На відміну від назви Svi?jo? (Швеція), етимологічно пов’язаної з назвою племінної групи Sviar, назва Nbregr (Норвегія) має географічне походження.
Норвежці часів вікінгів уживали назви, пов’язані зі словом vegr (шлях) як позначення чотирьох головних географічних напрямків. Саме так і виникла назва Nor?r-vegr («Північний шлях») для дороги з Вікіна до Трондгейма й Галоґаланда (див с.
524). Ця остання назва розвинулась у Noregr (ON; норвезькою мовою Norge), а термін Austr-vegr («Східний шлях») ми обговоримо в цьому розділі трохи згодом2.Назви Noregr для країни Норвегії та Nor?-ma?r (ma?r — «людина»; pl. Nordmenn) для її народу предки сучасних норвежців почали вживати, здається, ще в X ст.3.
Норвегія займає меншу, західну частину Скандинавського півострова. 2125 миль її берегової лінії глибоко порізано численними великими фіордами. Коли підніматися з узбережжя на високі плато й гірські гребені, можна побачити родючі долини, швидкоплинні річки й чимало озер. Навіть нині одна четверта частина Норвегії вкрита лісами, країна має багато льодовиків і крижаних щитів.
Природним кордоном між Норвегією і Швецією є довгий гірський хребет Кьоль Uhni (ON Kjqlrinn, «кіль», тобто «кілевидна низка гір»), не раз згаданий у джерелах.
З географічного та історичного погляду сама середньовічна Норвегія поділялася на чотири регіони, відокремлені природними бар’єрами. Регіони — Південно-Східний, Південно-Західний, Трондгейм (Тренделаґ) і Північний — складалися з тридцяти двох фюлькі. Два південні регіони за природну лінію свого поділу мали вісь Осло- фіорд—Уппланд (Опланн)—Трондгейм. Трондгейм відокремлений від південних регіонів горами Дофра, а на півночі закінчується горами Наумадал, де лежить уже Північний регіон. У цьому місці країна стає значно вужчою.