Поґезанія і порт Tpyco ,
Край поґезанів (< *Pagudenai, «кущовищ»), завойований Тевтонським орденом бл. 1250 р., пролягав на схід від Помезанії, межуючи на півночі з Вармією, а на сході з Барцією.
Центральну частину краю перетинала середня течія річки Пассарґа (пол. Paslςka). На схід від Ноґату (рукава в дельті Вісли) лежало напіввисохле озеро Друсо (нім. Drausen; пол. Druino). За доби вікінгів і давніше воно було пов’язане, з одного боку, з Ноґатом, а з другого — з Фришською затокою. 1937 р. поблизу залізничного вокзалу в Ельбінґу археологи знайшли великий цвинтар вікінґівської доби21. Це місце ототожнене з вікінґівським містом Tpyco, що про нього згадує мандрівник Вульфстан; Альфред Великий подав цю згадку у своєму англійському варіанті світової історії Павла Оросія. Розповідаючи про свою подорож від данського порту Гедебю до Tpyco, що тривала сім днів і ночей, Вульфстан так описує гирло Вісли: «Вісла (Wisle) — велика річка, що поділяє Witland і Веонодланд [землю поморських вендів]. Вітланд належить естам [to Estum∖. Вісла тече з Веонодланду і впадає в Estmere [Фришську затоку, частину Балтійського моря]. Та частина Estmere [Frisches Haff] має завширшки десь п’ятнадцять миль. Трохи далі в Estmere впадає зі сходу річка Ільвінґ [Ельбінґ], витікаючи з озера, на березі якого стоїть [порт] Tpyco. Отже, річки разом вливаються в Estmere: Ільвінґ зі сходу, з Естланду, а Вісла з півдня, з Веонодланду (від вендів). Там Вісла забирає в Ільвінґу його назву й тече з [цієї частини] моря на північний захід у (Балтійське) море, тож її там і називають гирлом Вісли (Wislemuда)»22.З цього уступу очевидно, що пруська територія на схід від Вісли мала назву Вітланд (назва невідомого походження), яка, мабуть, стосувалася принаймні трьох пруських земель: Помезанії, Поґезанії і Самбії (див. нижче).
Порт Tpyco був, безперечно, дуже важливим вікінґівським поселенням на шляху,'що сполучав Гедебю та Бірку, два торговельні центри IX—Хет.
Спадкоємцем Tpyco став німецький замок і місто Ельбінґ (пол. Elbl¾g, Ельблонґ), споруджений у 1237—1238 рр.
Цікаво, що назва річки Ільвінґ (> Ельбінґ) пов’язана зі славетним готським харизматичним кланом Ільвінґів, який діяв на початку ві- кінґівської доби23.
5.