Стаття 16. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються Міністерством юстиції України при головних управ­ліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці.

2. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не забороне­них законодавством джерел.

4. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених час­тиною другою статті 13 цього Закону.

5. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безо­платної вторинної правової допомоги встановлюються Положен­ням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомо­ги, що затверджується Міністерством юстиції України.

6. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної право­вої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та ін­шими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, орга­нами місцевого самоврядування.

7. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно- територіальної одиниці.

Законом передбачено, що Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, облас­тях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної ад­міністративно-територіальної одиниці.

2. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є не­прибутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Законом передбачено, що джерелом фінансування діяльності Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги є Держав­ний бюджет України, а також інші не заборонені законодавством дже­рела. Зміст та обсяг останніх в Законі не розкривається.

4. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які утворюються при головних управліннях юстиції, забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених у ч. 2 ст. 13 Закону (захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів певних осіб, складення документів процесуального характеру). Однак, вказані дії здійснюватимуться не працівниками центрів, а адвокатами на підставі відповідних договорів (контрактів). Таким чином, Законом передбачено посередницький характер діяльності центрів наслідком чого є збіль­шення часу від моменту звернення особи до моменту надання їй реаль­ної допомоги.

З’ясування питання про доцільність надання особі правової допомо­ги та визначення її виду здійснюється не тим суб’єктом, який цю допо­могу безпосередньо надає. Суб’єкт отримання безоплатної правової до­помоги не бере участі у виборі адвоката, незважаючи на те, що це безпосередньо його стосується. Певною мірою це не узгоджується з вимогами ч.1 ст. 59 Конституції України, за якою кожен є вільним ви­борі захисника своїх прав, а також з положенням ч. 1 ст. 57 Конституції України, відповідно до якого кожному гарантується право знати свої права та обов’язки.

5. Повноваження та процедурні моменти діяльності центрів з надан­ня безоплатної вторинної правової допомоги визначаються Міністерст­вом юстиції України, через затвердження останнім Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

6. Питання щодо порядку та характеру взаємодії Центрів з надання безоплатної вторинної допомоги із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади та ор­ганами місцевого самоврядування у Законі прямо не розкривається.

Так, особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані поінформувати підозрюваного, обвинуваченого чи підсуд­ного про можливість призначення захисника відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». У випадках, коли участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений, підсудний не залучив захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд у встановленому законом порядку надсилають запит про призначення за­хисника до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника є обов’язковою для керівника центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Міліція інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи, крім ви­падків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

На Державну прикордонну службу України відповідно до визначе­них законом завдань покладається забезпечення затриманим особам з моменту їх затримання права захищати себе особисто або користувати­ся правовою допомогою захисника, а також інформування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центру з надання безо­платної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання осіб згідно з дорученням правоохоронних органів України та адмініст­ративного затримання осіб за винятком випадків, коли особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Органи міграційної служби поряд з прийняттям заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, пе­редбаченому цим Законом повинні надавати роз’яснення щодо порядку звернення про надання безоплатної правової допомоги, за бажанням за­явника приймає таке звернення та передає його відповідно до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіального органу юстиції чи центру з надання безоплатної вторинної правової до­помоги.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги належать такі власні (самоврядні) повноваження:

1) утворення в установленому порядку установ з надання безоплат­ної первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади;

2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворен­ня установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирі­шення питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх ді­яльності, надання для їх функціонування необхідних приміщень;

3) забезпечення координації діяльності установ з надання безоплат­ної первинної правової допомоги на території відповідної адміністрати­вно-територіальної одиниці;

4) здійснення фінансування установ з надання безоплатної первин­ної правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами за призначенням;

5) розгляд письмових звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що належать до їх компетенції, відповідно до закону;

6) надання роз’яснень положень чинного законодавства та консуль­тацій щодо порядку звернення про надання безоплатної вторинної пра­вової допомоги;

7) забезпечення особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги;

8) залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та юридич­них осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;

9) координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги;

10) надання документів та інших матеріалів, або їх копій, що необ­хідні у зв’язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги;

11) організація семінарів, конференцій з питань безоплатної пер­винної правової допомоги.

7. Оскільки діяльність Центру з надання безоплатної вторинної пра­вової допомоги поширюється на територію відповідної адміністратив­но-територіальної одиниці, а Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, облас­тях, містах Києві та Севастополі, то діяльність центру поширюється на відповідну область, м. Київ, м. Севастополь, АР Крим.