Вступ

Систематизовані збірники «Саг про королів Норвегії», поданих у хронологічному порядку, почали з’являтися в Ісландії десь близько 1200 р. Ці збірники (три з них збереглися: «Morkinskinna», «Fagrskinna» і «Heimskringla») можуть розглядатися як своєрідний додаток до Сверріс-саґи, оскільки він подає «Саґи про королів Норвегії», де йдеться про події, які відбувалися до 1177 р., тобто до того року, з якого починає свою розповідь Сверріс-саґа.

Але незабаром по цьому з’явилися продовження Сверріс-саґи (яка включає 1177—1202 рр.): Бьоґлунґа-саґа (або сьоґур; написана десь у 1210—1220 рр., оповідає про події 1202—1217 рр.) і Гаконар- саґа Гаконарсонар (написана десь у 1263—1271 рр., оповідає про події 1217—1263 рр.). Тому цей розділ складається з двох підрозділів:

1) Три систематизовані збірники «Саґ про королів Норвегії» до 1177 р.

2) Продовження Сверріс-саґи.

Крім того, буде ще четвертий додатковий розділ, у котрому обго­ворюватимуться ??ttir (пасма), які входить до «Саґ про королів Нор­вегії» і стосуються наших проблем.

Три систематизовані збірники «Саґ про королів Норвегії» до 1177 р.

Вступ «Morkinskinna»

Перший збірник королівських саґ, який зберігся, це праця, копія якої, що датується кінцем XIII ст., відома в науці (десь від 1700 р.) як «Morkinskinna» («Гнила шкіра», тобто оправа). Цю працю напи­сано в Ісландіїдесьу 1200—1220 рр.²¹⁶. Одним із джерел, якими корис­тувався автор, була вже згадувана «Hryggjarstykki». «Morkinskinna» починається саґою про Маґнуса Доброго (1035—1047) і, мабуть, включала в себе наступні царювання аж до початку правління Сверріра Сіґурдарсона (1177), зважаючи на те, що в рукописі, який зберігся, кінця немає. Рукопис, який дійшов до нас із кінця XIII ст. (GkS, 1009, fol.), був у 1934 р. виданий за допомогою фотокопіювання Йоном Гельґасоном у Копенгагені (=CCI, т. 6).

За слушним припущенням Яна де Фріса, «Моркінскінна» частко­во базувалася на вже існуючих біографіях окремих норвезьких коро­лів²¹⁷.

Важливою особливістю є також вправне вплетіння у королівські життєписи коротких оповідок (??ttir). Зазвичай вони являють собою опис пригод ісландців, яким довелося брати участь у справах і битвах королів Норвегії. Фіннур Йонссон 1932 року видав «Моркінскінну» в Копенгагені як п’ятдесят третій том серії SUGNL (XL, 479, (1) рр.). Англ, переклад Th. М. Andersson. — Ithaca, 2000.

«Fagrskinna»

Іншою працею цього типу є «Fagrskinna» («Гарна шкіра»), напи­сана десь відразу після 1220 р.²¹⁸. Вона включає історію Норвегії від Гальвдана Чорного (бл. 875 р.) до Сверріра Сіґурдарсона (1177 р.). Описуючи часи Олава Трюґґвасона, автор використав за основу саґу Одда Сноррасона, тоді як відомості про Олава Святого він узяв із «Lifssaga» Стюрміра Карасона. Він також використав загублену «Сагу про ярлів із Гладіра», «Саґу про Гакона Доброго», «Саґу про йомсвікінґів» та інші, а також відомості про ближчі до ньоґо часи — із «Morkinskinna». Цей автор користувався методом, схожим на той, який застосовував автор «Morkinskinna», хоча він не міг рівнятися талантом із цим останнім.

Лише одне фоліо (NRA 51) збереглося з пергаменного рукопису, що датується близько 1250 р. Але — наскільки нам відомо — до копенгагенської пожежі 1728 р. існувало не менш як два пергаменні манускрипти «Fagrskinna». Вони мали різні заголовки: «?ttartal No­regs Konunga» (версія А) і «Noregs Konunga tal» (версія В). На щастя, в XVII ст. з них були зроблені копії: AM 303,4°(версія А) і AM 51, fol.; AM 302,4° (версія В). Наукове видання «Fagrskinna» підготував Фін­нур Йонссон у 1902—1903 рр. для серії SUGNL (т. 30. — XXIX. — 415, (1), а Бярні Ейнарссон для IF (т. 19, 1984). — C. LXI—CXXXI, 55—420 + 14 карт.

«Heimskringla»

«Heimskringla» («Круг земний») — найвище досягнення у жанрі королівських саґ. Вона була створена Сноррі Стурлусоном (1179— 1241) — найвидатнішим письменником середньовічної Ісландії²¹⁹.

Ми не будемо розповідати в усіх подробицях про життєвий шлях та творчу працю цього добре відомого автора, скажемо лише, що творчість Сноррі стала вершиною скандинавської історіографії. Він був прямим нащадком видатного оповідача саґ Галльдора Снор- расона²²² (XI ст.; син визначного й хитрого політика Сноррі годі, пом. у 1031 р.). Мати Сноррі, Ґудню, мала серед своїх предків зна­менитого воїна й великого поета Еґілла Скаллаґрімссона (бл. 910— 990 рр.), а також скальда й речника закону Маркуса Скеґґясона (пом. 1107 p.). І нарешті, у Сноррі Стурлусона прийомним батьком був уже згадуваний вождь Йон Лоптссон (пом. 1197 р.) — онук Семунда Мудрого.

Отже, Сноррі став пов’язаний з історико-літературною школою Одді, що — як ми вже згадували раніше — плекала традиції Семунда й Арі. Сноррі став майстром скальдичної техніки. Він зібрав велику кількість цих станц, а також інші елементи усної традиції про діяння давніх героїв. Можна сказати, що навряд чи існувало в ті часи пись­мове або усне джерело, якого б він не знав. Перш ніж використати певне джерело для власних студій, Сноррі піддавав його скрупульозній критиці. Що ж до літературної техніки, то він володів нею досконало.

«Heimskringla» описує часи від «першопочатків світу» до 1177 р. Вона складається з «Передмови» й шістнадцяти саґ, причому саґа Сноррі про Олава Святого займає близько третини всієї праці.

Текст «Heimskringla» найкраще зберігся в трьох рукописах (ва­ріантах). Найдавніший із них, «Kringla», скопійований десь через двад­цять років після смерті Сноррі (1260-ті рр.), згорів під час великої пожежі в Копенгагені 1728 р. Зберігся лише один аркуш (SKB 9, fol.; щодо факсимільного видання див. нижче). Але, на щастя, в кінці XVII ст. Асґейр Йонссон виготовив дві чудові паперові копії (AM 35,36,70, fol.). Другий рукопис — це «Codex Frisianus» (Frissbok, AM, 45, fol.), ви­готовлений близько 1300 р.

Існує багато видань «Heimskringla», починаючи з editio princeps Йоганна Перінґшйолда (з перекладами латиною й шведською): Heims Kringla, eller Snorre Sturlusons Nordldndska Konunga Sagor (Stock­holm, 1697. — 2 т. [24]. — 830; [2], 486. — [128] с.)²²³.

Найновіше стандартне видання в трьох томах було підготовлене Бярні Адальбярнарсоном для серії «islenzk Fomrit» (Rvik., 1941. — Т. 26— 28.—Т. 1.—CXL.—405,(2)с.—3карги; 1945. —Т.2. —CXII,481 с.— 2 карти; 1951. — Т. 3. — CXV. — 469. — (2) с. — 7 карт).Існують також кілька перекладів «Heimskringla» англійською та німецькою мовами. Англійський переклад JIi М. Голландера, опублікований у 1964 р. «American Scandinavian Foundation», безперечно, найпрофе- сійніший (University ofTexas Press, Austin.—XXVI.—854 с.— 1 карта).

Німецький переклад Фелікса Ніднера з’явився в серії «Thule» (т. 14—16) в 1923 р. і був передрукований у 1965 р. із цікавою «Nach- wort» і приведеною у відповідність до вимог сучасності бібліогра­фією, підготовленою Зіґфрідом Байшлаґом (т. 14. — С. 322—335).

Вийшов друком і російський переклад за редакцією М. І. Стеб- ліна-Каменського: Снорри Стурлусон. Круг земной. — М.,1980.

Відомості, які даються в «Сагах про королів Норвегії»

Вступ

Усі три збірники car, у яких систематично викладено історію ко­ролів Норвегії, мають для періоду 1035—1177 рр.

Щоб полегшити посилання, нижче дається порівняльний список саг у «Morkinskinna» (Msk.), «Fagrskinna» (Fgr.) і «Heimskringla» (Hkr.); проте перші п’ять саґ із Hkr., у яких ідеться про доісторичні часи, розглянемо разом з «Fomaldar sogur».

У десятьох «Сагах про королів Норвегії» (за винятком саґ про двох Олавів, які ми розглянули в цій праці окремо) ми знаходимо відомості, що стосуються Східної Європи. Йдеться про такі саґи:

1) «Саґа про ярла Гакона»;

2) «Саґа про ярла Ейріка»;

3) «Саґа про Альвіву і Свейна Альвівусона»;

4) «Magnuss saga ins go?a»;

5) «Haralds saga har?ra?a»;

6—7) «Magnuss saga berf?tts» і «Magnussona saga»;

8) «Magnuss saga blinda ok Harald gilla»;

9) «Hakonar saga her?ibrei?s»;

10) «Magnuss saga Erlingssonar».

Нижче наводяться відповідні уривки, перекладені з нордичного оригіналу, з коментарями там, де здавалося необхідним розтлума­чити текст для його кращого зрозуміння та аналізу.