ВСТУП

У 1991 році Український народ чітко визначився не лише з питан­ням створення власної незалежної держави, а й з фундаментальними засадами, принципами та ідеями її подальшого становлення, чільне місце серед яких посідають принципи народного суверенітету, наро­довладдя і верховенства права.

Різні аспекти реалізації народом належної йому влади завжди були і є об'єктом особливої уваги відповідних галузей як зарубіжної, так і української науки правознавства. Загальновідомо, що народовладдя є надзвичайно багатогранним явищем, яке з часу свого виникнення перебуває в постійному процесі пошуку нових і вдосконалення вже відомих форм, видів, засобів і способів реалізації народом належної йому влади. Сучасні глобалізаційні виклики й передові досягнення техніки також ставлять перед будь-яким народом надзвичайно важ­ливі актуальні питання пошуку шляхів збереження народного і дер­жавного суверенітету, забезпечення розробки та прийняття правиль­них і ефективних управлінських рішень.

Сьогодні Україна стала на шлях вдосконалення свого Основного Закону. До участі у роботі створеної Президентом України Конститу­ційної Асамблеї залучено як національних, так і зарубіжних (в тому числі міжнародно визнаних) незалежних експертів і фахівців, у тому числі громадських та політичних діячів, правознавців, зокрема вче- них-конституціоналістів, представників різних правозахисних орга­нізацій.

Саме тому у відповідному Указі Президента України зазначено про доцільність створення у структурі Конституційної Асамблеї окремої спеціальної «комісії з питань народовладдя». Зрозуміло, що на цю ко­місію лягає серйозна відповідальність за якість тексту проекту Ос­новного Закону в частині системного «вкраплення» в конкретні статті чітких формулювань (положень), які (в разі прийняття нової редакції чи змін до Конституції України) повинні забезпечити подальше ста­новлення демократичної Української держави на згаданих вище заса­дах ефективного управління, законодавче вдосконалення механізмів реалізації народовладдя і розвиток громадянського суспільства.

Така ситуація ще раз засвідчує актуальність обраної автором теми дослідження з метою напрацювання та наукового обґрунтування як теоретичних аспектів концепції народовладдя, так і формування відповідних конкретних пропозицій щодо вдосконалення конститу­ційно-правового регулювання забезпечення народовладдя в Україні як визначальної умови становлення демократичної держави та гро­мадянського суспільства. Адже розуміння всіх аспектів (форм, видів, суб'єктів, механізмів) управління власною країною дозволить вчасно, швидко, правильно і ефективно реагувати на різні глобалізаційні ви­клики.

Автор висловлює щиру вдячність рецензентам: доктору юридич­них наук, професору, академіку НАПрНУ, народному депутату Укра­їни Д. М. Притиці, доктору юридичних наук, доценту кафедри кон­ституційного права юридичного факультету Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка Н. А. Мяловицькій, доктору юридичних наук, доценту, завідувачу кафедри конституційного, ад­міністративного та фінансового права Відкритого міжнародного уні­верситету розвитку людини «Україна» Ю. О. Фрицькому за висловле­ні слушні зауваження та цінні поради.