Політологія як наука та навчальна дисципліна

Наука про політику як самостійна академічна і навчальна дисциплі­на існує з кінця ХІХ століття, але особливо інтенсивно вона розвивається після Другої світової війни. З 60-70-х років ХХ ст.

У Радянському Союзі й більшості країн соціалістичного табору по­літологію називали «лженаукою», «буржуазною наукою». Практично до кінця 1980-х років на неї було накладено ідеологічне табу. Політичні до­слідження здійснювалися лише в межах таких ідеологізованих дисциплін, як історичний матеріалізм, науковий комунізм, історія КПРС. Лише після горбачовської перебудови політологія як наука і навчальна дисципліна почала швидкими темпами утверджуватись на теренах постсоціалістичних країн, - зокрема, з 1990 р. вона впроваджується у вищій школі України.

Курс політології викладається студентам усіх спеціальностей як обов’язкова загальноосвітня дисципліна. Поряд з іншими обов’язковими гуманітарними дисциплінами навчальний курс політології спрямований на те, щоб дати людині, яка здобуває вищу освіту, необхідний мінімум знань про людину та суспільство, навчити її самостійно орієнтуватись у соціаль­ному просторі, аналізувати події і приймати необхідні рішення. Метою викладання політології є ознайомлення студентів із сучасним станом знань про політику, вивчення історико-теоретичних основ політичної науки, фо­рмування уявлень про закономірності політичного життя та політичних відносин, усвідомлення прав й обов’язків громадянина і головних принци­пів взаємин між громадянином та державою, вивчення основних характе­ристик і особливостей функціонування політичної системи в Україні, а також основних закономірностей та тенденцій світового політичного роз­витку й місця України в сучасному світі, виховання позитивних рис полі­тичної культури, громадянської свідомості та патріотизму.

Слід підкреслити, що курс політології не містить ідеологічного на­вантаження - як це було, скажімо, в курсі наукового комунізму за радянсь­ких часів, - і не спрямований на нав’язування студентам якихось ідейно- політичних позицій, поглядів чи переконань. Викладання та вивчення полі­тології передбачає відкритість до дискусій, свободу висловлювань і толе­рантність до різних думок; неприйнятними й нетерпимими є лише полі­тичне критиканство, огульні звинувачення та образливі оцінки. Понад усе залишаються принципи об’єктивності і науковості.