Стаття 9. Суб’єкти надання безоплатної первинної правової допомоги

1. Суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичні та юридичні особи приватного права;

4) спеціалізовані установи.

Встановлене цією статтею коло суб' єктів надання первинної право­вої допомоги є широким. Найпростішими за досягненням є органи ви­конавчої влади та місцевого самоврядування. Саме вони мають бути основою для надання такої правової допомоги, оскільки вони діють від імені держави та є джерелом забезпечення/порушення прав і свобод, означених в частині 1 статті 7 Закону.

Орган виконавчої влади — самостійний вид органів державної вла­ди, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням забезпечення функціонування од­нієї гілки державної влади — виконавчої.

Вищим органом в системі органів виконавчої влади є Кабінет Мініс­трів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні орга­ни виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи вико­навчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідуються в порядку, встановленому законодав­ством.

До системи місцевих органів виконавчої влади входять місцеві держа­вні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях, районах, ра­йонах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійс­нює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-терито­ріальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відпові­дною радою.

Фізичні та юридичні особи приватного права — широке поняття. Воно містить у собі наступних суб' єктів, які мають відповідну юридич­ну освіту та спроможні надати таку допомогу на достатньому фаховому рівні: адвокати, підприємці, фірми, вузи, юридичні клініки, професійні об' єднання, тощо.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською дія­льністю.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нота­ріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управлін­ня. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Спеціалізованими установами згідно цього закону є утворені орга­нами місцевого самоврядування відповідно до цього закону та утриму­вані за їх рахунок неприбуткові організації з надання первинної право­вої допомоги.

Якщо органом, який отримав звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги буде встановлено, що питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції цього органу, таке звернення переадресовується протягом п’яти календарних днів до відповідного органу (до компетенції якого відноситься порушене у зверненні питан­ня), про що повідомляється особа, яка подала звернення.