Рани та Рюґен
Рани жили на континенті на схід від велатабів і на захід від Штральзунду, а також на острові Рюґен. Цей найбільший з-поміж німецьких островів (Riigen∖ ON Re~Reing, Rujana, Rana — 1149 p.; 358 кв.
миль/ 927 км2) лежить у Балтійському морі й відгороджений від континенту двомильною протокою Штрельзунд (Strelasund). Назву острова звичайно пов’язують із північноґерманським племенем руґів, що жили там протягом перших сторіч н. е. і тільки згодом перебрались у басейн Дунаю, де Одоакр 457 р. розбив їхню державу45.Узбережжя острова Рюґен дуже неправильної форми, і сам острів має три великі півострови: Ясмунд (< ON особисте ім’я Asmun?r), Віттов на півночі й Мьєнхґут на південному сході. Неподалік від узбережжя Ясмунда лежить острів Гіддензе.
На острові Рюґен були два великі політичні та релігійні центри: місто Карентія на півдні і Аркона на півночі.
Карентія (ON Karenz, Gar?z; нім. Garz) заснована в IX—X ст.46. Це місто було резиденцією короля ранів і святилищем трьох місцевих поганських божеств, що мали, як відомо з «Саґи про Кнютлінґів», такі імена: Рінвіт, Турупід і Пурувіт47. Після данського завоювання, а потім і християнізації острова Карентія стала столицею князівства Рюґен — васальної держави данського короля.
Місто і порт Аркона (ON A rkuri), що стояло на північно-східному краї півострова Віттов (до того ж і на найвищій точці острова — 200 футів над рівнем моря), теж засновано в IX—X ст.48. Аркона стала широковідомою як місце, де стояв храм поганського бога Свентовида і його верховного жерця, що змагався за владу з королем. Після зруйнування Ретри в краю велатабів на континенті (1068 р.) цей храм сто років був релігійним центром балтійських поган, аж поки 1168 р. його захопив і зруйнував данський прелат Абсалон. Свентовидів храм став ще й острівною скарбницею, поблизу нього рани збиралися на свої громадські асамблеї.
Яромир 1(1170—1217), що утвердився як перший володар Рюґену, був ревним християнином. Він і його династія (до 1325 р.) перетворили Рюґен на культурну провінцію німецького християнства.
На північно-східному краї острова, на південних берегах Великої Ясмундської затоки стояв порт Ралсвік (ON Vik), заснований трохи раніше середини IX ст.49. У 1967—1968 рр. там знайдено три невеличкі добре збережені вікінґівські кораблі50. На південь від Ралсвіка, в Руґарді, знайдено один з найдавніших в усьому Вендланді скарб куфічних диргемів, датований 815 р.51.
За Адамом Бременським (1072—1076 рр.), місто Димін, засноване, можливо, в XI ст.52 (ON Dimin', нім. Demmin) на річці Пене, що текла на континенті, теж належало ранам.
4.