Загальна характеристика судження

Судження — це одна із форм мислення. Існує декілька його визначень. Наведемо найуживаніші з них:

«Судження — це думка, у якій стверджується наяв­ність або відсутність властивостей у предметів, від­ношень між предметами, зв’язків між ситуаціями»;

«Судження є такою думкою, у якій при її висловлю­ванні дещо стверджується про предмети дійсності і яка об’єктивно є або істинною, або хибною і при цьому неодмінно однією із двох»;

«Судження — це думка, у якій стверджується або заперечується зв’язок між об’єктами і ознаками»;

«Судження — це думка, що виражається розповідни­ми реченнями і є істинною або хибною».

Фактично всі ці визначення при їх різних мовних від­мінностях — ідентичні.

Надалі будемо користуватися такою дефініцією суджен­ня: «С у д ж е н н я — це така форма мислення, яка розкриває зв’язок між предметом і його ознакою».

Наприклад, «Квадрат є геометричною фігурою»; «При­родний супутник не є планетою» тощо.

Те, про що говориться у судженні, називається «предметом думки у судженні» або «логічним підме­том судження», або «суб’єктом судження» і познача­ється буквою латинського алфавіту «S».

Те, що говориться у судженні про предмет думки, на­зивається «ознакою предмета думки» або «логічним присудком судження», або «предикатом судження» і по­значається буквою латинського алфавіту «Р».

Відношення між предметом думки і ознакою пред­мета думки фіксується логічною ознакою «є /не є», «суть / не суть».

Отже, логічна структура судження складається із суб’єкта S, предиката Р і логічної зв’язки «є /не є».

Схематично це записується у вигляді такої формули:

називаються термінами судження. У наведе­них прикладах суб’єктами будуть поняття «квадрат» і «природний супутник», предикатами — «геометрична фі­гура», «планета», а логічною зв’язкою — слова «є» і «не є».

2.