Tammpnpo Торвальда та саґи про християнізацію

Вступ

Найповнішу розповідь про першу спробу навернути ісландців до християнства (981—996) знаходимо в Porvalds ?attr vi?forla та в «Kristni saga». Постать Торвальда Кодранссона Мандрівника перебуває в центрі уваги обох цих праць.

1. «?orvalds?attr vi?forla» був написаний десь на початку XIII ст. Ґуннлауґом Лейвссоном (пом. бл. 1218 р.), ченцем із Тінґейрара й автором «Olafs saga Tryggvasonar»⁶⁵. Оригінал, мабуть, написаний латиною, не зберігся. Проте його ісландська версія з кінця XIII ст. була вміщена в «Olafs saga Tryggvasonar еп mesta» (=AM 54 fol.). Її можна знайти також у трьох рукописах із XIV ст. (AM 61 fol.; «Flatey- jarbok», бл. 1380—1394; та «Bergsbok» = SKB 1, fol., бл. 1400).

Текст доступний у науковому виданні: Bemhard Kahle. — Т. 11 серії ASB (Halle, 1905. — С. 59—81). Його також було включено до популярного видання: Gu?ni Jonsson, Islendinga sogur (т. 7. — Rvik., 1968. —С.467—463). Існує (скорочений) англійський переклад тат- трув: Gudbrandur Vigfusson та F. York Powell. Origines Islandicae (т. 1. — Oxford, 1905. — С. 407—412).

2. «Kristni saga», мабуть, скомпонована з давнішйх праць, таких як Porvalds ?attr vi?forla Сту рл и T ордарсона (1214—1284), написаний десь на початку четвертої чверті XIII ст.⁶⁶.

Головною темою саґи є історія багатих подіями 999—1001 рр., протягом яких відбулося навернення Ісландії до християнства.

Текст був збережений у «Hauksbok» (бл. 1334 р.)⁶⁷ в тих місцях, де вона йде за «Landnamabok».

Наукове видання опубліковано, як уже згадувалося вище, Берн­гардом Кале: Bemhard Kahle. — Т. 11 серії ASB (Kristnisaga, ?attr ?orvalds ens vi?forla, ?attr isfleis biskups Gizurarsonar, Hungrvaka. — Halle, 1905. —C.

Текст «Kristni saga» також включений у популярне видання: Gu?ni Jonsson, Islendinga sogur (т. 1. — Rvik., 1968. — С. 243—280).

Існує англійський переклад саґи в: Gudbrandur Vigfusson та York Powell. Origines Islandicae (т. 1. — Oxford, 1905. — С. 370—406, з ісландським текстом) і німецький скорочений переклад Вальтера Бетке в 23-му томі серії Thule∖ Islands Besiedlung und alteste Geschichte (1-ше вид., Jena, 1928; 2-ге вид., 1967. — С. 159—185: «Das Buch von der Einfuhrung des Christentums»).

Вибрані уривки та аналіз

Місіонерська діяльність на Русі Торвальда Кодранссона (бл. 990 р.)

Ми ще раз мусимо наголосити на тому, що обидві праці (а надто перша) є лише компіляціями й позначені місіонерськими тенденція­ми (величання Олава Трюґґвасона та його соратників). Проте дослідник мусить погодитися з G. Turville-Petre: «Хоча ці праці не можна визнати достовірними, їх не можна й знехтувати як цілковиту фантазію»⁶⁸.

Торвальд Кодранссон, чиїм предком був Бард із Алля, що в Нор­вегії, належав до ісландського клану Скідунґів⁶⁹. Вони оселилися в північному регіоні країни. Торвальд виріс у Ґільї, у Ватнсдалі, непо­далік від узбережжя Гунавлой. Тому про нього згадується у «Vatns- d?la saga»™. В юності він вирушив на кораблі в Данію, де приєднав­ся до ватаги вікінгів, яку очолював Свейн Гаральдссон Вилоборо- дий, король Данії (бл. 984—1014). Він багато мандрував. Серед інших місць він відвідав Саксланд. Там він зустрів єпископа- місіонера на ім’я Фредерік (Fridrekr). Вони стали друзями, і Фредерік його охрестив. Після цього Торвальд почав переконувати єпископа, щоб той вирушив із ним до Ісландії — проповідувати там Святе Євангеліє. Єпископ прийняв запрошення, і вони трудилися протягом чотирьох років у північному регіоні острова, який був батьків­щиною Торвальда⁷¹.

Двом місіонерам довелося долати великий опір. Поганські поети намагалися їх усіляко висміяти. В памфлеті одного зі скальдів їхні дружні взаємини були змальовані як гомосексуальний зв’язок⁷².

Очевидно, що розповідь у «?orvalds ?attr» про те, як імператор настановив Торвальда «над усіма королями на Русі та в усій Ґарда- рікі», є явним перебільшенням Ґуннлауґа. Автор прагнув звеличити свого героя-місіонера настільки, наскільки можливо.

Крім того, Ґуннлауґ та (більш критичний) Стурла Тордарсон були знайомі зі станцами скальда Бранда, невідомого з жодних

інших джерел. Вони, мабуть, користувалися також пізнішими запи­сами німецьких та скандинавських місіонерів. Так, наприклад, назва «Русь» дається в німецькій формі Ruzia/Ruzland (з типовим німе­цьким -Z-) замість скандинавської, Gar?ariki.

На основі всіх цих матеріалів можна так коротко описати діяль­ність Торвальда на Сході:

Після своєї прощі до Єрусалима (бл. 1000 р.) він відвідав Констан­тинополь, а згодом вирушив до Кенунґарда (Києва) в Ґардарікі/ Аустрвеґу. Звідти він поплив Непром (Дніпром; по шляху «з варягів у греки») і вибрав своїм осідком Палтескю (Полоцьк). Там він побудував і утримував на свої кошти «святий монастир біля собору, присвяченого [Св.] Іоаннові Хрестителю». Він там помер і там похо­ваний. Люди вважали його святим.

Монастир і церква стоять на пагорбі, який називається Дрьовн/ Дрьопн.

Для історика Східної Європи є цікавим той факт, що цей місіонер не обрав центром своєї діяльності Київ, а віддав перевагу торговель­ному місту Полоцьк, яке стояло на Двіні. Можливо, що цей вибір був продиктований якимись попередніми торговельними або родин­ними зв’язками.

Назва DrqfnZDrqpn своєю загадковістю бентежила не одного до­слідника. Ґудбрандур Віґвуссон висунув гіпотезу, що її треба помі­няти на *Dnopr, з огляду на метатезу, і що подану в тексті таттру фразу слід прочитати так: «скелею на березі річки, яка називається Dropn (метатеза для Dnopr, тобто Дніпро)»⁷⁷.

Проте можливо, що це назва скандинавського походження, яка означає пагорб: drofn, f., gen. drafnar, pl. drafnir.

Словники дають такі визначення цього слова:

Cleasby (с. 1086): «’Spots, spraylike spots’; hence drofnotr, adj. ‘spotted’;... poet, ‘the foaming sea’ is called drofn, Edda’».

Zoega (c. 97a) «poet, ‘billow’».

Монастир, заснований Торвальдом, був, певно, побудований на острові Двінський Острог, на річці Двіна, розташованому якраз навпроти старого міського центру, собору Святої Софії (побудова­ного бл. 1044—1066 рр.) та фортеці (дитинцю).

Записи про церкву св. Іоанна Хрестителя (Іоанна Предтечі), що стояла десь у тих місцях, знайдено в джерелах XIII ст.⁷⁸.