<<
>>

Питання 1. Поняття і види центральних органів виконавчої влади.

Правовий статус міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх посадових осіб визначено Конституцією України, Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» від 3 березня 2011 р.

Центральним органом виконавчої влади називають орган, який забезпечує проведення в життя державної політики у відповідній галузі на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку і безпосередньо підпорядковується Кабінету Міністрів України або іншому центральному органу виконавчої влади.

Згідно Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» виділені такі види центральних органів виконавчої влади:

■ міністерства;

■ державні служби та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державної служби;

центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у в одній чи декількох сферах.

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України. Посади Прем'єр- міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених Законом України "Про державну службу".

Державна служба (державна інспекція, державне агентство) - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідного члена Кабінету Міністрів України і який забезпечує реалізацію державної політики в одній чи декількох сферах.

Державна служба (державна інспекція, державне агентство) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України; забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності; здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державну службу (інспекцію, агенство) очолює її голова.

Державна служба - центральний орган виконавчої влади, більшість функцій якого складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам.

Державне агенство - центральний орган виконавчої влади, більшість функцій якого складають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Державна інспекція - центральний орган виконавчої влади, більшість функцій якого складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами,юридичними та фізичними особами актів законодавства.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Члени Кабінету Міністрів України можуть вносити Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо утворення, реорганізації або ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади має не більше чотирьох заступників, у тому числі одного першого, які належать до числа керівників відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. У разі необхідності за рішенням Кабінету міністрів кількість заступників керівників окремих центральних органів виконавчої влади може бути збільшена.

Статус керівників центральних органів виконавчої влади встановлюється положеннями про ці органи. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України. Керівників центральних органів виконавчої влади в установленому порядку призначає на посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України. Повноваження керівників центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє Кабінет Міністрів України.

Фінансування видатків на забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Гранична чисельність працівників центральних органів виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структуру міністерства, а також структуру центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує міністр, затверджує відповідний міністр, структуру іншого центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник, якщо інше не передбачено законом.

Працівників центральних апаратів міністерств призначають на посади та звільняють з посад відповідні міністри, інших центральних органів виконавчої влади - їх керівники. Штатний розпис, кошторис видатків міністерства затверджує відповідний міністр за погодженням з Міністерством фінансів України. Штатний розпис, кошторис видатків іншого центрального органу виконавчої влади затверджує керівник цього органу за погодженням з Міністерством фінансів України.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Керівників територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого центрального органу виконавчої влади - керівник цього органу.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби). Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади.

Урядові органи державного управління здійснюють:

• управління окремими підгалузями або сферами діяльності;

• контрольно-наглядові функції;

• регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади. Положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України.

<< | >>
Источник: Конституційне право України: Навчальний посібник для студентів за напрямами підготовки 6.030401 «Правознавство» та 6.030402 «Правоохоронна діяльність» / Уклад. : О.В. Мошак, А.С. Мазуренко. - Одеса: ОДУВС,2015. - 368 с.. 2015

Еще по теме Питання 1. Поняття і види центральних органів виконавчої влади.:

  1. Екологічна паспортизація об’єктів
  2. Стаття 9. Суб’єкти надання безоплатної первинної правової допомоги
  3. Види джерел конституційного права
  4. Стаття 16. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги