5. Соціальна психологія і Морено

В галузі соціальної психології варті нашої уваги насамперед наукові дослідження Джекоба Леві Морено (1892 — 1974 pp.), американського психосоціолога румунського походження. /150/«Фактично я розпочав свою наукову діяльність, — пише Морено, — десь від 1910 р.

¹ J. L. MORENO. «Psychotherapie de groupe et psychodrame», PUF, p. 13.

Таким чином Морено почав запроваджувати психодраму — цю надзвичайно плідну галузь соціальної психології, дисципліни, проміжної між соціологією та психологією. Натхнені певними психоаналітичними принципами (Морено був психіатром), праці цього практика проливають світло на індивідуальні тертя і кривди, часто старанно замасковані, які діють у групах і призводять до їхнього розколу. Про що ж ідеться? Про те, щоб вилікувати суспільство, але не так, як це хотів зробити Маркс, опираючись на глобальну колективну боротьбу, побудовану на підбитті історичних підсумків, а за допомогою мікросоціологічного дослідження. Вивчення малих соціальних угруповань визначає соціальну терапію. Такий терапевтичний аналіз патології малих груп привів Морено до необхідності створити кілька фундаментальних понять та інструментів: соціометрію — науку, яка вимірює взаємини між людьми, ставлячи собі за мету розкривати зв’язки спорідненості, почуття ненависті або відрази, які діють у межах тієї або тієї групи; соціометричний тест — засіб виміру соціальної організації групи, він прояснює притягування або відштовхування, які можна обчислити статистично і представити графічно; соціатрію — науку терапії соціальних систем; психодраму — театральну терапевтичну постановку, що дає змогу хворому визволитися, граючи роль, пристосовану до його ситуації, пережити на сцені сукупність взаємин, які прив’язують цього індивіда до його оточення.

Ця індивідуальна або колективна терапія мала величезний успіх у Сполучених Штатах, а потім і в Європі. В 1946 р. до нью-йоркського Інституту групової психодрами і психотерапії прибувають перші французькі гості. Саме тоді професор Жан Деле, знаменитий психіатр, відкриває для себе психодраму. Того /151/ ж року перша група дитячої психодрами відкривається при Центрі Клода-Бернара.

Хоча психодрама і соціодрама — своїм аналізом конфліктів засобами експериментальних дій і драматичних методів — і зачіпають марксистську вразливість, хоча такий підхід і видається цим останнім чужим справжній діяльній практиці (звідси численні полемічні диспути та ідейні сутички п’ятдесятих років), це прагнення лікувати грою та тренуванням свідомості завжди викликало жвавий інтерес і давало істотні результати. Крім того, концепція Морено відкрила дорогу численним мікросоціологічним дослідженням нашого часу. І, нарешті, прийоми Морено викликають у пам’яті приємні образи театру Піранделло. Ці терапевтичні вистави, що дають змогу хворим, граючи ролі, здійснити катарсис, мають певні аналогії в п’єсах великого італійського драматурга.

6. Висновки щодо наук про людину

Психосоціологія, психодрама Морено та ін. цікавляться насамперед мікрогрупами і таким чином провіщають, з певного погляду, кінець великих систем, що орієнтуються на суспільні класи, на історичну телеологію тощо. Серед цих останніх слід назвати марксизм, предмет нашого наступного розділу, який, попри все вищесказане, впливав на розвиток філософської думки протягом десятиріч.

Крім того, слід підкреслити величезну роль психоаналізу в духовних процесах нашого сторіччя. Хоча останнім часом суспільна думка значно охолола до цього напрямку, він позначив собою наше сьогодні. Фройдівські концепції застосовують і в нашому повсякденному житті (хоч і в спотвореному вигляді), і в нашій естетиці, і в нашому малярстві тощо. Всі гуманітарні науки засвоїли більше або менше концептуальний фройдівський інструментарій. Хіба не означають цей успіх і ця повсюдна присутність, що психоаналіз дає змогу проникати в глибінь людської душі, що його дослідницький метод багатий на дуже плідні евристичні процедури? «У тому, що стосується підсвідомих психічних процесів, психоаналіз здійснив таку антропологічну революцію¹, змінивши наше уявлення про людину, про культуру і про суспільні науки.

¹ P.-L. ASSOUN. «Freud et les sciences sociales», Cursus, Armand Colin. /152/