А. Юридична сфера і правосуддя
1. Віче (?ing) і суддя (Iqgmadr)
За всі юридичні питання відповідало віче (∕>mg),,° — обов’язкові (allsherjarφing)m збори всіх вільних селян даної округи (hundra? або herra?), які скликалися, щоб чинити правосуддя.
На зборах головував обраний суддя (ON Iqgmadr, мн. -тепгі), що звичайно виявлявся місцевим проводирем (герсіром та ін.)112. Хоча теоретично посада судді була виборною, на практиці наступником судді на посаді ставав його син або якийсь інший близький родич. Головний обов’язок судді полягав у переказі з пам’яті традиційних місцевих законів у віршованій формі.Місцеві віче могли судити за кримінальні та цивільні злочини згідно з традиційними законами, проте не мали права ухвалювати нових законів; таке право належало юридичним конфедераціям.
Після того як округи hundra? та herra? стали частинами більшої територіальної одиниці — землі, місцеві окружні судді вже підпорядковувалися земельному судді.
У Швеції сформувалась найкраще розвинена система послідовної субординації. На її чолі стояв тіундаладський суддя, чия посада була виборною протягом усього досліджуваного в цьому розділі періоду (й навіть пізніше, впродовж усього XIV ст.).
2. Юридичні конфедерації
Наприкінці вікінґської доби Норвегія складалася з чотирьох конфедерацій (див. с. 493), що набули більш-менш однорідного характеру єдиної держави після 1164 р., хоча за доби середньовіччя труднощі сполучення між окремими регіонами не давали їм змоги утворити справді уніфіковану державу.
Кожною конфедерацією правили щорічні збори представників113. Фростатінґ114 складався з чотирьохсот представників, обраних за таким принципом: чотири землі (краї) Зовнішнього Трендіру давали по шістдесят представників, а чотири землі Внутрішнього Трендіру — по сорок представників.
Наявні дані про Ґулатінґ115 за доби Олава Тихого (1066—1093) свідчать про таку кількість представників від кожної землі, що була членом конфедерації: '
| Гордаланд | 102 |
| Соґн | 64 |
| Фірдафюлькі | 80 |
| Роґаланд | 102 |
| Аґдер | 27 |
| Сун-Мерр | 25(?) |
| Загальна кількість становить понад 375 чоловік, тобто, напевно. | |
400 членів, як і у Фростатінґу.
Гейдсевіслаґ, на думку Чарлза Джойса, що не подає жодних подробиць, мав збори з 250 представників116.
Про Борґартінґ117, на жаль, немає жодних даних, але, взявши до уваги економічну могутність регіону, його провідну роль у формуванні рекрутованого війська, а також чисельність населення, можна твердити, що він складався принаймні з чотирьохсот представників.
Бл. 1100 р. кількість представників усіх чотирьох норвезьких асамблей становила десь 1650 чоловік, отже, один представник припадав приблизно на кожні 160 чоловік населення, а це свідчить, що в Норвегії утвердилася справді демократична система врядування118.
3. Правосуддя
Судові дебати, як у кримінальних, так і в цивільних справах, відбувалися на окружних вічах (?ing). Кари, що їх накладали суди, спиралися на систему wergild і могли бути такого характеру:
1. Відшкодування грішми.
2. Оголошення поза законом, яке можна було обмежити сплатою відшкодування.
3. Оголошення поза законом, яке не можна було обмежити сплатою відшкодування.
У рікі (riki) треба було ще сплатити додатковий штраф або відшкодування конунґові.
Право на негайну помсту зберігало чинність тільки тоді, коли йшлося про близьких родичів.
Поєдинок на острівці (holmr), що мав назву holmganga («ходіння на острівець»)”9, був своєрідною останньою апеляцією або «Божим судом», щоб залагодити суперечку між двома чоловіками120.
У випадках, коли бракувало фактичних доказів, те або інше випробування було остаточним способом підтвердити дані під присягою свідчення. Найпоширенішим випробуванням було jarn-bur?r, «випробування (розпеченим) залізом»121.
Про юридичну літературу тієї доби можна довідатись у першому томі цієї праці, с. 491—509.