Вступ

Термін «Ісландські родинні саґи» або «Саґи про ісландців» (Islen- dinga sogur)¹⁹ використовується для близько сорока оповідок різної довжини та близько шістдесяти епізодичних історій (??ttir).

У цих саґах здебільшого йдеться про життя однієї особи або про історію якогось одного клану чи провінції. Якщо звертатися до хронологічних термінів, то «Родинні саґи» розповідають про ісланд­ців, котрі жили в так звану «Добу саґ» (бл. 930—1030 рр.).

Як форма оригінального наративного мистецтва «Родинні саґи» не мають відповідників у тогочасній європейській літературі. Вони відзначаються своєю об’єктивною й реалістичною манерою, дуже далекою від метафізичних роздумів, і «показують нам цілу галерею індивідуалізованих і цікавих персонажів, які постають перед нами так чітко й відчутно, ніби ми знали їх особисто»⁸⁰. їх драматична виразність підсилюється вмілим застосуванням діалогів, зокрема прямої мови.

Поки що видається неможливим з’ясувати генезу цієї літера­турної форми⁸¹. Серед учених, котрі цікавилися цим питанням у останні десятиліття, на особливу згадку заслуговують Сіґурдур Hop- дал, Ейнар Олафур Свейнссон (так звана «Ісландська школа»), Теодор М. Андерссон та Петер Галльберґ⁸².

Можна цілком погодитися з тим, що «Родинні саґи» у відомій нам формі виникли десь бл. 1200 р. Все XIII ст. (головним чином 1200—1280 рр.) можна розглядати як сторіччя, протягом якого тво­рилися ці саґи. Цей бурхливий, але інтелектуально наснажений пе­ріод, «добу Стурлунґів», чудово змалював Ейнар Ол. Свейнссон у своїй монографії «Доба Стурлунґів».

Хоча суперечка між прихильниками теорій усної літератури та індивідуального авторства ще повністю не закінчена, здобутки «Іс­ландської школи», що підтримує другий погляд, як здається, вка­зують на можливу відповідь⁸³.

Наприклад, С. Нордаль висунув припущення, що Сноррі Стур­лусон (1178—1241) був автором «Egils saga»*⁴ і що син його брата Стурла Тордарсон (1214—1284) написав «Grettis saga»*⁵.

Ще одна нерозв’язана проблема стосується джерел інформації, з яких черпали відомості автори саґ, що давали детальні описи подій через кілька сторіч по тому, як вони відбулися. Звичайно, тут не обійшлося без звертання до усної скальдичної традиції (я маю на увазі поеми скальдів, особливо лаусавісур, а також і генеалогічні списки Літтарталів). Проте, як нещодавно підкреслив Михайло Іва­нович Стеблін-Каменський, «нам невідомо, як інформація про людей та події долітературного періоду збереглася до тих часів, коли були написані «Саги про ісландців»⁸⁷.

Найдавніші рукописи родинних саґ датуються серединою XIII ст., але їх ще відносно мало до кінця того сторіччя. Головні рукописи — це: SKB 18,4°(написаний двома різними особами, перша з яких тру­дилася десь у середині XIII ст.) і «Mo?ruvallabok», головний збірник родинних саґ (числом одинадцять), створених між 1316 і 1350 рр. Подібно до інших творів, написаних у період від XIII і XV ст., ці рукописи існують у факсимільних виданнях, які були опубліковані або в Копенгагені, або в Рейкявіку⁸⁸.

Укладено загальні бібліографії на тему родинних саґ: Halldor Hermansson: Bibliography of the Icelandic sagas and Minor Tales (Ithaca, 1908, Islandica.—T. 1); HalldorHermansson: The Sagas OfIcelanders (fslen- dinga Sogur), A supplement to... (Ithaca, 1935, Islandica. — T. 24); Johann

S. Hanneson, The Sagas OfIcelanders... A supplement to Islandica I and XXIV (Ithaca, 1957, Islandica. — T. 38).

Курт UIip (Schier) порушує всі фундаментальні проблеми бібліо­графії та сучасного стану досліджень у своїй «Sagaliteratur» (Stutt­gart, 1970. —С. 34—59).

Серія islenzk Fornrit, що публікується «Ісландською школою» починаючи з 1933 р., вважається зразковим виданням родинних саґ. Усі родинні саґи та теттір (загалом 129 саґ, включно з підробками XIX ст.) зібрані в науково-популярному виданні: Gu?ni Jonsson, Islendinga Sogur(BTθMax 1—12-му даються тексти, том 13-й має назву Nafnaskra, тобто «Покажчики», Rvik., 1946—1949; передруки 1953 та 1968 рр.).

«Родинні саґи» належно перекладені німецькою мовою й опублі­ковані в серії Thule'. Altnordische Dichtung und Prosa (т. З—12, Jena, 1911—1930; переглянуті в 1963—1964) з корисною сучасною бібліо­графією текстових видань та критичної літератури.

Аналіз та загальний огляд більшості родинних саґ дається в мо­нографії: Theodore М. Andersson: The Icelandic Family Saga: An Analytic Reading (Harvard University Press, Cambridge, Mass., 1967, X, 315 c.).

Див. також: Carol J. Clover, Icelandic Family Sagas (Islendinga Sogur) // Med. Scand., 1993. — C. 239—315.

Огляд усіх родинних саґ засвідчив, що лише дев’ятнадцять із них мають безпосередній стосунок до нашої теми. Нижче ми даємо переклад уривків, які містять у собі релевантну інформацію, неза­лежно від їх обсягу чи новизни⁸⁹. Терміни та речення, які мають особливе значення, наводяться також в оригіналі. Саґи згруповані згідно з нині прийнятими (фахівцями) хронологічними та топогра­фічними критеріями⁹⁰.

Список релевантних «Родинних саґ»⁹¹:

I. Бл. 1200—1230 рр.

1. «Hei?arviga saga» (NW);

2. «Kormaks saga» (NW);

3. «Hallfre?ar saga» (NW);

4. «Fostrbr??ra saga» (Vf.);

5. «Bjamar saga» (W., Bgfj.);

6. «Egils saga» (W., Bgfj.);

7. Au?unar ?attr (W., Bgfj.);

II. Бл. 1230—1280 рр.

8. «Ljosvetninga saga» (NE);

9. «Vatnsdoela saga» (NW); ‘

10. «Laxd?la saga» (W);

11. «Eyrbyggja saga» (W);

12. Halldors ?attr (W);

III. Бл. 1270—1290pp.

13. ?orleifs ?attr (NE);

14. «Njals saga» (S);

15. «Hrafnkels saga» (E);

IV. Бл. 1300 p.; нова версія старих саґ

16. «Grettis saga» (NV);

17. «Har?ar saga» (W);

V. XIVcm.

18. «Finnboga saga» (NW);

19. «?or?ar saga» (NE).

1.