Загальна характеристика поняття. Логічна структура поняття
Імена в мові виражають такі структурні елементи атрибутивних суджень як поняття. Однак імена та поняття не тотожні між собою.
Відомі наступні випадки відсутності паралелізму між поняттям та його ім’ям:
- коли одне й те ж саме ім’я позначає різні предмети.
Наприклад, слово «боксер», з одного боку, може позначат и людину, що займається боксом, а з іншого - породу собаки; слово «штамп» в одному випадку означає «технологічну оснастку», а в іншому - «стереотип сприйняття» і «шаблон мислення»', слово «коса» має кілька значень: «частина суші, оточена з трьох сторін водою», «сільськогосподарське знаряддя», «сплетене певним способом волосся», «вузька смуга лісу». Такі імена називають багатозначними;- коли один-єдиний предмет позначається різними іменами. У такій ситуації мовні вирази фіксують одне й те ж саме поняття, але звучать по-різному. Наприклад, імена «Київ» та «столиця України», «Ленінград» та «Санкт-Петербург»-,
— коли предмет не має імені і для його позначення використовується мовний (словесний) опис.
Поняття опосередковує зв’язок імені та предмета за схемою: предмет - поняття - ім’я.
Поняття відображає суттєві властивості предметів й тому досліджується атрибутивною логікою, яка базується на категорії властивості. В атрибутивному судженні суб’єкт, предикат, зв’язка, квантор, які представлені поняттями та виражені іменами, є різними мовними знаками. Суб’єкт і предикат - це знаки-символи, а зв’язка та квантор - знаки-індекси.
Поняття в атрибутивній логіці - це думка, яка шляхом вказівки на деяку ознаку виокремлює з універсуму міркування й узагальнює в один клас предмети, яким притаманна ця ознака.
Логічна структура будь-якого поняття складається з двох компонентів: змісту та обсягу.
Зміст поняття - це сукупність суттєвих ознак предметів, на підставі яких їх узагальнюють та виокремлюють у класи. Наприклад, зміст поняття «студент» визначається ознакою «навчатись у вищому навчальному закладі»', змістом поняття «квадрат» є сукупність двох ознак: «бути прямокутником» та «мати рівні сторони».
Зміст поняття можна схематично виразити так: А (В, C, D,...), де А - поняття взагалі, В, C, D - узагальнені в ньому ознаки предметів.
Ознакою предмета називається те, чим предмети схожі один з одним, або те, чим вони відрізняються один від одного. Ознаками є властивості та відношення.
Ознаки предметів утворюються шляхом їх ототожнення та розрізнення. Предмети можуть бути подібними за якимись своїми ознаками («на смак цукор і мед солодкі») або відрізнятися ними між собою («мед солодкий, а лимон кислий»). Відсутність у предмета певної риси чи стану також є його ознакою («несмачний», «недисциплінований»).
За кількістю ознаки поділять на відмітні та невідмітні.
Відмітні ознаки - це ознаки, які притаманні тільки одному предметові й відрізняють його від усіх інших предметів.
Невідмітні ознаки - це ознаки, які притаманні не лише якомусь одному досліджуваному предмету, але й іншим предметам.
Наприклад, ознаки «високалюдина», «тембрголосу» - відмітні, а ознаки «людина», «здібність до членороздільної мови» -невідмітні.
За якістю відмітні ознаки поділяють на суттєві та несуттєві. Суттєві ознаки - це ознаки, які визначають якісну специфіку досліджуваного предмета, його внутрішню природу, його сутність, яка виокремлюється в понятті.
Сутність предмета - це його властивості, кожна з яких необхідна, а усі разом вони достатні для його існування у певному відношенні (якості).
Якість - це характеристика предмета, яка визначається його властивостями і субстратом (від лат. substratum - основа).
Необхідна властивість - це така властивість предмета, без якої його існування у певному відношенні (якості) неможливе.
Достатня властивість - така властивість, із наявності якої завжди випливає існування предмета у певному відношенні (якості).
Несуттєві ознаки - це ознаки, які не є визначальними стосовно якісної специфіки узагальнених у понятті предметів.
Наприклад, «бути рідиною» - суттєва ознака води, а «бути прісною чи солоною» - несуттєва.
За статусом суттєві ознаки поділяють на основні та похідні.
Основні ознаки - це ознаки, які є вихідними і вказують на сутність предмета.
Похідні ознаки - це ознаки, які обумовлюються, випливають із основних.
Наприклад, у понятті «людина з вищою освітою» основною ознакою є «наявність необхідного рівня знань», а похідною для цього поняття буде ознака «наявність диплому встановленого зразка».
За обсягом основні ознаки поділяють на родові та видові.
Родові ознаки - це ознаки класу предметів, в якому виокремлюють деякий підклас.
Видові ознаки - це ознаки, на підставі яких виокремлюють підкласи у межах класу.
” Наприклад, родовою ознакою поняття «студент» буде «людина», а видовою - «студент-відмінник».
Обсяг поняття - це клас предметів, які узагальнюють у понятті і кожному з яких притаманні ознаки, що складають зміст поняття. Іншими словами, обсяг поняття - це кількість предметів, які об’єднані даним поняттям, а зміст поняття - суттєві ознаки предметів, на підставі яких утворюється дане поняття.
Наприклад, до обсягу поняття «столиця» входять предмети: «Київ», «Варшава», «Париж», але до обсягу цього поняття не увійдуть предмети: «Харків», «Краків», «Нью-Йорк», оскільки жоден з цих предметів не є носієм ознаки «бути столичним містом».
Графічно обсяг поняття зображується колом:
де А - будь-яке поняття.
Елемент обсягу HOHHIiTH - це предмети, що входять до обсягу поняття.
Наприклад, «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» є елементом обсягу поняття «університет», «поема»Енеїда»» є елементом обсягу поняття «поема».
Відношення між змістом та обсягом поняття регулює закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття (або закон зворотнопропорційної залежності між змістом та обсягом поняття). Цей закон формулюється так: із розширенням змісту поняття зменшується ного обсяг і, навпаки, із збільшенням обсягу поняття звужується ного зміст.
Для прикладу порівняємо зміст та обсяг двох понять: «людина'» та «європеєць».
Зміст другого поняття ширший, оскільки до ознак людини загалом тут ще добавляються ознаки, які характеризують європейця, однак за обсягом воно набагато вужче від першого поняття.Із закону оберненого відношення між змістом і обсягом поняття виводиться наступне формулювання відношення логічного слідування (випливання): якщо обсяги двох понять збігаються, кожне з них є необхідний наслідок іншого; якщо обсяги понять не збігаються, то поняття з більшим обсягом виступає необхідним наслідком поняття з меншим обсягом, але не навпаки.
Наприклад, поняття «чоловік» і «син» відповідають першому випадку, поняття «чоловік» і «високий чоловік» - другому. Кожний чоловік - син, і кожний син - чоловік. Тому якщо істинне одне, істинне й друге. Зворотне також вірно. Кожний високий чоловік є просто чоловіком, але не кожний чоловік має високий зріст. З істинності поняття «високий чоловік» випливає істинність поняття «чоловік», але зворотне в цілому невірно.
На підставі наведеного часткового формулювання відношення логічного слідування будуються виводи із понять.
Виводи із понять - це виводи, засновком яких є поняття, а висновком - судження, які випливають із змісту понять.
Наприклад, поняття «квадрат» включає в себе ознаки і прямокутника, і ромба. Отже, виходячи тільки із поняття «квадрат» можна отримати істинне судження «Деякі прямокутники - ромби».
Обернена (зворотнопропорційна) залежність між змістом і обсягом понять служить підставою для узагальнення та обмеження понять.
Узагальненням (генералізацією, абстрагуванням) називається логічна операція, в результаті якої здійснюють перехід від деякого поняття до поняття з більшим обсягом, але з меншим змістом. Межею узагальнення є категорія - гранично широке за обсягом поняття.
Приклади узагальнення поняття:
«троянда» - «квітка» — «рослина»',
«мова» - «знакова система» - «система».
Обмеженням (дискримінацією, конкретизацією) називається логічна операція, в результаті якої здійснюють перехід від деякого поняття до поняття з меншим обсягом, але більшим змістом.
Межею обмеження є власне ім’я (одиничне поняття).Приклади обмеження поняття:
«філософ» - «український філософ» - «Сковорода»-,
«штучна мова» — «мова програмування» - «Алгол».
Правила узагальнення та обмеження:
1) при узагальненні потрібно послідовно переходити від індивіда до найближчого виду і потім до найближчого роду;
2) при обмеженні потрібно послідовно переходити від роду до найближчого виду і тільки потім до індивіда.
Основними логічними методами утворення понять є порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення.
Порівняння - виявлення подібності й відмінності між предметами за певними ознаками.
Аналіз (від грец. analysis - розкладання, роз’єднання) - мисленне розділення предмета на його складові частини або ознаки.
Синтез (від грец. synthesis - з’єднання, складання)-мисленне поєднання в одне ціле частин предмета або його ознак.
Абстрагування - мисленне виокремлення суттєвих ознак предмета та відволікання від несуттєвих, другорядних.
Узагальнення - мисленне об'єднання окремих предметів у деякий клас однорідних предметів на підставі притаманних їм однакових властивостей.
Отже, встановлюючи схожість або відмінність між предметами (порівняння), розкладаючи схожі предмети на елементи (аналіз), виокремлюючи суттєві ознаки та відволікаючись від несуттєвих (абстрагування), з’єднуючи суттєві ознаки (синтез) та поширюючи їх на усі однорідні предмети (узагальнення), утворюють одну з основних логічних форм - поняття.
Поняття докорінно відрізняється від уявлення. Уявлення є наочно-чуттєвий образ предмета і поєднує в собі багато конкретних та несуттєвих ознак. Поняття ж є абстрактний образ предмета. Воно вказує на його загальні та суттєві ознаки.
Поняття вважається правильним, якщо воно об’єктивно вказує на реально існуючі ознаки предмета. В іншому випадку поняття вважається неправильним.
3.2.2.