючи від нього ряд явних проявів політичного.
Тому у рамках даного підходу сформувалася тенденція визначати предмет політології через поєднання ряду безсумнівних проявів політичного: політична система і політичний процес; діалектика влади, владарювання, теорія політики, динаміка політичних інститутів та історія політичних учень.
Останній з названих підходів до визначення предмету є наслідком науковців компромісу, досягнутого 1948 р.
в Парижі на міжнародному колоквіумі під егідою ЮНЕСКО, на якому предметом політології вирішили вважати: а) політичну теорію; б) політичні інституції; в) партії, угрупування, громадську думку; г) міжнародні відносини.Вказавши на недоліки й переваги попередніх підходів спробуємо визначити власний підхід до предмету політології. Скористаємося системно-структурним методом, який спрямовує дослідника на виявлення тривких, сутнісних взаємодій між учасниками політичного життя. В основі цього життя лежить насамперед взаємодія соціальних суб’єктів з приводу задоволення їхніх інтересів.
Предметом вивчення політології є ті прояви суспільного життя, які є наслідком зіткнення інтересів окремих соціальних угрупувань та загальносуспільних інтересів. Так, свого часу, у Канаді політичного змісту набув банальний випадок недопущення директором коледжу до занять двох учениць, що одягнули паранджі. Політичним цей випадок став тому, що потрапив на перетин інтересу окремого (реалізувати свій нахил до релігійності чи екстравагантності) та інтересу загального (гарантування безпеки у суспільстві).
Еще по теме 1. Об’єкт і предмет:
- Об’єкт, предмет психології. Психіка як об’єкт психології. Психічні явища як предмет психології.
- Об’єкт, предмет соціології. Суспільство як об’єкт соціології. Соціальна взаємодія як предмет соціології.
- Об’єкт і предмет, структура та функції політології.
- Предмет сучасної психології як об'єкт наукової саморефлексії.
- Наукові дослідження: різновиди (теоретичні та емпіричні; фундаментальні та прикладні; розвідувальні, описові та аналітичні; польові та лабораторні), проблема, мета, завдання, об’єкт, предмет.
- Тема 3. ІНДИВІД (ОСОБИСТІСТЬ) ЯК СУБ'ЄКТ І ОБ'ЄКТ ПОЛІТИКИ
- 4. Суб’єкти та об’єкти політики
- Особистість як об’єкт та суб’єкт соціальних відносин.
- 3.1 Особистість як первинний суб'єкт і об'єкт політики
- Розділ 1. ПОНЯТТЯ ПРО ПСИХІКУ. ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОПЇ ЯК НАУКИ ПСИХІКА ЛЮДИНИ ЯК ПРЕДМЕТ ІНТЕРЕСУ І НАУКОВОГО ВИВЧЕННЯ. ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
- Трансформація уявлень про предмет психології. Історичне формування предмета психології: від вчення про душу до науки про психіку.
- Об’єкт політології.
- § 3. Суб’єкти господарського права
- §3. Суб’єкти міжнародного права