У найзагальнішому тлумаченні політологія – це наука про політичне життя суспільства, людської цивілізації.

При детальнішому розгляді політологію визначають як науку про закономірності й тенденції функціонування політики, політичних систем та окремих політичних інститутів, їх взаємодію як між собою, так і з іншими підсистемами суспільства.

У більшості країн, де політику інтенсивно вивчають як на академічному, так і на прикладному рівнях, активно використовують термін „політичні науки”, під якими насамперед розуміють політичну філософію, політичну соціологію і політичну психологію. В Україні, як і в більшості країн пострадянського простору, утвердився термін „політологія”, запозичений з соціально-гуманітарного дискурсу, ряду європейських академічних шкіл. З нашого погляду, ця назва декларує готовність і спонукає до комплексного підходу при вивченні політики, поєднуючи знання усіх наук соціально-гуманітарного спрямування.

Термін походить від давньогрецьких слів „polis” (місто-держава) та його похідних: politike (мистецтво управляти містом-державою), politica (поліс, організований певною владою), politeia (конституція), polites (громадянин), politecas (державний діяч) та ін., а також − logos − слово, поняття, вчення.

Політологія, як відносно самостійна царина знань сягає своїми коренями часів Стародавніх держав і насамперед Греції. Виникнення 2,5 тис. років тому соціально зорієнтованого філософського знання зумовило активні роздуми щодо сутності політики як соціального явища, пошуку оптимального політичного ладу, виявлення змісту таких соціальних, моральних і, одночасно, політичних цінностей як свобода, право, справедливість та ін.

Зародки спеціально організованого викладання політичних знань дослідники виявляють у середньовічних університетах. Принаймні на двох із чотирьох обов’язкових тоді факультетів – правовому і філософському – викладання безпосередньо торкалося політичних аспектів суспільного життя.

Відокремлене викладання знань про політику стало набутком нового часу.

Прорив у поширенні політології як науки та навчальної дисципліни відбувся лише після другої світової війни. До того часу політична система суспільства практично зводилася до системи державних органів, обмежувалася лише їх активним функціонуванням. Для вивчення особливостей функціонування і передбачення тенденцій розвитку такої системи вистачало принципів юриспруденції, конституційного, державного та адміністративного права.

Нагальна потреба у політології виникла після другої світової війни. Вона виникла з двох причин: державні діячі передвоєнного часу у більшості випадків дискредитували себе недолугою політикою „умиротворення” фашизму, нездатністю йому протистояти, еміграцією зі своїх країн, а то й колабораціонізмом – співпрацею з фашистами. У ході боротьби з фашизмом і в післявоєнний час народи Європи та інших частин світу здобули багатий політичний досвід, сформували заново чи наповнили новим дієвішим змістом функціонування старих політичних інституцій. З того часу політику, поряд з державою, стали уособлювати масові й кадрові партії, громадські організації, суспільно-політичні рухи, групи тиску, громадська думка й засоби, що її формували. За їх допомогою народи ряду провідних країн світу все з більшою енергією почали перебирати на себе справу прийняття важливих для суспільства рішень.

За цієї обставини теорії держави і права стало замало для аналізу й передбачення політичного життя.

Оскільки радянський тоталітаризм ґрунтувався на засадах залежності народу від влади, але ні в якому разі не на засадах взаємозалежності, взаємодії суспільних верств і влади, то керівництво суспільством, яке здійснювалося в Радянському Союзі компартією не можна визначити як політику у повному сенсі цього слова. Відповідно компартійно-радянському керівництву і не потрібна була політологія як наука. Головною ж причиною ігнорування політології було небажання науковими методами виявляти зміст і характер взаємин, які утвердилися в Радянському Союзі між суспільством і владою. Як наслідок, до політології було причеплено ярлик лженауки і т.п.

Тому лише з послабленням і втратою влади компартією кафедри політології почали з’являтися на теренах СРСР спочатку у Прибалтійських державах. 1990 року у ряді провідних українських університетів, у тому числі й у Вінницькому педінституті (перший завідувач – Ткаченко А.Д.)