2. Зеланд і сусідні острови

Земля з назвою Зеланд складається з найбільшого данського ост­рова, що має ту саму назву (площа Зеланду (Зеландії) — 2709 кв. миль), і трьох менших тісно пов’язаних островів, що лежать далі на південь: на заході Лолланну (ON Ldland_i OD Lalandy найбільшого серед них, у центрі Фальстеру (ON Falstr_i OD Falstcer}_i на північному сході Мьону (ON Mqn_i OD M00n_i 218 км²), найменшого з них.

До 600 р. і після 1000 р. Зеланд був центром військово-політичної могутності Данії, тоді як Ютландія стала таким центром десь у 800— 1000 рр.

Зеланд колись мав зв’язки з землею Свіїв, тож на острові зберіг­ся переказ, відображений у «Молодшій Едді» Сноррі Стурлусона, за яким Зеланд виник тоді, коли богиня Ґевйон з клану Асів дістала його з озера Меларен³².

Найбагатші археологічні знахідки, які свідчать про ранню мігра­цію на Зеланд, виявлено в Рінґстеді та Сіґерстеді. Рінґстед, що стоїть посеред острова, був пов’язаний із західною частиною Зеланду (яка формує сполучну ланку з островом Фюн) і містом Слаулесе (тепер Слаґельсе), а також із Роскілле. За дві з половиною милі на захід від Рінґстеда, між містом і морем (протокою Великий Бельт), на мисі, утвореному злиттям двох річок (Тудео і Ворбйо), данські археологи Пауль Нерлунд і К. Ґ. Шульц розкопали давнє укріплення з ви­довжених споруд і земляних валів. Під час досліджень протягом 1934—1941 рр. з’ясовано, що план фортеці вимірювався римськими футами (29,33 см), а будівельні роботи свідчать про дуже високий рівень інженерної майстерності, яку можна порівняти з римською будівельною технологією. Ця давня фортеця — Треллеборг — єдина повністю розкопана з чотирьох знайдених укріплень (про інші фор­теці — Аґґерсборґ, Фюркат та Оденсе-Нонненбєрґ — згадано вище)³³.

Рінґстед (ON Hringstadir_i OD Ryngstath)_i як уже сказано, був міс­цем, де жили Фроді і Гельґі Гундінґсбані «Старшої Едди».

За кілька миль на південний схід від Рінґстеда, в Терслеві, знай­дено найбільший у Данії скарб монет, що складається з 1751 монети; більшість монет — куфічні диргеми (1702 шт.), карбовані протягом 705—944 рр. Решта монет — англосаксонські, німецькі та інші — належать до першої половини X ст.³⁴.

За півмилі на захід від Рінґстеда стоїть Сіґерстед, очевидно, давній Сіґарстадір — столиця героя Сіґара й клану Сіклінґів. Бл. 600 р. місто зруйнували пірати Гад-Барди³⁵.

На захід від Слаулесе, в Бедструпі, знайдено скарб зі 124 монет, 118 з них — диргеми, карбовані протягом 775/785—967 рр.³⁶.

У північно-західній частині острова, поблизу сліпого кінця Ka- луннборг-фіорду, стояло портове містечко Калундебурґ (тепер Ka- луннборг). Поблизу його західної околиці, в Лерхенборзі, знайдено одні з найдавніших куфічних пам’яток: дві монети 814/840 р.³⁷.

На північ від Калуннборґ-фіорду лежить острів Саєре, де знай­дено скарб зі 143 монет, 97 з яких — диргеми, карбовані протягом 764—942 рр.³⁸.

У центральній частині Північного Зеланду є Ice-фіорд (ON Isa- fjqr?r), пов’язаний на сході з Роскілле-фіордом. На північно-східному краї Ice-фіорду є бухта Icepe, де збирався для важливих рішень зе­ландський рекрутований флот, як, скажімо, 1074 і 1104 рр.

Там, де закінчується Роскілле-фіорд (за 19 миль на захід від Ко­пенгагена), стоїть місто Роскілле (ON Hroiskelda, OD Roskild?). Це місто вочевидь мало ярмарок і гавань ще до X ст., бо король Гаральд Синьозуб бл. 960 р. збудував там християнську церкву. Десь у 1012— 1020 рр. Роскілле став центром єпархії, його юрисдикція поширю­валась на острови Мьон і Фальстер. Бл. 1088 р. у Роскілле засновано третій колегіальний дім у Данії. Бл. 1170 р. єпископ Абсалон (1158— 1177) з могутнього зеландського клану Твіде (цей єпископ згодом став архієпископом Лундським) започаткував будівництво роман­сько-готичного собору в Роскілле, який став мавзолеєм данських королів і королев.

Десь за п’ять миль на захід — південний захід від Роскілле лежить село Ґамле-Лейре (ON Hleidr, OD Lethr?), місце колишньої резиденції клану Скйолдунґів протягом «золотої доби». Великий палац — Teo- рот — описано в поемі «Беовульф»; бл. 600 р. його зруйнували Гад- Барди. Море навколо Зеланду, надто в протоці Зунд, здебільшого бурхливе. Окрім небезпек з боку вітрів і штормів, була й ще одна — вікінґи-пірати. Свідченням цієї небезпеки є уступ з «Gesta» Адама Бременського, написаний бл. 1072—1076 рр.:

«На Зеланді є багато золота, яке зібрали своїми грабунками пі­рати. Ці пірати, що їх зеландці називають вікінгами (Wiching-), а наші люди (в Гамбурзі, Бремені) аскоманами (Ascomanni; буквально «моряки»), платять данину данському королю за дозвіл грабувати варварів (вендів), яких дуже багато навколо того моря. Але не раз трапляється, що пірати порушують той дозвіл, грабуючи не тільки ворогів, а й свій народ. Правда й те, що вони нітрохи не вірять один одному, і тільки-но хтось зловить когось іншого, як без будь-якого жалю продає його в рабство комусь із своїх товаришів або варва­рам»³⁹.

На схід від Роскілле на березі Зунду стояло рибальське село, яке в джерелах називали просто Гавн. Уперше про нього згадано 1043 р. як про порт, де заховався флот Свейна Естрідсена по тому, як йому завдав поразки Маґнус Олавсон у сутичці під Оргусом. Вальде­мар І подарував це село Абсалонові, єпископові Роскілле, що 1167 р. побудував там замок. Той замок правив за укріплену базу для смі­ливих операцій на Балтійському морі. Згодом село привабило куп­ців, 1254 р. дістало муніципальні привілеї й стало відоме як Koben- havn (Копенгаген).

На південь від Зеланду на островах Лолланн (1235 км²) і Фаль- стер (514 км²) знайдено скарби монет. 18 диргемів з Неребале в цент­ральному Лолланні датовані 805—936 рр.⁴⁰. На Фальстері знайдено п’ять скарбів. Скарб із Ваальсе (відкритий 1835 р.) важив понад 14 фунтів (6,5 кг) і мав різні срібні прикраси й 865 монет, з яких десь 300 були куфічні (датовані 750/751—971 рр.). Німецькі і англосак­сонські монети цього скарбу (відповідно 371 і 6 монет) датовані 991 р. А загалом скарб із Ваальсе датують «близько 1000 р.»⁴¹.

Другий великий скарб куфічних монет (93 шт.), знайдений у Сен- дер-Кіркебі, має велике значення. Це найдавніший скарб монет, знайдений у Данії. Монети закопано десь у 850-х рр. На диргемах стоять дати від 713 до 846 р.⁴².