«Окремий сюжет про Норнаґеста» («Norna-gests ?attr»)

Вступ

Ця північна версія мотиву Мелеагра виникла (якщо вірити Янові де Фрісу) «не раніше 1300 р.»²⁸⁹. Вона збереглася в двох пергаменних рукописах «Olafs saga Tryggvasonar еп mesta» («Flateyjarbok», бл.

Не було окремого видання цього таттру. Він був опублікований як складова частина «Flateyjarbok» у FSN (вид. C. C. Rafn. — Т. І. — 1829. — С. 313—342; перевидав Gu?ni Jonsson. — Т. 1. — Akureyri, 1959. — С. 305—335) або в Snorra-Edda (вид. Emst Wilken, 2-ге вид., Paderbom, 1912. — С. 235—261).

Німецький переклад Пауля Германна надрукований у 21-му томі серії Thule (перше видання: Jena, 1923; друге видання, Darmstadt, 1966. — С. 199—218).,

Англійський переклад зроблений Nora Kershaw. Stories and Ballads of the Far Past. — Cambridge, 1921. — C. 14—37.

Вибрана бібліографія

Hollander, Lee M. Notes on the Nornagests ?attr. Scandinavian Studies. — T. 3. — 1916. — C. 105—111; Panzer, Friedrich. ZurErzahlung von Nomagest. Vom Werden des deutscher Geistes. Festgabe Gustav Ehris- mann.—Leipzig, 1925.—C. 27—34; Wiirth, Stephanie. Elementa des Erzah- lens. Die ??ttir der Flateyjarbok. Beitrage zur nordischen Philologie. — T. 20. — Basel und Frankfurt am Main, 1991; Wiirth, Stephanie. Nomagest ?attr. — Med. Scand., 1993. — C. 435—436; Simek. — C. 261.

Вибрані уривки та аналіз

Посланці Ґудмунда, короля Ґлесісвелліру

Саґа розповідає, що невідомий гість (gesir) з’явився при дворі норвезького короля Олава Трюґґвасона на третьому році його прав­ління, тобто в 998 р. Він назвався Ґестом (Норна-Ґест Тордарсон) і сказав, що його батьківщина — Данія, він родом із Ґренінґа²⁹¹. Він справді виявився незвичайним гостем. Йому було триста років віку (див. «Саґу про Орвара-Стрілу»), і він захоплено розповідав про те, як велося йому при дворі Сіґурда Сіґмундарсона у Фракланді (один з героїв «Поетичної Едди»), і про свою участь у вікінґівських походах синів Раґнара Шкіряні Штани на італійських морях.

Його життя було дуже тісно пов’язано зі свічкою, яку дала йому після його народження одна з трьох погпіг (богинь долі); звідси і його прізвисько. Цю свічку він завжди носив із собою. Коли він був охрещений королем-місіонером, він запалив ту свічку і в цю мить помер.

Саґа розповідає також, що у зв’язку з візитом Норна-Ґеста стала­ся інша незвичайна подія. Спеціальні посланці відвідали короля Олава.

«Того ж таки року прийшли до нього, Олава, двоє чоловіків, обидва на ім’я Грім. Вони були послані Ґудмундом, королем Ґлесіс­велліру (a ?vi ari коти ok til hans ?eir menn, er Grimar hetu ok varu sendir af Gudmundi a Glasisvollum). Вони принесли королю Олавові два роги для пиття, подарунок від Ґудмунда; вони (роги) також називалися Grimar («Ґрімами»)»²⁹².

Детальніше про цих посланців розповідається в Helga?attr?oris- sonar. Редактор Norna-gests ?attr посилається на ці відомості, не на­зиваючи інших специфічних джерел.

Кури і Квени

Крім того, ми довідуємося з Norna-gests ?attr про ще два цікаві факти. Король Гальвдан, який воював із «Halfrekkar», був із клану Ільвінґів²⁹³. А король Сіґурд Грінґ (VIII ст.) у своєму похилому віці мусив боронити «свою країну Швецію, яку пустошили Кури та Кве­ни» (?vi at Kurir ok Kvcenir herju?u ?angat)™.

Важливо відзначити, що згідно з традицією, якої сам автор був інтегральною частиною, Героїчна Доба Сіґурда була на 300 років раніше від часів Олава Трюґґвасона, тобто ті події датувалися кінцем VII і першою половиною VIII ст.