§ 8. Право на особисту недоторканність

Право на особисту недоторканність визначається як право людини самостійно ухвалювати рішення щодо цілісності свого організму за життя або після смерті, захищеність особи від будь- якого не бажаного нею впливу, контакту або посягання, а також право самостійного вирішення питання контактування з оточую­чим середовищем¹.

Право на тілесну недоторканість є елементом права на особисту недоторканність і передбачає право на захист від проти­правних посягань на тілесну цілісність організму людини й право вільно розпоряджатися своїм тілом, органами та тканинами^{[102] [103].}

Право на статеву недоторканість визнається за людиною незалежно від її віку: особа, яка не досягла статевої зрілості, має право на захист від статевих зносин взагалі; особа, яка не досягла 16-річного віку, має право на захист від розпусних дій щодо неї; особа, яка досягла статевої зрілості, має право самостійно вирішу­вати питання свого статевого життя^[104].

Право на психічну недоторканість передбачає сукупність правомочностей із забезпечення благополуччя психічного здо­ров'я людини й можливості особи вимагати компенсації завданої шкоди у разі порушення цього права^[105].

Будь-яке порушення особистого немайнового права жінки та чоловіка на особисту недоторканність є протиправним і забезпе­чується певними санкціями з боку держави. Згідно зі ст. 15 закону України «Про попередження насильства в сім'ї» члени сім'ї, які вчи­нили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Сімейно-правовим засобом захисту чоловіка та жінки від на­сильства з боку одне одного є аліментні зобов'язання. Так, право одного з подружжя на утримання після розірвання шлюбу відпо­відно до ст. 76 СК України виникає, зокрема, тоді, коли ця особа стала інвалідом, і її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка чи колишньої дружини під час шлюбу (наприклад, унаслідок вчинення насильства в сім'ї).

Цивільно-правовим засобом, який може застосовуватись у разі вчинення насильства в сім'ї, є зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Крім відшкодування матеріальної шкоди, за вчинення насилля в сім'ї винна особа може бути зобов'язана відшкодувати потерпілій особі моральну шкоду.