Волін (Йом)[†††]

Острів Волін (Wollin, пол. Wolin) міститься в гирлі річки Одеру між Щецинською затокою і двома рукавами Одеру—Свіне і Дівенов (пол. Dziwna)⁵³. ЗIX по XI ст. там жив народ, що мав назву Вулоіні (Vuloini — за Відукіндом, під 967 р.).

Столицею вулойнів було ринкове місто й порт, збудований у VIII—IX ст. і відомий давнім скандинавам як Йом. Уперше цю назву вжив скальд Арнор Тордарсон Ярласкальд 1047 р. Тітмар Мерзе- бурзький (1013—1014) назвав його «великим містом» («civitas та- gna») Лівільні. Адам Бременський (1072—1076) використав назву Юмне. За його словами, то було «справді найбільше з усіх європей­ських міст, і там жили слов’яни й багато інших народів, зокрема греки і варвари»⁵⁴.

Адам Бременський назвав кілька шляхів до Юмне і з Юмне, і це є свідченням, що місто на той час було фактично на перехресті балтійської торгівлі і добре пов’язане з суходолом (наприклад, до Гамбурга можна було добутися за 7 днів) та з іншими приморськими регіонами: зі Шлезвіґом (Данія), Алдінбурґом (Ваґрія), Диміном, Земландом (можливо, портом Tpyco в Прусії) і Остроґардом Ruz- ziae (Новгородом Великим, куди треба було плисти два тижні).

З X до початку XII ст. Волін сформувавсь як місто-республіка, де врядувала місцева верхівка, і як центр свого власного поганського культу. Його жителі набули великої вправності й у піратстві, про що можуть свідчити і вже процитовані вище слова скальда Арнора Тордарсона.

1047 року данський і норвезький король Магнус Олавссон захо­пив місто і зруйнував його. Але невдовзі місто відбудувалось і збері­гало своє значення до 1124 р., коли його захопив Варцислав І з Померанії (пом. 1135/1148 р.), що доручив його християнізацію (1124—1128) відомому прелатові Otto Бамберґському. Невдовзі там було засноване єпископство, що проіснувало до 1188 р., коли місто занепало і кафедру перенесли до Каміна в Померанії.

* * *

З Йомом (Юмне) пов’язано й чимало оповідей про орден воїнів- вікінґів, яких називали йомсвікінґами. В данських історичних творах і в давньоісландських саґах (найдавніший рукопис датований бл. 1200 р.) їх згадують починаючи з XII ст. Хоча цей орден можна датувати другою половиною X ст. (урядування данського короля Гаральда Ґормссона Синьозуба, бл. 940—985 рр.), ще досі не­можливо точно визначити місце, де стояла їхня фортеця Йомсборґ. А втім, дехто з учених, зокрема поляки, взагалі сумніваються, що йомсвікінґи коли-небудь існували⁵⁵.

♦ ♦ ♦

Острів Узедом (ON Usna; пол. Uznarri) теж лежить у гирлі річки Одеру між річкою Пене і рукавом Свіне. На його південно-західному узбережжі стояло місто з такою самою назвою, засноване в другій половині X ст. Варцислав І з Померанії (пом. 1135/1148 р.) зробив його однією зі своїх резиденцій⁵⁶.

5.