Запитання

Надзвичайну роль у пізнанні та практиці міркування ві­діграють думки, що втілені в запитальних реченнях. Розв’я­зання різноманітних проблем передбачає постановку тих або інших запитань.

З а п и т а н н я — це думка, в якій зафіксована вимо­га або прохання поновити наявну інформацію з метою усунення або зменшення пізнавальної невизначеності.

Запитання, на відміну від судження, оцінюються не як «істинні» чи «хибні», а як «логічно коректні» чи «логіч­но некоректні».

Логічно к о р е к т н и м називається запитання, на яке можна дати істинну або хибну відповідь.

Наприклад, «Хто може бути обраний народним депу­татом?», «Чому дорівнює відстань від Землі до Сонця?».

Логічно н е к о р е к т н и м називається запитання, на яке не можна дати ні хибної, ні істинної відповіді.

Логічно некоректні запитання бувають двох видів:

а) тривіально некоректні запитання і

б) нетривіально некоректні запитання.

Тривіально некоректним є запитання на яке не мож­на дати ніякої відповіді.

Тривіально некоректні запитання втілюються в речен­нях, що містять неясні (невизначені) слова або словоспо­лучення. Наприклад, «Які інтенції властиві квадрату в точці перетину його діагоналей?».

Нетривіально некоректним називається запитання, на яке не можна дати істинної відповіді. Такі запитання називають ще провокаційними. Наприклад, «Коли пере­стануть вирощувати ананаси на Місяці?».

Існує типологія відповідей на запитання. Серед істин­них відповідей на запитання розрізняють:

а) правильні відповіді і

б) неправильні відповіді.

П р а в и л ь н о ю відповіддю називається відповідь, яка повністю або частково усуває пізнавальну невизна­ченість.

У свою чергу, відповідь, яка повністю усуває пізнава­льну невизначеність називають с и л ь н о ю, а яка не повністю — с л а б к о ю. Наприклад, маємо запитання «Хто відкрив Америку?».

Сильною відповіддю на це запитання буде: «Христофор Колумб», а слабкою — «Іспанець», «Якийсь іноземець» тощо.

Н е п р а в и л ь н и м и називаються відповіді, які не знижують пізнавальної невизначеності.

У таких відповідях частково або повністю повторюється інформація передумови запитання.

Наприклад, на запитання «Кому із видатних письмен­ників ХІХ ст. належить авторство романа «Граф Мон- те-Крісто»?» маємо неправильну відповідь: «Видатний письменник ХІХ ст.».

10.