Прикладна політологія

Вивчає безпосередні прояви політичної поведінки людей, а також політичні сценарії та політичні технології. Основні сфери застосування прикладної політології подані нижче.

Розробка програм у сферах, Визначення шляхів запо-

що мають практичну значи- бігання чи розв’язання

мість для держави: охорони конфліктів і досягнення

здоров’я, соціальна, націо- необхідного суспільного

нальна, оборонна політика консенсусу

Проведення виборчих кам- Ведення переговорів,

паній, створення іміджу, “технологія торгу”, визна-

застосування виборчих чення прийомів і способів

технологій взаємодії сторін

Вироблення і прийняття

політичних рішень

Політична наука виконує ряд функцій, пов’язаних як з вивченням політики, так і з практичною діяльністю у сфері публічної влади.

Слід зауважити, що реальна вагомість кожної з перелічених основних функцій політичної науки може бути різною в конкретному суспільстві і державі. Це залежить головним чином від розвиненості самої науки і від ставлення влади до неї.

Політологія як наука відрізняється від політології як навчальної дисципліни. Остання є частиною масиву знань політологічної науки. Її завдання - дати громадянину в доступний формі необхідний мінімум наукових знань, які б стали основою його політичної освіти й свідомого вибору власної поведінки в суспільно-політичному житті.

Основні висновки.

· Поняття “політика” багатогранне і багатовимірне. Політику трактують як діяльність держави, як прагнення до участі в реалізації влади чи до здійснення впливу на розподіл влади, як конкуренцію інтересів, як публічне протистояння груп, як мистецтво досягати компромісів і згоди, як реалізований владою розподіл цінностей. Усі ці визначення відображають різні сторони реального світу політики.

· Виокремлюють три основні аспекти прояву політики: як сфери суспільного життя, як різновиду активності соціальних суб’єктів, як типу соціальних відносин.

· У структурі політики виділяють форму, зміст і процес. Основними функціями політики є владно-регулятивна, ціннісно-регулятивна, комунікативна, інтегративна. Політиці властиві універсальність, інклюзивність, атрибутивність. Основними видами політики є внутрішня, зовнішня, світова.

· Слід усвідомлювати, що в цивілізованому суспільстві повинні існувати допустимі межі для політики, які оберігали б нас від надмірного її тиску.

· Політична думка має тривалу історії формування, проте процес виокремлення політології в самостійну академічну дисципліну в основному завершився лише на початку ХХ ст.

· Переконливою є точка зору, яка розглядає політологію як загальну, інтегральну науку про політику в усіх її проявах, включаючи до її складу всі політичні дисципліни.

· Політологія є наукою, яка раціонально відображає політичного життя через систему знань про цілі, завдання, рушійні сили та зміст політичних процесів, про діяльність людей, партій, об’єднань, держав у сфері політичних відносин.

· Методи політології як науки: інституційний, історичний, соціологічний, біхевіористський, структурно-функціональний, системний, порівняльний.

· У структурі політології виокремлюються два рівні знань – теоретичний та прикладний.