Емоція огиди - виникає разом із бажанням позбутися чогось або когось.

В немовляти реакція огиди може бути активована лише хімічним подразником - гіркою чи зіпсутою їжею. Але в міру дорослішання людина вчиться відчувати огиду до найрізноманітніших об’єктів довколишнього світу, навіть до самого себе.

Причини і наслідки огиди

Почуття

- слабість, відраза

- провал, некомпетентність, злість, розчарованість в собі

- незадоволеність діями інших людей

Думки

- ненависть, осуд дій

- про неприємні речі

- про самотність, ізоляцію

Дії

- самообвинувачення

- нехороші вчинки, зроблені всупереч власному бажанню

- що осуджуються довколишніми

- порушення юридичних і моральних норм

наслідки

Почуття

- фізична огида, погане самопочуття

- апатія, розчарування

- образи, використання себе

- провал, самоосудження

- все недобре і погано

Думки

- про несприятливу ситуацію

- про подію, що викликала огиду

- про те, як забути ситуацію, що склалася

- про провал, самообвинувачення

- пошук способів вирішення проблеми

Дії

- спрямовані на вихід із ситуації

- вирішення проблеми

- вербальна чи фізична ворожість

- переоцінка власної позиції, бажання стати кращим

Мімічний вираз огиди можна побачити навіть на обличчі немовляти. Окрім нахмурених брів і зморщеного носа, ми спостерігаємо підняту верхню губу і опущену нижню, в результаті рот набуває форми кута. Язик злегка висунутий, так, ніби ви щось виштовхуєте з рота.

З віком людина навчається контролювати свої емоції. Ми не лише вчимося приховувати огиду, прикривати її іншими емоціями, але і набуваємо навичок «виражати» емоцію не відчуваючи її. Крім того, ми можемо за допомогою одного мімічного руху дати зрозуміти, що щось викликає огиду. Діти висовують язик і говорять «Фу». Дорослі - виражають огиду ледь піднімаючи верхню губу і злегка наморщивши ніс. Ці рухи настільки невловимі, що можуть залишитися невпізнаними. Відчуваючи огиду до чогось чи когось, людина прагне уникнути взаємодії з ким небудь чи з чимось.

Біологічна функція - мотивує огиду до неприємних на смак і на запах речовин.

Соціальна функція - огида може бути спрямована не назовні, а на самого себе, що призводить до зниження самооцінки та депресії. Наприклад, порушення харчової поведінки характеризується подвійною симптоматикою - переїданням і голодом, що змінюють один одного. Переїдання зумовлено цілим комплексом причин, емоційних потреб. Голод - виключно є емоцією огиди. Сприймання себе як «повної і потворної» викликає огиду.

Психологічні порушення непомірність в їжі призводить до таких порушень як булімія і анорексія, які відбиваються на фізичному і психічному здоров’ї людини. Огида в комбінації з гнівом є основною причиною розвитку такої риси особистості, як підвищена агресивність.