Додаток 2 до розд.6

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про екологічну експертизу

Стаття 13. Державна екологічна експертиза

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколо- го-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організація­ми або спеціально створеними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

(частина перша статті 13 зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1642-III)

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановле­ному порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпе­ку. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологі­чну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого цент­рального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюєть­ся за ініціативою заінтересованих осіб на підставі договору про надання еко- лого-експертних послуг або за рішеннями Кабінету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад чи їх виконавчих комітетів.

Стаття 16. Громадська екологічна експертиза

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громад­ських організацій чи інших громадських формувань.

Стаття 17. Інші екологічні експертизи

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватися за ініціативою заін­тересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізо­ваними еколого-експертними органами і формуваннями.

Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затвер­джується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої вла­ди з питань екології та природних ресурсів.

РОЗДІЛ III

Державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи

Стаття 19. Компетенція Верховної Ради

Автономної Республіки Крим у галузі екологічної експертизи

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства, належить:

1) координація діяльності суб’єктів екологічної експертизи;

2) здійснення контролю за дотриманням законодавства про екологічну експертизу;

3) вирішення інших питань у галузі екологічної експертизи у межах сво­єї компетенції.

Стаття 20. Органи державного управління в галузі екологічної експертизи

Державне управління в галузі екологічної експертизи здійснюють Ка­бінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради, органи виконавчої влади на місцях, спеціально уповноважений централь­ний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів як спеціально уповноважений орган у цій галузі і його органи на місцях, інші органи державної виконавчої влади відповідно до законодавства України.

(стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1642-III)

Стаття 21. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі еко­логічної експертизи

Кабінет Міністрів України в галузі екологічної експертизи:

1) призначає проведення державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та діючих об’єктів і комплексів, негативний вплив яких на стан навколишнього природного середовища поширюється або може поширюватися за межі однієї області чи за межі Автономної Респуб­ліки Крим;

2) призначає проведення додаткової державної екологічної експертизи зазначених у пункті 1 цієї статті об’єктів екологічної експертизи;

3) визначає порядок передачі документації на державну екологічну екс­пертизу;

4) затверджує перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підви­щену екологічну небезпеку;

5) здійснює й інші функції в галузі екологічної експертизи в межах своєї компетенції.

Стаття 23. Компетенція місцевих Рад у галузі екологічної екс­пертизи

Місцеві Ради в межах відповідної території у порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами:

1) приймають рішення і організують у разі необхідності проведення еко­логічної експертизи;

2) визначають граничні розміри відрахувань на проведення екологічних експертиз з відповідних позабюджетних фондів охорони навколиш­нього природного середовища;

3) координують діяльність суб’єктів екологічної експертизи;

4) сприяють інформуванню населення про результати екологічних екс­пертиз;

5) здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про еколо­гічну експертизу;

6) вирішують інші питання у галузі екологічної експертизи в межах своєї компетенції.

Окремі повноваження щодо регулювання відносин у галузі еколо­гічної експертизи місцеві Ради можуть делегувати своїм виконавчим комітетам.

Стаття 26. Експертні та консультативні ради екологічної експертизи

Експертні та консультативні ради екологічної експертизи можуть утворюватися на добровільних засадах при державних еколого-експертних органах, об’єднаннях громадян та інших формуваннях з працівників науково- дослідних установ, вузів, висококваліфікованих спеціалістів-практиків народ­ного господарства, представників громадськості та засобів масової інформації.

Типове положення про експертні та консультативні ради екологічної експертизи затверджується спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

РОЗДІЛ IV

Статус експерта екологічної експертизи

Стаття 28. Права експерта державної екологічної експертизи

Експерт державної екологічної експертизи має право:

1) одержувати на свою вимогу відомості та матеріали, необхідні для проведення екологічної експертизи;

2) ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам природоохоронного законо­давства, екологічним стандартам і нормативам та врахування яких по­требує додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додат­кових капіталовкладень;

3) вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експер­тизи висококваліфікованих спеціалістів, науковців, створення належ­ної матеріально-технічної та інформаційної бази;

4) на викладення особистої думки щодо висновків проведеної екологіч­ної експертизи.

РОЗДІЛ VI

Порядок проведення екологічної експертизи

Стаття 33. Процедура проведення екологічної експертизи

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об’єктів екологічної експертизи, підготовку обґрун­тованого об’єктивного еколого-експертного висновку.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти екологічної експертизи та створення еколого-експерт­них комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняль­ного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достат­ності та ефективності екологічних обгрунтувань діяльності об’єктів екологічної експертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

Стаття 34. Умови і підстави проведення державної екологічної експертизи

Державна екологічна експертиза проводиться у разі:

1) наявної або можливої потенційної небезпеки об’єктів екологічної екс­пертизи для навколишнього природного середовища;

(пункт 1 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1642-III)

2) прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, Уря­дом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами чи їх виконав­чими комітетами, судом та правоохоронними органами відповідно до законодавства;

3) обумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.Держа­вна екологічна експертиза видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться після оголошення замовником через засоби масової інформації Заяви про екологічні на­слідки діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з обгрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 36. Вимоги до матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище

У матеріалах оцінки впливу на навколишнє природне середовище запланованої чи здійснюваної діяльності обґрунтовуються її доцільність та способи реалізації, можливі альтернативні варіанти рішень, характери­стика стану навколишнього природного середовища території, види та рі­вні впливу на нього в нормальних і екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану, еколого-економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня екологічного ризику і забезпечення вимог екологі­чної безпеки.

Стаття 38. Строки проведення державної екологічної експертизи

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об’єктів:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи ор­ганізацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — до 45 календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випад­ках, залежно від складності проблеми — до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісі­ями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календар­них днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органу комплекту необхідних матеріалів і докумен­тів, а у разі необхідності — і додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Стаття 45. Визнання висновків державної екологічної експертизи недійсними

Висновки державної екологічної експертизи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі:

1) порушення вимог законодавства про проведення державної екологічної експертизи;

2) недотримання державних санітарних норм, правил, гігієнічних норма­тивів, будівельних норм і правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забез­печення екологічної безпеки;

3) неврахування важливих достовірних відомостей про стан екологі­чної ситуації, що склалася в районі (місці) реалізації об’єкта еко­логічної експертизи, який може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, природних ресурсів, здо­ров’я людей;

4) порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо це призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи.

Стаття 46. Оскарження рішень, прийнятих на підставі висновків державної екологічної експертизи

Рішення, прийняті відповідними органами на підставі висновків дер­жавної екологічної експертизи, можуть бути оскаржені заінтересованими юридичними особами до відповідних вищих органів протягом місяця від дня їх прийняття, а в разі незгоди з рішеннями цих органів — в судовому порядку відповідно до законодавства України.

РОЗДІЛ VIII

Відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу

Стаття 50. Правопорушення в галузі екологічної експертизи

Правопорушеннями в галузі екологічної експертизи є:

1) порушення встановленого законодавством порядку проведення еколо­гічної експертизи;

2) надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки дія­льності об’єкта екологічної експертизи;

3) надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, без позити­вного висновку екологічної експертизи;

(пункт 3 частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1642-III)

4) здійснення екологічної експертизи неправоздатними підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян та іншими форму­ваннями;

5) недотримання під час реалізації об’єкта експертизи вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання при­родних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки відповідно до висновку державної екологічної експертизи;

6) незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи;

7) ухилення від надання на законну вимогу державних еколого-експерт­них органів і формувань необхідних відомостей і матеріалів;

8) підготовка свідомо неправдивого висновку державної екологічної екс­пертизи.

Особи, винні в порушенні законодавства в галузі екологічної експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення в галузі екологічної експертизи.

РОЗДІЛ IX

Міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи

Стаття 51. Міжнародне співробітництво в галузі екологічної екс­пертизи

Міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи здійс­нюється відповідно до міжнародних договорів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого нада­на Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що пе­редбачені законодавством України про охорону навколишнього природ­ного середовища, то застосовуються правила міжнародного договору України.

(частина друга статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1642-III) Міжнародні екологічні експертизи регламентуються міжнародними договорами.