<<
>>

ЕКОЛОГІЯ ФІТОЦЕНОЗУ

Фітоценоз важко уявити поза його середовищем. Зовнішнє та внутрішнє середовише в кожному фітоценозі специфічне. Середовище та фітоценоз взаємно проникають і формують одне одного.

Часто при формуванні паркових фітоценозів стикаємось з дисонансом: наприклад, соснова асоціація в діброві, або ж дубняк в суборовому типі лісу. В першому випадку сосна, висаджена в багаті ґрунтові умови, швидко росте, але має крихку деревину, яка піддається сніговалам та вітроломам. У другому випадку дуб довгі роки “сидить”, має малі прирости, є недовговічним і мал о декоративним.

На формування, морфологію, динаміку розвитку, географію і топо­графію фітоценозів впливають такі елементи зовнішнього середовища, як клімат, рельєф, ґрунт і тваринний світ.

Фітоценоз і клімат. Формуючи лісові та паркові фітоценози, слід враховувати, з якого природно-кліматичного району інтродукований вид- едифікатор, чи зможе він створити необхідну структуру. Паркові фіто­ценози в щільнозабудованому міському мікрорайоні створюють з ура­хуванням мікрокліматичних умов міста: в південних районах формують загущені посадки, в північних — розріджені, регулюючи таким чином інсоляцію підпологового простору.

Фітоценоз і рельєф. В.М.Сукачов виділив такі форми рельєфу: 1) мегарельєф (гори висотою понад 1000 м); 2) макрорельєф (невеликі гори та підвищення); 3) мезорельєф (схили річкових долин): 4) мікрорельєф (ділянки, що відрізняються незначною висотою (декілька метрів), експо­зицією); 5) нанорельєф (невеликі підвищення та пониження на водороз- ділах, схилах, заплави рік, що відрізняються на десятки сантиметрів).

Створюючи лісові чи паркові фітоценози, слід враховувати всі зазна­чені вище форми рельєфу, оскільки від цього залежить як продуктив­ність, так і декоративність насадження.

Фітоценоз і ґрунт. Розвиток лісового та паркового фітоценозу пов­ністю залежить від стану ґрунту — природного й антропогенного. Од­нак фітоценози можуть позитивно або негативно впливати па ґрунт, що часто спостерігаємо в лісових і паркових насадженнях.

Фітоценоз і фауна. Лісовий та парковий фітоценози є місцем посе­лення лісової фауни. Кожен ярус має своїх мешканців і є екологічною нішею для чисельної фауни.

Фітоценоз і мікроорганізми. Стосунки між фітоценозом та мікро- біоценозами є різноманітними та складними, оскільки мікроорганізми перебувають у ґрунті, повітрі, в тілі тварин і вищих рослин. Бактерії роз­кладають (деструктизують) різні органічні рештки рослин і тварин до утворення гумусу ґрунту та простих мінеральних речовин, що погли­наються потім знову корінням вищих рослин у вигляді водних розчинів.

Фітоценоз та людина. Людина створила численні культурні фіто­ценози: лісові, паркові, сільськогосподарські, лучні. Але водночас вона позитивно або негативно впливає на їх розвиток. Особливе ставлення людини до природних автогенних фітоценозів, в яких вона веде раціональне господарство або ж охороняє як заповідні об’єкти.

5.6.3.

<< | >>
Источник: Кучерявий В.П.. Екологія.- Львів: Світ, 2001— 500 с.: іл.. 2001

Еще по теме ЕКОЛОГІЯ ФІТОЦЕНОЗУ:

  1. Роль фітоценозу в екосистемах
  2. Отже, рослини в природі живуть не розрізнено, а разом, утворюючи рослинні угруповання, або фітоценози (від phyton — рослини, koinos — спільний).
  3. Проте, незважаючи на складність, картографування біоценозів є ре­альною потребою. Тим більше, що межею біоценозу, згідно з нашими еко- системними уявленнями, є межа фітоценозу.
  4. Екологія як наука, загальнонауковий підхід та методологія
  5. Кучерявий В.П.. Екологія.- Львів: Світ, 2001— 500 с.: іл., 2001
  6. Екологія: означення, мета і завдання екології як науки
  7. Сучасна екологія
  8. Екологія угруповань (синекологія) та екосистемологія
  9. МОДУЛЬ 1 ОСНОВИ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЕКОЛОГІ
  10. МОДУЛЬ 2 ПРИКЛАДЦІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІ
  11. Науково-технічний прогрес та екологія
  12. Екологія людини, біологічні і соціальні аспекти
  13. Глобальна екологія і глобальні екологічні проблеми біосфери
  14. Слід зазначити, що серед екологів існує цілком усталена думка, згідно з якою вся екологія є функціональною.
  15. Екологія: Підручник / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, E 40 М. А. Хвесик та ін. — K.: КНЕУ,2005. — 371 с., 2005