Вармія
Назва наступної пруської землі, що лежала на північ від Поґе- занії, дійшла до нас у двох етимологічно пов’язаних варіантах: Вармія і Ермландія (Warmia та Ermlandia). За її північно-східний кордон правила Фришська затока, а на сході вона межувала з Нат- тангією.
У центральній частині цієї землі протікала річка Пассарґа (у своїй нижній течії). Тевтонський орден завоював Вармію протягом 1237—1242 рр. Захопивши край, німці оселилися там і заснували єпископську кафедру в новозбудованому замку Гайлсберґ на місці старого Ліцбарка.Три вармійці (Varni) 1251 р. брали участь у пруському поході на чолі з ятвягами проти Південно-Західної Русі, і про них згадує Галицько-Волинський літопис24. Вармія, безперечно, відігравала певну роль у балтійській торгівлі, бо Ermland — одна з небагатьох давньопруських назв, згаданих у старонордичній літературі, тож її можна знайти в таких творах, як «Геймслюсінґ» (середина XII ст.), «Upphaf» (XII ст.)25, та в саґах: «Сазі про Орвара-Одда», «Сазі про Ґьонґа-Грольва»26, «Сазі про Вільгялма». Проте не слід забувати, що назва Ermland зустрічається в старонордичній літературі і як скорочена форма назви Ermen(s)land, «Вірменія», проте з цим значенням слово ErmlandvamQ супроводжується прикметником «великий» (hin mikla)2∖,
* * *
На схід від Вармії в басейні річки Фрішінґ лежала земля Нат- танґія, завойована Тевтонським орденом разом із Вармією в 1237— 1242 рр.
4.